За неофіційною статистикою ринку, щонайменше кожна чотирнадцята угода за участю ріелторів є шахрайською. Новий проект закону про регулювання ріелторської діяльності зможе нарешті створити...
За неофіційною статистикою ринку, щонайменше кожна чотирнадцята угода за участю ріелторів є шахрайською. Новий проект закону про регулювання ріелторської діяльності зможе нарешті створити правові основи роботи ріелторів – фахівців та посередників у сфері нерухомості.
Зараз Верховна Рада працює над розробкою закону, який стане початком регулювання роботи ріелторів в Україні. На сьогодні немає жодних законних вимог до роботи ріелтора, його обов’язків, порядку розрахунків, відшкодування збитків тощо.
На Заході ріелтор виступає помічником продавця або покупця нерухомості. Наприклад, власник будинку, який хоче продати майно, приходить в ріелторську фірму. Там він укладає угоду та віддає ключі спеціалісту з нерухомості. Зробити фотографії, виставити об’єкт на продаж, показувати будинок потенційним покупцям та вести з ними переговори аж до моменту озвучування ними контрпропозиції за ціною – все це обов’язки ріелтора. Оскільки час реалізації будинку може становити від декількох місяців до року, в портфелі ріелтора одночасно знаходяться щонайменше декілька десятків об’єктів. Такий великий обсяг роботи коштує тих грошей, які потім людина платить у вигляді комісійних.
Натомість в Україні ріелтор не має жодних визначених повноважень або відповідальності. Типовий представник професії в уявлення більшості громадян виглядає справжнім паразитом. Він в інтернеті знаходить пропозицію продажу чи оренди від власника, робить 20 дублів оголошень від свого імені. Далі з’єднує власника і зацікавленого потенційного орендаря чи покупця, який, фактично сам, знайшов оголошення в мережі. Після чого напрошується на комісію.
Також існує чимало "сірих" та "чорних" схем, коли ріелтори підкладають неякісні або очевидно шахрайські договори. Деякі ріелтори можуть продавати квартири померлих людей за несправжніми документами, укласти угоди нібито пожиттєвого утримання пенсіонерів, з послідуючим перевезенням власників квартир за місто в жахливі умови. Чимало випадків коли ріелтори забирали у продавця квартири не лише свою комісію, а взагалі всю суму – погрожуючи або вчинюючи насильницькі дії проти особи.
На перший погляд, доволі невинною є схема нерухомості-приманки. Ріелтор знаходить в інтернеті фотографії квартири або будинку, та виставляє її за ціною, набагато нижче від реальної вартості. Люди телефонують на оголошення, але ріелтор каже про те, що нерухомість вже продана або здана в оренду. Після чого починає пропонувати інші об’єкти – вже за реальною вартістю. Фактично, він обманом змушує людину до використання його послуг, адже від самого початку розміщує неправдиве оголошення.
Одна із причин, чому таке можливо – це відсутність жодних вимог до ідентифікації та реєстраціє ріелтора. Будь-яка людина може назватись посередником, і почати продавати власні послуги, або ж реалізовувати шахрайські схеми.
Також страждають й законослухняні ріелтори. Відсутність жодних законних положень робить єдиним та основним документом – договір. Якщо його не укладено, або укладено з якоюсь лазівкою, клієнт може просто відмовитись платити гроші. Тоді як включити в угоду всі визначення, передбачити варіанти тлумачень кожного із положень, та інші проблеми – дійсно важко.
Новий закон вводить обов’язковий реєстр ріелторів, яким відтепер буде треба отримувати спеціальний сертифікат для роботи. З одного боку, особа проходитиме базовий відбір, і частина шахраїв прости не підуть у сферу, де треба працювати від власним ім’ям та з усіма особистими даними. Також покупець, продавець чи орендар житла зможуть перевірити всю інформацію по ріелтору з відповідної бази. Починаючи з того, чи працює особа офіційно, і закінчуючи її паспортними або іншими даними.
Також законопроект передбачає створення єдиної бази даних нерухомості, в якій буде міститись юридична, технічна та навіть цінова інформація про об’єкти.
Насправді, сьогоднішні "монополізація" ринку ріелторами є виключно токсичним явищем. С одного боку, вона кидає тінь на реальних фахівців з нерухомості, до яких починають відноситись так само, як і до їх паразитуючих "колег". Наявність ріелтора в угоді не має бути необхідністю, викликаною тим, що особа переставила реальне оголошення від власника мільйон разів, та зробила неможливим знайти оригінальну пропозицію.
Натомість ріелтор має допомагати людині найвигідніше продати або купити майно. Саме він точно знає, у скільки треба оцінити будинок чи квартиру, щоб якнайшвидше його реалізувати. Також він займається лістингом нерухомості, шукає покупців та проводить усю паперову роботу. Нарешті, послуги ріелтора оплачує той, хто від самого початку заключив з ним письмову угоду – на продаж житла, пошук орендаря, або ж на допомогу при купівлі чи оренді квартири. І точно не особа, яка сама знайшла в інтернеті квартиру.
По-перше, прийняття такого закону дозволить в декілька разів зменшити кількість шахрайських угод на ринку. Другий позитивний фактор – це можливість працювати справжнім експертам, і лише тоді, коли їх допомога потрібна. Також відсутність фейкових ріелторів дасть змогу бачити реальну пропозицію нерухомості, без мільйонів задубльованих оголошень, або ж оголошень-приманок.
Своєю чергою, єдиний реєстр нерухомості зробить ринок максимально прозорим. Не настільки, щоб заклопотані люди стали самі продавати чи шукати майно, і послуги ріелторів втратили актуальності. Проте рівно так, щоб можна було завжди перевірити інформацію, що саме знайшов та запропонував посередник. Як потім ріелтор отримає свої гроші? Від самого початку між ріелтором та клієнтом укладається письмова угода. І далі саме вона є гарантією розрахунку.
Сьогодні Україна все ще належить до числа країн, де ріелторська діяльність не лише не потребує ліцензії, але й зовсім ніяк не прописана законодавчо. Це привертає чимало шахраїв у сферу, де мова завжди йде про великі гроші. Прийняття відповідного закону з обов’язковою атестацією ріелторів, публічною базою фахівців, а також базою об’єктів, допоможе зробити ринок прозорим та цивілізованим.
