Які наслідки можуть сколихнути Україну, а також що треба вивчити на прикладі забудовника, який накопичив 300 мільярдів доларів непогашених боргів?
ума боргів найбільшого в Китаї забудовника Evergrande перевалила за позначку 300 мільярдів доларів. Це приблизно дорівнює двом ВВП України. На сьогодні девелопер забезпечує роботою 200 тисяч працівників і має понад 1300 проєктів у 280 містах Піднебесної. Експерти говорять, що завдяки ефекту мультиплікатора, Evergrande непрямо генерує аж 4 мільйони робочих місць в суміжних галузях.
Нещодавно забудовник почав відчувати серйозні проблеми з ліквідністю. Наприклад, він не зумів вчасно погасити відсотки за одним зі своїх зобов'язань, на загальну суму 83,5 мільйона доларів. Здавалося б, така сума несуттєва у порівнянні з усім боргом компанії або кількістю проєктів у роботі. Однак фінансові ринки почали бити на сполох.
Evergrande, який розпочинав у якості класичного девелопера, зрештою долучився до багатьох інших сфер. Виробництво матеріалів, харчових продуктів, страхування та, навіть, виготовлення автомобілів. Паралельно з цим компанія швидко нарощувала портфель нерухомості. Коли в Китаї розпочинався бум житлового сектора, уряд взяв курс на розбудову цілих нових міст. За задумом чиновників, туди мали б переїхати жителі з уже перенаселених мегаполісів.
Однак останнім часом ринок Піднебесної став серйозно просідати, а житло в «містах з нуля» взагалі втратило більшу частину попиту. Попри велику частку інвестиції від держави, це вдарило по девелоперам.
Що стосується Evergrande, рейтингове агентство S&P понизило оцінку компанії зі "стабільної" до "негативної". Серед причин, які називали аналітики – непрозора структура компанії та неможливість чітко виокремити фінансові потоки за різними напрямками бізнесу.
Зараз Evergrande балансує на межі дефолту – компанія частково продовжує погашати зобов'язання, однак прострочує деякі виплати.
Влада Китаю вже дала розпорядження створити в регіонах комісії, щоб оцінити можливі масштаби проблем у випадку краху компанії-гіганта. За попередніми оцінками, на житло від Evergrande очікують понад мільйон китайців.
Паралельно аналітики відзначають зусилля влади по додатковій капіталізації ринку. Це може свідчити про небажання уряду рятувати компанію, натомість влада намагається знизити наслідки дефолту Evengrade для всього ринку.
Велика частина боргів Evergrande була взята на західних ринках капіталу. Тому деякі експерти вбачають в потенційному банкрутстві – ризик початку нової глобальної фінансової кризи, порівнюючи Evergrande з американським інвестиційним банком Lehman Brothers.
Загалом такі побоювання не є вмотивованими, адже борги китайської компанії навряд зав'язані під аналогічну кількість фінансових інструментів. Щобільше, зараз глобальні ринки капіталу перенасичені коштами – для боротьби з наслідками коронавірусу, центральні банки багатьох держав проводили політику "дешевих грошей", вливаючи в економіки додатковий капітал. Навіть багатомільярдні збитки, які раніше могли б загрожувати стабільності фінансової системи, стануть менш помітними на цьому фоні.
Що стосується України, ми навряд зазнаємо прямого впливу банкрутства китайського девелопера через відсутність щільної інтеграції з китайською фінансовою системою. Криза будівельного сектора в Піднебесній та можливе зниження темпів зведення житла стануть причиною скорочення попиту на метали та іншу сировину. Це може негативно вплинути на торговий баланс України, що останній часом серйозно покращився саме внаслідок постійного зростання цін на світових ресурсних ринках.
Якщо ситуація розвиватиметься за цим сценарієм, вітчизняні забудовники отримають можливість купувати сировину за зниженою вартістю. Однак непрогнозованість розвитку подій в Китаї та швидкості виходу із кризи навряд дозволить девелоперам запропонувати нижчі ціни для покупців на первинному ринку.
Набагато цікавішими є уроки відносин між бізнесом та державою, які можна винести на прикладі китайського уряду та компанії Evergrande. Велика частина портфелю девелопера було зосереджена в амбітних "проєктах майбутнього" – житлових комплексах у нових містах, які мали б поступово заселятися. Однак бюрократія не змогла змінити дію ринкових факторів та змусити мільйони людей переїхати з розвинутих мегаполісів у новозбудовані містечка.
Навіть попри державну підтримку на етапі спорудження, великий портфель нерухомості, що не продається, легко зумів створити підґрунтя для "касового розриву".
З огляду на це, очевидно, держава не має брати на себе роль, що виходить за рамки створення та підтримки ринкових механізмів. Одна справа – інвестиції в великі інфраструктурні проєкти, і зовсім інша – намагання втручатися в житловий сегмент, де необхідно рахуватися зі справжнім попитом, який неможливо стимулювати бюрократичними методами.
Маючи на меті стимулювати оновлення житлового фонду або заселення певних локацій, необхідно користуватися позитивними стимулами. Зокрема, зниження податкового навантаження на забудовників та покупців житла, доступні кредити, вкладення коштів в розвиток доріг та іншої інфраструктури поруч із перспективними районами, зменшення орендних платежів за землю тощо. Більш потужні втручання призводять до перекосів на ринку, створюючи передумови до нестабільності в середньостроковій перспетктиві.
Вірогідне банкрутство найбільшого китайського девелопера Evergrande може мати опосередкований вплив на світові фінансові ринки та серйозно вплине на житловий сектор всередині Піднебесної. Що стосується України, китайський кейс показує важливість стримувати вплив влади на житлову нерухомість там, де неможливо вирішити ситуацію бюрократичними інструментами. Роль держави має обмежуватися створенням ефективних умов для спорудження об'єктів, прогнозованого податкового навантаження, а також розвитком кредитування та інших індивідуальних механізмів допомоги у придбанні житла.
