Донецькі відкрили публічний фронт проти України

Одне з нещодавно поважних Інтернет видань перетворилося в пристанище відвертих і агресивних українофобів, які почали агресивний наступ на все українське під фальшивим лозунгом боротьби за свободу слова. Попереду них виявився і легалізований сайтом кримінал

Я теж гостро критикую нового главу держави, бо, на жаль, є за що. Хіба ж це мислимо, аби у головнокомандувача України, яка спізнала нищівної агресії сусіда, буйно розквітав приватний бізнес у країні, яка окупувала частину нашої держави. Це святокрадство і відвертий цинізм. Не просто зневага до українців, а прямодушне плювання на могили загиблих тисяч громадян, позаяк, можливо, що за сплачені П. Порошенком у РФ податки і куплені кулі й міни, які знищили наших патріотів і ні в чому не винних дітей, стариків, інвалідів, тисячі людей покалічили. Мабуть, в історії розвитку держав світу це єдиний такий христопродавний, огидний випадок. І головне, що всі мовчать, немовби в рот води понабирали. Аплодують…
Мене, приміром, морозом обдає від усе нових і нових пришелепуватих ініціатив такого керманича, який з усіх сил намагається на окупованих територіях провести якісь там вибори. Що ж, нехай з’їздить на виборчу дільницю десь у Сніжне, Торез, у Станицю Луганську, в Донецьк. Чи сина свого туди пошле. Побачить, переконається в тому, як зустрінуть їх «виборці», бородаті, в козацьких папахах і зі зброєю в руках насамперед. Як взагалі про щось подібне можна говорити в умовах нинішнього окупованого Донбасу?
А криваве перемир’я імені Порошенка. В результаті його територія окупації від часу укладання Мінської угоди розширилася вдвоє. Що з це за мир, якщо він насправді несе смерті й окупацію?
Отож критика моя чітка і конкретна, як мовиться, лише по ділу. Те ж, що я вчора, 12 січня ц.р., побачив на сайті Інтернет видання Кореспондент.net не входить ні в які рамки здорового глузду. Склалося стійке враження, що десь, хтось із-за куліс віддав чітку і конкретну команду мочити Порошенка на всі заставки. Як це роблять у кремлівських сортирах. І знаєте за що? А за те, що він полетів на марш миру і захисту свободи слова у Парижі…
Якщо чесно, то ця поїздка глави держави була б потрібною бодай з одного такого резону. Там, як відомо, відбулася зустріч пана Порошенка з керівниками Німеччини і Франції, які є лідерами Європейського союзу. А від нього залежать наші гарантії зовнішньої безпеки, економічних запозичень, бо Україна зазнає не лише агресії, але й стоїть на межі дефолту. Там відбулося ще чимало контактів президента з керівниками цілої низки держав і урядів, і це вельми позитивно. І це нині особливо цінно, важливо…
У продажної «п’ятої колони», зрозуміло, зовсім інші уявлення вартостей. І, насамперед, вони всі корелюються з текстологією ординської Москви. Ось якийсь явний українофоб Максім Безухов каменя на камені не залишає від Порошенка за поїздку до Парижа, закликаючи його натомість організувати покладання квітів під Одеський будинок профспілок, де загинули, як відомо, переважно захисники Януковича – антимайданівці, а також, публічно вшанувати соратників Гіркіна-Стрєлкова в Слов’янську, які лягали під танки і БМП українських збройних сил, блокуючи витіснення загарбників з українських територій. Для повного комплекту густої, сморідної кисельовщини на українському Інтернет виданні, цей гаспадін ще щось пише, як можна зрозуміти про збитий українцями пасажирський Боїнг рейсу МН-17 і, звичайно ж, за застосування українськими військовими… фосфорних бомб. 
Цей московський пропагандистський фейк давно розвінчаний в усьому світі, для Кореспондента.net, як бачимо, переконливий аргумент. Не вистачає лише розп’ятого хлопчика і немовлят на сніданок для хунти…
Запитується: навіщо було відключати ворожу московську телемаячню, якщо її концентровані згустки успішно публічно реалізуються на Кореспонденті.net? Де доблесні наші підрозділи СБУ, Генеральної прокуратури?
