Тримаю ніс по... блакитному вітру
З настроїв доби...
Так уже знавісніли ці рожево-голубі полеміки з нашою позою, даруйте, раком – голим задом уперед, способом уповзання начебто нами вимріяно-жадану Хевропу, що й самому захотілося втнути щось на підтримку чи швидше навіть на примітний знак протесту проти цих усяких невгамовних кольорових пристрастей. Узяв я та й поїхав до лавки фарб. Дещо повагався, одначе купив баночку примітного масляного кольору. Як бачите, яскравого небесно-блакитного барву. Кому таке може не сподобатись?
Є у мене в господарстві такий, в оточені врунистих, фігурних заростів самшиту, один не хитрий сільський самобуд – сказати б, літня купальня, на відкритому горищі котрої прилаштована 250 літрова бочка. У ній гарячої літньої пори швидко і просто таки прегарно нагрівається вода – купайся досхочу в тій даровій благодаті. А щоб регулярно поповнювати бак водою, ведуть до місткості на даху приміщення шикарні широкі… сходи. Знайшлися такі в обійсті. Я приставив їх до стінки приміщення екпальні, і вийшла майже стежка під хмари. Якщо не під небеса, то на дах – точно. На них іноді можна навіть посидіти залюбки. Самому чи з кимсь за «гутіркою». Домашня молодь лицезрів, іноді пивцем чи шашликами бавиться тут, курить. Я й попільничку поставив.
Були ті сходи зручними, бо широкі й надійні, файно припасовані, в обрамлені вічно зеленого самшиту, калини і кизилу, що розростаються поруч, але виглядали вельми непривабними, позаяк поіржавіли під атмосферними опадами. Озброївся я кісточкою і в одну мить зробив їх блакитними. Мовбито, домашніми, приватними сходами у небеса і назад. Перетворив, так би сказати, у приватну «голубу» вітальню в саду. І хоч, чесно кажучи, глухо я проти «нетрадиційщини» у людських контактах, одначе про всяк випадок, як бачите, куточок такий блакитний припасував, зрозуміло, виключно для одного, аби хто загляне в гості знав: я теж у благословенну Хевропу хочу… Якщо це такий пароль-пропуск у Західний світ. Більше того, коли треба, ще й на рожеву фарбу потратитись можу. Лиш би спокій у суспільстві був. Щоб не били поліціянти людей через вибрики кольорових.
Жарти-жартами , я просто блакитний колір люблю. Аби хто чого грішнього не подумав, змушений був написати цей пояснювальний пост, пофарбувавши сходи у саду на блакитну приманку. Одне слово, кожен з глузду сходить по-своєму: Ха-ха-ха! Ги-ги-ги!
Коли вже мова торкнулася кольорів, то був у мене такий випадок. На початку дев’яностих років минулого століття, коли з гуркотом розвалився Радянський Союз і в життя хлинули різноманітні людські свободи, у Києві, на Сінному базарі, що поблизу Львівської площі, блискавично стихійно зорганізувався блошиний ринок. Хто що мав зайве дома поніс для реалізації. Щоправда, більшість продавців з товаром з’явилися там тому, що просто не було за що купити… їсти. Починалися голодні часи стихійного капіталізму після тривалого і жахливого маршу в капіталізм. Рятувалися тим, що геть усе понесли з дому…
Якось іду поміж рядами і бачу: лежить на продаж великий… червоний ліхтар. Я мимоволі заусміхався. Подібні бачив на знаменитій паризькій вуличці Сен-Дені неподалік Сени, де цілодобово напружено працюють знамениті ексгібіціоністькі шоу-сексодроми.
Київська жіночка-продавець з Сінного ринку, вловивши мою гримасу на обличчі, тут же кинулась мало не під ноги.
-Ну купіть же, купіть. Майже даром віддаю, дуже-дуже гроші потрібні. Він же зовсім новенький…
Я знітився від несподіванки. Уголос же ж сказав:
-Навіщо він мені? Що я з ним робитиму? Відкривати бордель зовсім не збираюсь…
Блага пані вчепилася мені в руку і далі жартома не пропускає.
