Їмо шоколад Порошенка вилами Ляшка...

Сумні реалії до столітньої перемоги Українських Січових Стрільців над московітами на горі Маківка.

Як би не ставилися ми до Росії, до імперідіотів Кремля, відвертої фашизації «руського міра», все ж маємо вчитися в цієї саранчі, котра, як бачите, таки просочилася байкерською звіриною – «Нічними вовками», через шенгенські кордони, дісталася вже Відня у фанатичному прославлянні своєї нації і зброї, вшануванні перемог, які вони самі собі присвоїли, похеривши здобуток міжнародної антигітлерівської коаліції, потривоживши в могилі СРСР. Усій Європі вже вивертає нутрощі від цього московського 9 травня, але ж усі все-таки знають про нього і мимоволі говорять про це. У цього нахабства є й позитивна сторона медалі. Вони не забувають своїх героїв. 

Тим часом учора, 2 травня, поминуло сто років звитяги українського духу над рашизмом у боях за гору Маківка у Карпатах. Вікторії українців над чванливою Російською імперією. Я вас запитаю, браття-українці, ви підняли вчора чари за українських Січових Стрільців? Ви проголосили тости за переможний дух усусів (УСС), які добряче «вломили» московітам, що вони про те ніколи не забудуть? А знайте, що саме цей вогонь перемоги першого українського формування новітніх часів підняв проти наступу російських військ студентів і гімназистів, які безстрашно виступили проти москалів під Крути. 
Синьо-жовті знамена знову в диму від несамовитих і смертельних обстрілів позицій українських військ рашистами на Сході Донбасу. Чому ж влада не використовує прикладу Січових Стрільців 1915 року, які показали приклад мужності і героїзму української нації? Хіба ж мало пісень складено в народі про ті звитяжні дні:
«Верхів’я гір, верхів’я слави,
Шумить, шумить, шепоче ліс:
По битві на полях Полтави
Тут вперше український кріс
Спиняв московських полчищ лави,
І вперше по літах недолі
Слова упали тут стрільцеві:
«Ми не поклонимось цареві!
Ми прагнем волі!»
Дивуюся: про цей ювілей в Україні ніде ні слова. Щоправда, хтось в адміністрації президента підготував для підпису главою держави гарні слова в Указі з настановою широкого вшанування «…мужності і героїзму борців за незалежність України, враховуючи важливу роль формувань Українських Січових Стрільців у відродженні національних воєнних традицій, їх активну участь в Українській революції 1917-1921 років та становленні української державності на початку XX століття, відновлення національної пам'яті, поширення об'єктивної інформації про діяльність національних військових формувань, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, військово-патріотичного виховання молоді та з нагоди святкування в 2015 році 100-річчя перемоги Українських Січових Стрільців на горі Маківка".

Даний Указ - широке поле для активної діяльності насамперед новоутвореного Міністерства інформаційної політики, яке, напевне, мало б подбати про належну пропаганду подвигу українців в протиборстві з московітами у засобах масової комунікації. Щоб кожен українець, і насамперед тисячі тих патріотів, які нині знаходяться на передовій, в окопах, рівнялися на подвиг Січових Стрільців. Брали з них приклад. До речі, якраз у сотий ювілей перемоги УСС на Маківці виповнилося пів року з часу повторного створення цього нового центрального органу державної влади в незалежній Україні. Але звідти, зрозуміло, ні пари з вуст. Там звикли сидіти тихенько під віником і вдавати велику заклопотаність.

За ініціативи міністра Ю. Стеця створили якісь мовбито інформаційні війська і з кимось там вербально буцімто запекло воюють. Хоча, скажіть, за пів року бодай на йоту поліпшилася, змінилася інформаційна картина дня у ЗМІ? Ви хоч раз могли б десь почути, почитати блискучу відповідь на російські фейки, дезінформації, випади проти європейського вибору України, надуманої в Кремлі нібито сплановоаної фашизації нашого суспільства? Де обіцяний координаційний центр блогерів, про необхідність якого я пишу вже другий рік поспіль? У цей час пан Стець бавиться у потішне комп’ютерне військо, уявляючи себе не інакше, як мудрим верховним головнокомандувачем. З огляду на це потрібно, напевне, аби кум П. Порошенко вже присвоїв йому звання генералісимуса. Щоб новоспеченому панові міністрові сумно не було. Бо його явно перепольовує фейсбушний колега А. Аваков. Той, замість того, щоб організовувати роботу правоохоронного органу, строчить в Інтернет мережу нові й нові пости, цей, либонь, два слова зв`язти  в речені не вміє, хоч напросився у родича в міністри блокнота й пера... Повна чудасія...

Однак, як мені здається, у Мінінформі на сьогодні навіть не знають, що воно таке за ця Маківка. Звідки взялася, і що це все насправді означає. Вони, либонь, подібно до заступника глави адміністрації президента Валерія Чалого, котрий якось на запитання журналістів, (при початку російської агресії на Донбас), чому українські військові не знищують ворожі конвої, які заходять в Україну з озброєнням і боєприпасами, відповів: «Щоб не розсердити Путіна, який може розпочати війну…»
Мабуть, у Мінінформі теж бояться, що нагадування про перемогу українців над московітами сто років тому, коли Українські Січові Стрільці косили росіян у Карпатах, як Гаврило кропиву, викличе неприємні асоціації в Кремлі. Це завищене почуття меншовартості у самозванних вождях-правителях (бо якщо по великому рахунку, то аж ніяк не Майдан їх призначив на пости) на Сході Донбасу повертається щоденними втратами наших вояків і мирних жителів. І це, як на мене, просто таки неприпустимо.