Але це ще квіточки від антиукраїнських, ворожих матеріалів цього сайту, оприлюднених лише 12 січня. Ось блог рускогаварящєго Івана Лізана. Цей просто і без викрутасів Петра Порошенка називає дурнем і безграмотним типом. Приміром пише таке: «Наличие миллиардов и заводов, равно как чина Президента, не являются гарантией ума. Например, Пётр Алексеевич не знает, как правильно пишется название французского издания распространявшего кощунственные карикатуры».
За що ж це так? Як можна зрозуміти, насамперед, за те, що в Україні не знайдені «убийцы российского фотокора Стенина не наказаны, равно как и Антона Волошина и Игоря Корнелюка».
Давайте запитаємо: а хто ж посилав цих людей в ряди сепаратистів і терористів, які захопили суверенну територію України, проти яких відповідно до міжнародного юридичного права була застосована збройна сила? Вони що акредитувалися, як зарубіжні журналісти в нашому зовнішньополітичному відомстві чи увірвалися все таки на нашу територію поспіль з бандитами-окупантами? Мало хто там, піддавшись пропаганді Кисельв-ТБ бродять з окупантами…
Іще один глибоко рускоговрящій Дмітрій Раімов, котрий позначив себе як «куратор свободной школы журналистики» буквально розмазує по столу Петра Порошенка знову ж таки за його поїздку до Парижа, «при этом “бревна в своем глазе не чувствует” (Матф. 7:3)»
Де ж це українське поліно, з точки зору «п’ятої колони»? А ось де: «До сих пор не притянуты к ответственности члены парламента, виновные в нападении на экс-генерального директора “Первого национального”. Не наказанные преступники, разгромившие редакцию газеты “Вести”. Не наказаны те, кто дважды нападал на телеканал Интер. В то время, когда европейские лидеры и вся демократическая общественность вступили в бой за свободу слова, в Украине планируют забрать лицензию у телеканала “Интер”.
Думаю, що все-таки мало натерли вуха «свободівці» ворогу всього українського, який пригрівся було на чолі НТКУ. А в Інтера також необхідно відбирати ліцензію за махрове українофобство, постійне публічне підігрування ворогам держави, як той же ж таки Кобзон. 
У цьому ряду непристойних насмішок, презирства з приводу вшанування главою української держави загиблих французів особливим цинізмом виділяється якийсь Блюмінов Алєксєй, начебто «политический публицист и аналитик», як він сам себе обзиває. Хоча подібна «публіцистика» є схожою на посмішку в кулак на похоронах…
По правді кажучи, коли я бачу, що автор якоїсь там публікації, як кобилу позаду воза, ставить спершу прізвище, а потім ім’я, принципово не читаю таку статтю чи блог. Бо так пишуть спершу прізвища, а потім ім’я лише в тупих міліцейських протоколах. Аж ніяк не творчі люди, тим паче публіцисти. Але ж, либонь, не розуміє цього означений гаспадін. Як і писати не вміє також, позаяк, приміром, каже: «Она (публика) воспринимает происходящее через морально-этическую призму и справедливо усматривает в этом мерзкий цирк.»
