Знаючи про те, що на Петра і Павла у колишнього мого колеги, журналіста Петра Приходька день уродин, а попри те, 12 липня водночас є і Всесвітнім Днем фотографа, чим у своєму газетярстві він вельми серйозно займався, я попрохав приятеля прислати мені свою світлину. Сьогодні вранці я написав статтю про дона Петра, треба було виставляти її на Інтернет сайти, заглянув до поштової скриньки – обіцяного вкладення не було. Ось уже воїстино виходить так, що швець ходить босоніж...
Довелося викроювати фото пана Приходька зі знімка, який використовував раніше, у публікації, котра вийшла на Фесйбуці, озаглавлена «На рибалці у Вільчинського…» І тільки пізно увечері, фактично під завісу святешної доби помітив я у пошті довгождане вкладення. Там виявилося декілька знімків. Один із них мене розсмішив. Своєю унікальною історією.
Скільки Петро Приходько працював у «Правді України», стільки, пригадую, йому й ліпили родинне братство з московським... космонавтом Георгієм Гречком. Якщо придивтися, то чоловіки, хоч мешкають вони в різних кінцях паланети, а з деяких пір і у різних державах, наче зліплені з одного обличчя. До дрібниць схожі будови голови, обриси щік, лоба, на один копил мають зачіски, розріз очей. Дехто з керівників районів і областей іноді телефонуваючи мені, так і говорили:
-Прийшли свого заспаного космонавта, нехай приїде, наших людей сфотографує…
-Якого ще космонавта? – дивувався я.
-Ну того, що двійником у Георгія Гречко працює.
Я якось і сам придивившись до їх вельми подібних фізіономій, так і запитав Петра Олексійовича:
-А справді, чого ви такі схожі, як з одного копита виготовлені?
Петро Приходько весело сміявся:
-Такими вдалися. Він, здається, з Ленінграда родом, я – з Васильківського району Запоріжжя. Та й космонавт Гречко мені замло не у батьки годиться. Але якось зустріну, можливо, запитаю і його думку про все…
Несподівана здибанка поміж ними таки справді якось приключилася. Якщо не помиляюся, то відбулася це, начебто, в Одесі, на котрійсь із гуморин. Наш Петро лише запримітив широкоскулого космонавта, так і попер щодуху на його. Коли Приходько наблизився до Георгія Михайловича на декілька кроків, той від несподіванки скинув високо примітні свої брови. Мовляв, що за диво: я тут стою, а хто ж це у моїй подобі наближається?
Наш фотокор запримітивши, що Гречко зніяковів і нібито аж навіть розгубився, весело і голосно засміявся. Не змовляючись, українець і білорус по матері літун обнялися. Наче й справжні брати.
Таке у житті іноді буває. Чоловіки радо поспілкувалися, посміялися з ситуації, обмінялися телефонами. Одначе більше зустрітися на вдалося. У квітні 2017-го Георгія Гречко не стало. Залишилася на згадку лише ось ця світлина. Спробуйте відгадати, хто на ній був кому родичем, а хто для кого двійником.
