Заміна заставодавця у кримінальному провадженні: процесуальний закон vs судова практика

Значна тривалість кримінального судочинства обумовлює випадки, коли необхідно замінити первинного заставодавця на нового, однак правова невизначеність не сприяє захисту прав заставодавців

13 квітня 2022 року в умовах широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України минула поза увагою більшості фахівців сфери кримінального судочинства така подія як десята річниця з дня прийняття Верховною Радою України (13 квітня 2012 року) чинного КПК України, що вступив в силу 20 листопада 2012 року, та який досить часто, не дивлячись на його вже «досить зрілий вік», продовжують називати новим КПК України.

Оновлення кримінального процесуального закону нашої держави ознаменувало реформування сфери кримінального судочинства, що виразилося в застосуванні нових та відмові від застарілих й неактуальних кримінальних процесуальних інститутів, й загалом у приведенні порядку здійснення кримінального правосуддя до стандартів провідних демократичних держав.

Для забезпечення дотримання органами досудового розслідування, прокуратури та суду прав і свобод підозрюваних та обвинувачених законодавець в КПК України 2012 року запровадив нову концепцію запобіжних заходів. Зокрема, зазнала істотних змін правова регламентація такого стародавнього виду запобіжних заходів як застава, що відома вітчизняному кримінальному судочинству ще з дореволюційних часів, коли було запроваджено Статут кримінального судочинства 1864 року.

За десятиліття дії чинного КПК України до нього понад 100 разів вносилися зміни, в тому числі щодо  застави, разом з цим, сучасний стан нормативно-правового регулювання вказаного виду запобіжних заходів є неналежним та потребує удосконалення з огляду на потреби практики.

Одним із проблемних питань застосування застави за чинним КПК України, яке так і не було вирішене  ні при прийнятті кримінального процесуального закону, ні під час майже десяти років його дії, є неможливість заміни заставодавця.

За приписами ст. 3 КПК України заставодавець належить до учасників кримінального провадження. Згідно ч. 2 ст. 182 КПК України застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб’єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Таким чином, законодавець встановив певні обмеження до числа суб’єктів, які можуть бути заставодавцями у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 182 КПК України при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави заставодавцю роз’яснюється у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов’язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов’язків.

За ч. 8 ст. 182 КПК України в разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави.

У відповідності до ч. 9 ст. 182 КПК України питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу.

Згідно ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень, однак лише за згодою заставодавця.

З наведеного слідує, що правова регламентація кримінального процесуального статусу заставодавця за КПК України є досить загальною та має поверхневий характер. При таких умовах у практичній діяльності трапляються випадки, коли певні питання, які виникають з приводу такого запобіжного заходу як застава, нормативно не врегульовані.

Наприклад, в правозастосовній діяльності існує необхідність заміни одного заставодавця на іншого, що може бути обумовлено певними обставинами з приводу неможливості виконання обов’язків заставодавця в подальшому (виїзд за межі України на постійне проживання або у тривале відрядження, тяжка хвороба чи смерть заставодавця, потреба в ліквідації або реорганізації заставодавця, який має статус юридичної особи тощо). Особливої актуальності вказане набуває з урахуванням строків здійснення досудового розслідування та судового провадження у вітчизняній сфері кримінальної юстиції, які в багатьох випадках обраховуються роками процесуальних тяжб.

Аналіз положень КПК України свідчить, що ним не  передбачено можливості заміни заставодавця, однак відсутня й заборона на її проведення, що породжує в судовій практиці різні підходи до можливості застосування такої процесуальної дії.

В одній зі справ, яка перебувала в провадженні Вищого антикорупційного суду, захисник у межах клопотання про скасування заходу забезпечення кримінального провадження та повернення застави під час надання пояснень заявив усне клопотання про заміну одного заставодавця (юридичної особи) на іншого – обвинувачену. Відмовляючи у задоволенні названого клопотання, Вищий антикорупційний суд вказав, що процедура заміни заставодавця КПК України не передбачена, тому питання про повернення застави попередньому заставодавцю може бути повторно розглянуто, зокрема, в разі внесення застави іншим заставодавцем (ухвала Вищого антикорупційного суду від 25 жовтня 2021 року по справі №991/6646/20 (провадження №1-кп/991/62/20)).

