Цей живий, землеродний тунель – зелена казка у поліському лісі. Краса дивна і непереквітна на сонячному краю молодої осені. Під деревами, від селища Клевань (мешкає понад 7,7 тисяч осіб) й однойменної залізничної станції на перегоні Рівне - Ківерці у Рівненському районі Рівненської області, до селища Оржів (тут здрастує без малого чотири тисячі живих душ), де всі часи справно працює наперекір усім економічним і політичним негодам деревопереробний завод, колись давно проклали залізничну колію. Для транспортування готової продукції. Час поміняв паровози на тепловози, а завдання залишилося те ж саме – на 4 км сюди/туди ганяти вагони з вантажем і без, подавати лісову продукцію у широкий світ.
Залізниця пролягла через дрімучий ліс і дикі зарості ожини, ліщини, глоду, грабчаків і вільх та інших цікавих буйних рослин. І тільки регулярні проходи поїзда не дають геть зелено замурувати рух колією. Вже давно так склалося, що тепловози везуть свою поклажу по тінистому тунелю, фактично по-під густим, холоднуватим гіллям, під неповторно зеленими шатами дерев.
Картина ця неймовірно казкова і неповторна. Романтики знайшли, що подібного немає ніде, а гільдія туристичних організацій включила виробничу залізничну тунель, де пробігає за добу лише два/три коротеньких ешелони до числа ста див України, пойменувавши її "Тунелем Кохання". Бо хто ж окрім закоханих піде по шпалах під гілясті сутінки навіть сонячної днини, не кажучи вже про надвечірок і ніч. А молодих людей оглянути цей ідеалістичний і мрійливий закуток лісового краю збирається часто і густо. А тепер сюди навідуються і закордонні туристи...
Кілька років тому у ці краї навіть забрів відомий японський режисер Акійоші Імазакі зі своєю знімальною групою. 2014 року на екрани країни висхідного Сонця вийшов навіть вельми цікавий і мальовничий кінофільм «Клевань. Тунель Кохання». Розумієте, яку це принесло славу і скромному тамтешньому тепловозику під тінистим гіллям, який регулярно зрізає нарости молодого пагіння на деревах і кущах, і всьому, що утворює живу тунель у цій лісовій оазисі.
Я теж начебто побував там першого вересневого понеділка. Після того, як туди завітали дочка Тетяна і зять Тарас. Нам з дружиною вони скинули на Вайбер світлини, з яких можна помилуватися красою неповторного "Тунелю Кохання", котрого не минають люди-романтики, які подорожують Рівненщиною. Можете оцінити з поданих тут фото.
Завжди уважна до всього наша Таня, скинула згодом і ще один знімок. До нього був такий простенький припис: «Це справді оригінальне і дивне місце з позиції почуттів до ближнього. Справжній "Тунель Кохання", де чуєш биття серця друга. Гуляючи тут, ми з Тарасом, даруйте, за відвертість, зустріли окрім гурту, здається, китайців ще й виводок… собак. Вони, здається, також були на казковій і романтичній прогулянці. Одна з них натхненно облизувала іншу. А та, під чарами блаженства любові зупинилася, присіла, і закотила очі, аж пащу відкрила від задоволення. Таку сцену навряд чи ще де побачиш… Сказано ж, неповторний "Тунель Кохання"… Блаженне місце...»
