Рішення АМКУ призупинити півтора мільярдну державну допомогу на проектування й будівництво Міжнародного аеропорту «Дніпропетровськ» напередодні викликало значний резонанс у ЗМІ та суспільстві.
Мовляв, чому це державний аеропорт не можна будувати державним коштом і навіщо для цього питати дозволу у АМКУ?
Для початку варто розібратися у специфіці поняття «державна допомога». Це — підтримка суб’єктів господарювання за рахунок державних чи місцевих ресурсів, що спотворює економічну конкуренцію, бо надає вибіркові переваги певним компаніям.
Кошти платників податків у жодному випадку не повинні допомагати спотворювати конкуренцію. А висновок про допустимість чи недопустимість державної допомоги надає саме АМКУ.
Логічно, що повідомлення про державну допомогу варто робити до того, як вона починає надаватися. Щоб не вийшло як у справі з Ужгородським аеропортом, де міська влада збиралася виділити 9 млн грн компанії «Мотор Січ» для компенсації збитків за пасажирські перевезення.
При цьому обґрунтування необхідності виділення коштів, умови відбору перевізників та причини вибору саме цієї компанії – відсутні. Найгірше, що на момент винесення Комітетом рішення про недопустимість цієї допомоги, послуга була надана. У підсумку компанія залишилася без грошей.
Такої ж помилки припустилося і Мінінфраструктури, коли у 2020 році без повідомлення Комітету виділило 100 тисяч, а на 2021 рік запланувало виділення ще 1,4 мільярда державних коштів на проектування та будівництво злітної смуги аеропорту «Дніпропетровськ». Дане фінансове втручання держави могло вплинути на конкуренцію у регіоні. Відтак державну допомогу призупинено до прийняття рішення про її допустимість. Справу досліджуємо у відповідності до стандартів ЄС щодо державної допомоги. Україна зобов’язалася їх виконувати, підписавши Угоду про асоціацію.
У ЄС надавачі держдопомоги аеропортам чи авіакомпаніям мають довести критичну важливість свого втручання. Зокрема, що воно сприятиме подальшому залученню у цей сектор приватних інвестицій.
Єврокомісія забороняє державам фінансувати супутню інфраструктуру аеропортів – паркінги, ресторани чи магазини. Найбільш вразливою для конкуренції вважається підтримка операційної та інвестиційної діяльності аеропортів. Аби отримати такий дозвіл, там мусять довести, що проекту бракує фінансування, а приватні інвестори з певних причин не готові вкладатися.
Окремий напрямок – авіабезпека. Допускається державне фінансування інфраструктури охорони порядку, пожежної безпеки, митного контролю та інших потреб, за які відповідає саме держава.
Авіакомпанії можуть отримати допомогу для запуску нових рейсів, які забезпечать логістику із віддаленими регіонами. Приміром, 2014 року в Іспанії погодили державне фінансування «Canarian airport» для відкриття нових рейсів на віддалені Канарські острови.
В Антимонопольному Комітеті України свого часу дозволили державне фінансування аеропортів у Чернівцях, Кривому Розі та Сумах. Адже була необхідність забезпечити там послуги загальноекономічного інтересу.
Новий аеродром аеропорту у Дніпрі безумовно потрібен і його буде збудовано. Це – державна програма, виконанням якої опікується безпосередньо Офіс Президента. Але цей факт ніяк не скасовує необхідність дотримання законодавства та принципів конкуренції. АМКУ і Мінінфраструктури саме над цим зараз працюють.
