Повний розвал української юридичної школи

Перевиробництво юристів як спосіб одурманення мас

 Звідки всі нашіпроблеми, друзі?

Знайте: від правовогоневігластва. Від невміння відрегулювати діяльність юридичної системи держави.Від того, що в правоохоронних органах країни абсолютне засилля сірості зознаками патологічної злочинності. Від того, що куди не кинь – влучиш удипломованого… юриста. Не дивно, що всі вищі керівники України – П. Порошенко,А. Яценюк, В. Гройсман за своєю вищою базовою освітою є фахівцями з проблемюриспруденції.

Світ наочно переконавсяв тому, що в нинішній Україні немає відповідальних людей з достойною юридичноюпідготовкою. В тому числі, або навіть насамперед у Генеральній прокуратуріУкраїни. Це чітко й однозначно довели події довкола невміло оформлених, абопросто таки зумисне сфальшованих з метою розвалу їх у міжнародних інстанціяобвинувачень проти стовпів режиму В. Януковича. Це, нарешті, повний провалрозслідувань щодо розстрілу активістів Майдану.  Без кінця-краю втечі злодіїв з-під варти.  

Іншими словами, тотальнийрозгул корупції в державі, це теж наслідок того, що в Україні повне засилляпаралегалів – так в англомовних країнах називають людей, які є помічникамифахівців з правових проблем. Чому помічниками? А тому, що в Україні явнеперевиробництво так званих юристів, яким не вистачає фахових посад. Отож, вониприлаштовуються консультантами в структурах, які спеціалізуються на ухиляннівід сплати податків, налагодженні взаємозв’язку між порушниками законів таправовими структурами. Точніше б сказати, сформувався своєрідний корпус«вирішальників» корупційних справ, піднощиків патронів в удосконалені злочиннихсхем.

Усе це разом узяте можесвідчити лише про одне – повний розвал української юридичної школи.  Вона перетворилася в кузню штампуваннядипломів. І це, як спосіб заробляння мільйонів, стало способом діяльності вищоїшколи. Не так давно довелося зустрічати повідомлення про те, що Україну внесенодо книги рекордів Гіннеса через рекордне відкриття факультетів та вишів, якізаймаються «клепанням» власників дипломів юриста. Звісно ж, за гроші.

Силуетно, усе тутзрозуміло. Готувати оттакого гуманітарія чи не найлегше. Забив кола середдвору, натягнув шатро на нього, і вже тобі готова юридична академія. Можна читатилекції, проводити семінари, ставити за хабарі заліки й іспити. Це ж не лікаряготувати, коли для ілюстрації навчального процесу потрібні пацієнти з ознакамихвороб, чи й того більше, даруйте, - морг із трупами. Тут вступив до вищу –означає став у часову чергу за дипломом. А якщо хочеш скласти все, так би сказати,негайно, по-ленінськи – екстерном, -  плати додатково гроші і сертифікат привезуть тобіхоч до самого дому. Не залежно від того, скільки знань у голові студента. Документдержавного зразка на руках.

Ця легкість підготовкиподібних «кадрів» і спричинила те, що нині фахівців юридичного напрямку готуютьледве-ледве не в кожному місті. Таких примітивних, досить часто прямо таки шарлатанських «ковальських цехів» в Україні більшетрьохсот. Тільки в Києві їхтридцять! По шість – у Львові, Харкові, Одесі, п’ять у Дніпропетровську. Потри-чотири в інших обласних центрах. Вартість навчання за рік для студента перевищує 20-31тисяча гривень.

Це тоді, підкреслю, коли,приміром, у Польщі юристів готують лише двадцять п’ять вишів, з яких тількидесять – приватні. У Німеччині –44 (із них - один приватний!), у Франції – близько 80, у Великій Британії - 97і, навіть, у Сполучених Штатах Америки, де мешкає 315,6 мільйона громадян, щопонад сім разів більше, ніж в Україні,  –менше двохсот вищих навчальних закладів.

Це явне перевиробництво «фахівців» з юриспруденції призвелодо такого правового невігластва, що доводиться лише безсило розводити руками, запитувати - "Куди ж ми йдемо?"

Для ілюстрації приведу лише один красномовний факт, який нинізнаходиться в центрі уваги всього суспільства. На оці маю випадок зізвільненням з посади голови СБУ Валентина Наливайченка. Цікавий юридичний цейтнот. 