-Ви хоч мовчите, тільки усміхаєтесь, а хто не підійде, не за ціну справляються, а лишень відпускає масні жарти. А мені, повірте, будь-що його треба продати. У мене чоловік прикований до ліжка, немає за що ліки купити…
Одне слово, поговорили ми з тією бабусею і оточуючими продавцями такого ж напівхламу, я й кажу моїй новій знайомі:
-Якщо загорнете мені покупку гарно, аби я ніс до авто і мене народ не засміяв, то заберу. У мене є нежонатий приятель, я йому до дня народження зі смішком подарую… Ніби з натяком…
Привіз я те добро у село, заховав його в гаражі, аби домашні не побачили, а то ж заклюють кпинами. І успішно… забув про те надбання. Пройшли роки. Якось з робітниками-ремонтниками, які працювали у мене, розгрібав усе в гаражі, відшукуючи якісь інструменти, і несподівано надибав той нічний ліхтар. Чоловіки взялися мене розпікати жартами:
-Ви що тримали будинок розпусти?
-Еге ж, - кажу, - це одне-єдине, що від нього залишилося. Тому дарую його вам. А коли по-правді, то був у мене один нежонатий приятель, якому охотився вручити той ліхтар до дня народження. Але тепер він уже має у шлюбі двоє дітей. Так що ця річ мені геть без потреби. Забирайте, хлопці, задарма…
А якщо чесно, оглядини з натяками на всякі кольори мені до самої найвищої лампочки. Фарбую паркани, хвіртку, ворота в приємні мені кольори. І все заради того, лиш би був спокій у державі. І щоб поліціянти, в угоду кольоровим, більше ніколи не застосовували надмірної сили проти українців. Ось це важливо. А для спокою я й рожевим кольором можу пофарбувати бак на даху. Якщо комусь від того стане легше, буду просто радий…
До речі, пригляньтесь: кольорову обновку в саду пішла обстежувати юна киця, відгукується на найменні Нора. Котру можу віддати до привітних рук. Миле, радісне створіння шукає собі сім’ю….
- Американські спонсори російського тероризму Володимир Горковенко вчора о 23:52
- Китайські електрокари та регуляторна політика ЄС: чи є шанс у Європи вийти з кризи? Олексій Гнатенко вчора о 12:47
- Перший президент США, який вступить на посаду із судимістю Світлана Приймак 10.01.2025 17:36
- Советы по обжалованию штрафов за отсутствие военного документа Віра Тарасенко 10.01.2025 17:16
- Три покарання за одне порушення – це абсурд. Маємо залишити одне адекватне Галина Янченко 10.01.2025 16:03
- Колективний договір як гарант трудових прав: практика, виклики, і закордонний досвід Дмитро Зенкін 10.01.2025 15:18
- Фактична перевірка податковою і місце її проведення Леся Дубчак 10.01.2025 13:57
- Про пенсії і справедливість… Андрій Павловський 10.01.2025 12:44
- 50% піратських сервісів – російські. Яку загрозу це становить для українців? В’ячеслав Мієнко 10.01.2025 10:00
- Нові правила ліцензування у 2025 році: що зміниться для бізнесу? Юлія Мороз 10.01.2025 09:49
- Як ірландський досвід (не)резонує українську драму Ірина Голіздра 09.01.2025 16:38
- Опіка над майном безвісно відсутніх осіб: як законодавчі зміни змінюють реальність? Світлана Приймак 09.01.2025 14:21
- Інновація у збереженні енергії в епоху ВДЕ Олексій Гнатенко 09.01.2025 11:37
- Міжнародна енергетична співпраця: виклики, можливості та юридичні аспекти Ростислав Никітенко 09.01.2025 11:36
- Як змінити систему, що закриває очі на насильство? Механізм захисту дітей у закладах Микола Литвиненко 08.01.2025 16:43
-
"Це будуть великі гроші". Шмигаль пояснив, чому не можна зупинити транзит нафти з РФ
Бізнес 22094
-
Таки вся Одеса за це пересварилась. Що одесити думають про деколонізацію
6755
-
Після дронів. Яка зброя може переламати ситуацію на фронті цього року
Думка 4645
-
Від волонтерства до бізнесу: як ветлікар став партнером Нової пошти у прифронтовому місті
Бізнес 4278
-
Біля берегів Німеччини втратив управління танкер із 99 000 тонн російської нафти
Бізнес 3466