Наближаються до завершення поліграфічні роботи в одній із друкарень Луцька над випуском у світ мого нового роману, озаглавленого ’’Монастирська праля’’. Про героїню оповіді можна б було сказати і доволі прозаїчніше, банальніше — монастирська прачка, але пізнавши душу цієї непростої людини хочеться все-таки назвати її дещо тонше, ласкавіше, м’якше, як кажуть із медом та з маком, компліментарно, позаяк через кохання своє безбереге вигорювала, вистраждала вона так багато, що аж хочеться поклонитися знічев’я їй. Ось, власне, чому не прачка в заголовку вказано, а саме праля… Все одно, як сказати до незнайомки не напів вульгарно — ''жінко'', а: '' мила пані''. Думаю, ознайомившись із моїм дослідженням ви погодитесь на цей варіант назви трактату.
Хоч би цим хочеться посмачити дівчині, котра спотикнулася у житті, безтурботно кадила фіам на виплекану з малолітства в душі гріховну гординю. А вона, ой, як же ж небезпечна. Ви ще раз переконаєтесь у цьому, гортаючи сторінки роману...
Як колись давно писав мудрий геній Іван Франко: ’’ Не гордуй бідними, не гордуй низькими, не гордуй робучими, боярине, бо хто ще знає, до котрої хто криниці прийде воду пити!''
Повірте, мій хвилюючий людинознавчий твір багатьом вам, друзі, неодмінно сподобається, тому уже робіть замовлення на передачу із рук у руки чи пересилку книги. Мені можна написати до привату Фейсбуку, або на електронну адресу — [email protected]
А поки що кипить робота по складанню до контейнера нових і нових книг для відправки до столиці. Цим займаються славні волиняни-поліграфісти: видавець Василь Іванюк, комп’ютерний верстальник Богдан Корецький, дизайнер Василь Кратюк, палітурниця Тетяна Редчук та . Щира дяка їм за старання. Всіх ви їх бачите на знімках нижче, відповідно до записів у тексті.
Від майстрів книжної справи Волині мені нині, 15 березня 2024 року, прилетів гостинець: десяток сигнальних варіантів книги. Всю мою столичну оселю заполонив п'янкий, дражливий і неповторний запах поліграфічного дурману. Яке це щастя серед весни зустрічати нову книгу!