Аби пояснити факт безпардонного вимітання з керівництваспецслужбою людини, яка лише мимохіть, як, здається мені, зачепила корупційний айсбергнової влади, освітила його, «правники» адміністрації президента і йогополітичної сили пояснювали звільнення очільника СБУ тим, що цей силовий блокбуцімто є сферою діяльністю глави держави. В його обов’язки  нібито входить  добір і оцінка роботи керівника спецслужби.

Однак зауважу, що все насправді далеко не так. І ось чому.

Управління країною - не порядок на приватній кухні незрівнянного нашого мільярдера. Особливо тоді, коли Українає ПАРЛАМЕНТСЬКО-президентською державою.

Усі забувають, або зумисне упускають з виду цю вельми важливуобставину. А вона переконливо свідчить про те, що глава держави передПАРЛАМЕНТОМ відповідає за роботу силового блоку. Тому він там вершить справине так, як хоче, як йому заманеться, - одних знімає з посад, інших, за своїмбажанням, призначає, а лише добирає повноцінні, фахові, патріотичні кадри,пропонуючи їх на затвердження вищому законодавчому органу влади, який формальнопредставляє народ України у владі, чи звільняє з посади того ж таки керівникаСБУ. Тому, коли ви чуєте від якось чергового говоруна з того зацікавленого берега,що це, мовляв, «парафія президента посада голови СБУ», так і знайте, що васнамагаються обдурити, позаяк подібне може проголошувати лише випускник сучасноїюридичної, безграмотної школи.

Це - по-перше. А по-друге, вони просто забувають, або всіх нас зумисне намагаються одурманити тим, що всі ті повноваження, які протиправно взяв колись на себе пріснопам`ятний В. Янукович залишилися й по нині у П. Порошенка. А це, якби, либонь, уже мав би повне право сказати й одесит-Саакашвілі - дві великі різниці, друзі. Не забуваймо...

Саме тому в моделі побудовипарламентсько-президентської держави передбачено, що президент не простосамостійно призначає і звільняє з посади главу СБУ,  кому його лишень заманеться, а якраз через парламентськесито. З аргументами і доказами достойності людини, чи непрофесійності, коливона рекомендується главою держави на цей пост, або ж позбавляється його. Бо непрезидент батько нині у нашій хаті, даруйте за відвертість, а якраз Верховна Рада. Тільки ж вона донестями залякана з часів донецького злочинного директорату ніяк і досі не може,либонь, оговтатись, зрозуміти, що якраз  главадержави повинен іти з поклоном до депутатів, а не вони  повинні по-старинці плазувати перед ним.   

 (ПРИМІТКА У ДУЖКАХ. Усі,як мені видається, добре нині розуміють, що таке Військово-цивільнаадміністрація (ВЦА), хоча ми, ті, хто живе зараз в Україні, такого насправді раніше на практиці непроходили. Але, переконаний, кожен добре собі уясняє, що на першому місці там,на Луганщині, Донетчині, де діють ВЦА, знаходиться саме силова складова побудови управліннярегіоном, коли і корову з подвір`я можутьзабрати для потреб держави, і авто, і під руки вивести з хати серед ночі, в однострійзодягти і на фронт послати… А ось те, що держава наша спершу ПАРЛАМЕНТСЬКА, авже потім президентська, і глава держави просто лише старший менеджер на службілюдей, второпати це багатьом чомусь укарай складно. І, як не дивно, передусім, народним депутатам. Невже так режимЯнуковича всіх задовбав? Можливо…) 

Тому конфлікт із головою СБУ В. Наливайченком мав, гадаю, вирішуватись у такий спосіб. Людині, яка понад рік очолювала головну спецслужбукраїни, належало, либонь, про свою роботу обов’язково прозвітувати перед ПАРЛАМЕНТОМ (не залежновід того, яка його професійна якість), Верховна Рада повинна була почутиаргументи глави держави за звільнення цієї особи, і лише тоді голосувати зайого відставку чи ні. Довготривалі ж, підкилимні перемовини за зачиненими дверимаП. Порошенка, А, Яценюка з керівниками фракцій коаліції, погано завуальовані торгиз даруванням посад політичним силам за підтримку ідеї глави держави щодонегайного звільнення з поста В. Наливайченка, це приклад майже неприкритоїкорупції на вершині влади. Запитується: а де ж наше Національне антикорупційне бюро,довкруги створення котрого стільки зламано списів, і яке вже котрий час безпоруху сидить у райських кущах з захмарно вискоми зарплатами?

Ця історія ще раз доводить, що в Україні, на жаль, немає ніюристів, ні грамотних законодавців. І це є чи не головною проблемою всіх нашихбід державотворення.