Скільки вже говорено, писано всюди, що безграмотною людиною є та, яка дивиться на предмет «ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ», а не крізь призму, як взагалі ж бо літературно потрібно висловлюватись. Що українською, що російською мовами. Мабуть, і на хінді також. А про все інше написане ним у блозі й нічого сказати. Банальне українофобське словоблуддя, здобрене якимись дивними виразами, типу «комедия "Я -Шарли" в исполнении нашего шоколадного недопеска». Бог йому, автору, суддя, якщо загибель людей цей «публіцист» обзиває комедією. І, звичайно ж, навіть після оприлюднення матеріалів берлінського бюро журналістських розслідувань Correctiv за участі редакцій німецьких видань Der Spiegel, Algemeen Dagblad та Bellingcat, де чітко і однозначно підтверджено маршрут російського протиповітряного комплексу БУК від російського міста Курська на український Донбас, який здійснив роковий постріл по малайзійському пасажирському літаку рейсу МН-17, цей великий писар одначе сліпо гне дурного до плота, натякаючи на кремлівський манер, про український слід у небі. І ще ж, звичайно, вибірково плаче лише за тими, хто страждав в Одесі. Хоча, звичайно, це його українофобське право…
Тут же на сайті і публікація під непримітним заголовком «Репортаж із центру АТО». Про що б ви думали він? Ніколи не здогадаєтесь: хвалебна ода про успішну діяльність в окупованій Макіївці осереддя доставки і розприділення російської гуманітарної допомоги. Справді, яке відношення має Макіївка до АТО? Але почитаєш, аж серце радістю наповнюється, любов’ю та повагою до родимого «старшого брата». Просто милістю проймаєшся до маніяка Путіна: кров’ю залив Донбас, а все-таки прислав мішечок борошна та ящик тушонки поміж мінами й снарядами…
Уся Україна знає, всі бійці на фронті на своїх шкурах вивірили цю криваву істину: тільки прибуває черговий бандитський завіз вантажів з РФ на окуповані території, до неймовірного зростає активність артобстрілів наших блокпостів, а також міст і сіл, оскільки без сумніву, в авто, які ніхто й ніде не перевіряє на вміст вантажу, доставляються насамперед боєприпаси для терористів. Он, скажімо, 12 січня ц.р., починаючи від 7.00 ранку до 19.00 зареєстровано 58 обстрілів 29 українських населених пунктів, що дало підставу «Лівому берегу» написати: з приходом чергового гумконвою кількість смертоносних нападів бандитів зросли в рази. 
Підкреслюю, що не КисельовТБ, а в минулому поважне українське Інтернет видання стверджує про неймовірну братерську допомогу з РФ. Саме в ньому читаємо казки про те, що в так званому гуманітарному конвої виключно продукти харчування для жителів розстріляного Донбасу. Є навіть такий недвозначний пасаж: «Я не верю в присутствие тут регулярных соединений российской армии. Я не верю и не вижу смысла в использовании гуманитарного конвоя для завоза вооружений».
Чи не правда, сміливі заяви представників «п’ятої колони» щодо своїх московських хазяїв. Тільки ж навіщо все це українцям, які щодоби хоронять своїх близьких і рідних від куль і снарядів російських окупантів.
Більше того, в цій же публікації розповідається про практику якогось ЦУВу, організованого за досвідом діяльності російського міністерства з надзвичайних ситуацій. ЦУВ – це центр управління відновлення Донбасу на московський манер. Ось вам і IТ-безпека України від Кореспондента.net. Іншими словами, керівникам сайту та медіа холдингу, до якого він входить, пора свердлити дірки на лацканах для кремлівських орденів «За повернення Донбасу». В ординській Москві добре примічають тих, хто активно зраджує свій державі в ім’я дикунського «руського міра». 
Але найголовніше знаходилося ось тут – у гнівному пасажі… О. Царьова. Як підсумок до цілеспрямованого, і, мабуть, спеціально організованого Інтернет нападу «п’ятої колони» на українську владу, на наші державні цінності. На наш патріотизм, випестуваний Майданом. 
Не хочу й аналізувати цю маячню дрімучого українофоба. Мене цікавить інше. По якому праву колись авторитетне Інтернет видання надає можливість публікації своїх рулад людині, яка є найзапеклішим ворогом України, котра знаходиться в кримінальному розшуку за організацію і фінансування збройної, смертоносної боротьби проти України? Це не що інше як факт публічної легалізації негідників, які піднесли ніж до горла нашої територіальної цілісності. Це свідомий, немовби відкритий виклик завоюванням Революції гідності і героїзація сепаратистів та терористів. Думаю, що тут мають ситуацію прояснити СБУ, Генпрокуратура, нове відомство, Міністерство інформації України. На жаль, сьогодні між кремлівським телеканалом "Россия-24" і українським сайтом Кореспондент.net різниці практично немає...