Введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства стало кроком наближення України до світової практики списання боргів фізичної особи.
Введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства стало кроком наближення України до світової практики списання боргів фізичної особи а також можливістю для українців врятуватись від «боргової ями» та цивілізовано вирішити відносини з кредиторами.
Та чи насправді процедура банкрутства є доступною для пересічного українця? Як свідчать дані Єдиного державного реєстру судових рішень, перші вдалі та не дуже вдалі спроби звернень до суду за визнанням неплатоспроможності вже зроблено. Розглянемо детальніше.
Перш за все необхідно визначити чи є підстави для звернення до суду з відповідною заявою, а саме чи є підстави вважати таку фізичну особу неплатоспроможною. Такими обставинами, згідно ч.2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, є:
- наявність прострочених зобов'язань боржника перед кредитором (кредиторами) у розмірі не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
- припинення погашення боржником кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців,
- ухвалення постанови у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення,
- інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Тобто, звертаючись до суду, боржнику-фізичній особі потрібно навести обставину (обставини) та їх документальне підтвердження, що дають право на це звернення.
Щодо змісту самої заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, то вимоги до неї є доволі прості, головним чином необхідно викласти обставини неплатоспроможності. А от що стосується доданих документів до зазначеної заяви, це вже складніше. Зокрема, необхідно надати конкретизований список кредиторів, опис майна боржника, копії документів на право власності на майно, перелік обтяженого майна, копії документів на певні правочини, відомості про всі наявні рахунки боржника, відомості про роботодавця.
Крім того, необхідно надати декларації про майновий стан боржника за останні три роки (за кожен рік окремо). Відповідно до п.9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім`ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри).
Разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). Форма такого плану затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 24 жовтня 2019 року N 3258/5 «Про затвердження примірних форм плану санації боржника у справі про банкрутство та плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність». Тобто заявник повинен сам прорахувати свій план виходу з кризи, що не під силу кожному .
Розглянемо витрати боржника на даний судовий процес. Відповідно до п.12 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік " установлено у грудні 2019 року місячний прожитковий мінімум для працездатних осіб: 2027,00 грн. Тому розмір авансування винагороди керуючому реструктуризацією повинен становити 30405,00 грн ((2027,00 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб, станом на дату звернення із заявою х 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 3 місяці виконання повноважень керуючим реструктуризацією). Необхідно зазначити, що для фізичної особи з обставинами неплатоспроможності сплатити одразу таку суму буде проблематично.
Цікавою обставиною є відсутність вимоги надання платником доказу сплати судового збору при зверненні з заявою про неплатоспроможність. Відповідно до п. 9 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється за подання до господарського суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство у сумі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за заявою цієї фізичної особи, застосувати вимогу по сплаті судового збору за подачу заяви кредитором не можна.
На перший погляд є підстави вважати, що боржники- фізичні особи звільнені від сплати судового збору, однак судова практика вказує на інше (див. ухвалу Господарського суду Полтавської області про відмову у відкритті провадження по справі №917/2128/19, ухвалу Господарського суду Харківської області про залишення заяви без руху по справі 922/3911/19).
При цьому, судова позиція обґрунтована наступним. Згідно положень Закону України "Про судовий збір" не будь-яка заява підлягає оплаті судовим збором. Відповідно до положень ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. В частині 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" наведений перелік заяв, за подання яких не справляється судовий збір. Вбачається, що заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи до вказаного переліку пільгових категорій не віднесена. Таким чином, на думку судових органів, за подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи доведеться сплатити судовий збір в розмірі 19210 грн. Заявнику залишається або заплатити дану суму, або оскаржувати ухвалу про залишення заяви без розгляду до суду апеляційної інстанції.
І звичайно, якщо говорити про витрати на судовий процес, то без юридичних послуг заявнику не обійтись, що також передбачає певні витрати.
Слід також розглянути приклад звернення з клопотанням заявника з приводу звільнення від, сплати судового збору і авансування винагороди арбітражного керуючого, а також забезпечення безоплатною правовою допомогою (див. ухвалу Господарського суду Полтавської області про відмову у відкритті провадження по справі № 917/2128/19). Відмовляючи в такому клопотанні суд опирався на прецедентні рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28.10.98 та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Як бачимо, визнання фізичної особи неплатоспроможною достатньо фінансово затратний процес, що на сьогодні передбачає обов’язкові витрати в вигляді авансування роботи керуючого реструктуризацією в сумі 30405 грн. (подальша його робота також оплачується заявником), судового збору в сумі 19210 грн., витрат на юридичні послуги (розцінки різняться), також можливі додаткові витрати (наприклад на оцінку майна боржника). Можна сказати, що починати такий судовий процес зовсім неплатоспроможна особа не може, оскільки певні статки на витратну частину судового процесу повинні бути. Тому визнання неплатоспроможним доступне не кожному громадянину з боргами, а також є недоцільним для боржників з незначними боргами.