Тобто хоча процедури заміни попереднього заставодавця на нового заставодавця й не передбачено КПК України, суд зазначив про можливість такої заміни, однак лише за умови внесення застави іншим заставодавцем.

Очевидно в такому разі, коли заставу вніс інший заставодавець, первинний заставодавець може звернутися до суду з клопотанням про повернення надлишково сплаченої застави. До прикладу, в одній із ухвал апеляційного суду про роз’яснення ухвали апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу зазначається, що грошові кошти в сумі 7600,00 грн. як частина грошової застави, внесені застводавцем на депозитний рахунок суду згідно ухвали апеляційного суду, якою визначено щодо підозрюваного заставу в розмірі 168 160,00 грн, підлягають поверненню заставодавиці як надлишково сплачені (ухвала Полтавського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року по справі №524/3497/20 (провадження №21-з/814/41/20)).

Водночас правові категорії «повернення заставодавцем надлишково сплачених сум в рахунок застави на підставі відповідної ухвали суду про застосування запобіжного заходу» та «заміна заставодавця» є відмінними, хоча й частково перетинаються.

В іншій справі, що перебувала у провадженні Вищого антикорупційного суду, слідчий суддя розглядаючи клопотання захисника підозрюваного про зміну запобіжного заходу до якого були додані копії вимог заставодавців до підозрюваного про повернення застави та відповіді підозрюваного на них, вказав, що внесення застави є правом, а не обов’язком заставодавця, тому звернення заставодавців із вимогами про повернення грошових коштів, які внесені за підозрюваного у якості застави, не є підставою для повернення застави та зміни запобіжного заходу. Заяви заставодавців про повернення застави, які подані через канцелярію суду до цього провадження, не підлягають розгляду в межах даного клопотання, оскільки, враховуючи вимоги ч. 11 ст. 182 КПК України, їх розгляд можливий після припинення дії запобіжного заходу (повністю або частково), або при заміні заставодавця (ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 листопада 2021 року по справі №991/7353/21 (провадження №1-кс/991/7458/21)).

Таким чином, слідчий суддя зазначив про можливість заміни заставодавця, однак така процесуальна дія повинна розглядатися за клопотанням заставодавців окремо від клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу. Отже, відсутність чіткого нормативного регулювання відповідних кримінальних процесуальних відносин зумовлює юридичну невизначеність як для заставодавців, так і для інших учасників кримінального провадження.

В судовій практиці наявні випадки заміни заставодавця, зокрема, ухвалою колегії суддів Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2015 року по справі №2608/20363/12 (провадження №1-кп/759/1/15) встановлено, що відповідно до заяви заставодавця – ПрАТ «Президент-Готель», в юридичної особи  надалі не має можливості виконувати функції заставодавця, які нею виконувалися з 2013 року, водночас захисник обвинуваченої подав до суду заяву щодо взяття на себе обов’язків заставодавця і зобов’язання внести заставу за обвинувачену, визначену відповідною ухвалою суду, тому суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання обвинуваченої й після внесення застави новим заставодавцем (захисником) за обвинувачену, повернути грошові кошти внесені заставодавцем ПрАТ «Президент-Готель» в якості застави.

З аналізу даної ухвали вбачається, що для заміни заставодавця необхідне відповідне клопотання від діючого заставодавця, а також згода нового заставодавця, й наведення мотивів необхідності заміни такого учасника кримінального провадження. У разі задоволення судом клопотання, новий заставодавець вносить кошти в якості застави підозрюваного чи обвинуваченого, після чого грошові кошти, внесені в якості застави первинним заставодавцем, повертаються останньому.

Беручи до уваги наведені положення КПК України, а також враховуючи судову практику з даного питання, вважаємо за необхідне запропонувати внести зміни до КПК України в частині можливості здійснення заміни первинного заставодавця на нового заставодавця, зокрема, врегулювати перелік суб’єктів, які мають право ініціювати відповідну заміну, порядок подання і вимоги до змісту клопотання та підтвердження одержання згоди нового заставодавця, порядок і строки розгляду клопотання й внесення застави новим заставодавцем тощо.

Більш детально досліджувана проблематика розкрита у відповідній науковій статті: http://apnl.dnu.in.ua/6_2022/37.pdf