Тому самий Указ глави держави без будь-яких дій на місцях, виглядає, як насмішка над здоровим глуздом. Адже всі нинішні керманичі надзвичайно далекі від знань історії нашого українського роду. Ось як украсти мільярди за старими бандитськими схемами Януковича, це вони вміють. Просто таки мастаки погріти руки з державної казни. Коли голова державної фінансової інспекції заявив, що за нової влади уже поцуплено понад 7,5 мільярда гривень, його тут же силкувалися скрутити у баранячий ріг. Протиправно звільнили з роботи. Намагалися з допомогою осіб, які самі до того прокралися, приписати йому начебто хабарництво: а якже ж, слідчим, які займаються цим, особливим розпорядженням Уряду присвоїли захмарні зарплати у 30 тисяч гривень на місяць. Міліціянти за таку кутю, будьте певні, будь-яку справу зшиють… 

Цей необандитський порив – закрити рота держчиновнику, зупинило лише створення спеціальної робочої групи народних депутатів, яка провела вже два засідання зі з’ясування обставин того чи є колосальні крадіжки коштів за версією головного фінінспектора М. Гордієнка, чи це, як стверджує А. Яценюк, звичайний піар. Попередній вердикт нардепів однозначний: нова урядова банда краде не гірше «папєрєдніков».
Факти корупції на рівні керівництва країни і держпідприємств підтвердилися. Про це у Facebook написав член робочої групи, позафракційний нардеп Борислав Береза.
"Попередні висновки нашої робочої групи це те, що політики і політичні сили дійсно мають контроль над державними підприємствами і використовують цей контроль в особистих цілях. Так само простежуються схеми, у яких використовуються і суди, для подальшого збагачення зацікавлених осіб, що говорить про підтверджені факти корупції на рівні вищого керівництва підприємств і держави", - написав він.
Ще більш образлива для українців новина прилетіла з Австрії, де розглядалася екстрадиція українського олігарха Дмитра Фірташа до США, який обвинувачується в хабарництві і корупції. Звісно, що пан Фірташ під присягою європейського суду традиційно, як це роблять олігархи, брехати не міг, бо подібне загрожувало б йому всім – і переслідуванням, і колосальними грошово-майновими втратами. Тому пан Фірташ, зрозуміло, у суді говорив правду. А вона полягала в тому, що саме він вкладав свої кошти в перемогу на минулорічних президентських виборах в Україні, і пан Порошенко, а також голова Києва В. Кличко підсаджені в свої крісла міжнародним олігархом, який напряму співпрацює з… В. Путіним.
Це останнє не моя вигадка. Про таке в ефірі «5-го телеканалу» заявив народний депутат України Сергій Лещенко, який є якраз ріднесеньким виходцем з Блоку Петра Порошенка. Так що наговорювати на своє начальство йому, гадаю, немає ніякого резону.  Ось його слова:
"Що стосується прямих зв'язків Фірташа і Путіна, то вони присутні в фінансуванні для Фірташа покупок певних активів в Україні. Фірташ за останні роки придбав велику кількість хімічних заводів в Україні. Як з'ясувалося, на нього були відкриті кредитні лінії" Газпромбанком ", яким володіє Ротенберг ", - сказав Лещенко. 
Аби було зрозуміло, пояснимо, що Аркадій Ротенберг є тренером В. Путіна з дзюдо і одним з найближчих з його сподвижників. 
Як заявив далі С. Лещенко, "Ці кредити не могли бути виділені без розпорядження Путіна. Певною мірою Фірташ працював як агент Путіна, скуповуючи активи на російські гроші", - зазначив нардеп.
Що ж таке означає? А те, що Фірташ - це Путін плюс Порошенко і Кличко... в одному флаконі? Яка парадоксальна ганьба для України.
Значить правими були всі ті, хто стверджував, що складається враження начебто обороною рубежів української держави, цими безглуздими мінськими угодами, в яких Україна здає позицію за позицією керує хтось третій збоку. І чому, власне, саме представники «Удару» буквально скаженіють на парламентській трибуні, при мікрофонах на прямих ефірах, коли йдеться про введення військового стану в зоні АТО. У них було і є чітке завдання не допустити цього, геть спаплюжити цю ідею. Хіба ви не чули багато разів, як цим займаються І. Геращенко, В. Чумак і інші нардепи. Пропонують воювати в режимі «перемир`я», коли бандити і стріляють, і наступають, а їх хоч відганяй батогами … 
Ось яка у нас виявилася ювілейна Маківка через сто років після перемоги Січових Стрільців у Карпатах нам пропонується. Одне слово, дожилися до того, що за дві щоки їмо шоколад Порошенка вилами Ляшка…
Благо, все ж є патріоти в Україні. Знайшов у Фейсбуці чудову статтю Людмили Мрачковської, вінницької журналістки і молодої талановитої письменниці, озаглавлену «Ще раз Україну збудуємо на українській землі… » Це, як на мене, зразок блискучої історичної публіцистики з виходом на сучасну тематику. Прочитайте, багато зрозумієте. Зокрема, і про перемогу Українських Січових Стрільців на горі Маківка, яка розташована неподалік оспіваної Іваном Франком Тухлі, між Сколе і Славськом…