У ніч на 21 травня ц.р. на Інтернет ресурсі Ліга.нет я розмістивчерговий пост блога, який стосувався обставин довкруги затримання московськихтак званих журналістів телеканалу «Лайфньюс», котрих українські силовики затрималипід Краматорськом, коли вони встановлювали переносний зенітно-ракетнийкомплекс. Центром публікації, зрозуміло, був відеоролик того, як оператор,знімаючи бій бойовиків із нашими військовими водночас корегує вогонь підлеглих,вказує цілі, радіє з того, що безжалісний вогнепал когось позбавив життя по тойбік спротиву. Я й запитував у своїх читачів, невже це є московська хваленажурналістика, а не щось зовсім інше? Пропонував рідним, друзям із російської редакціїпізнати голос оператора-коректувальника вогню. Адже він кричить доволі голосноі знаходиться біля самого мікрофону камеру…
На сайті Ліги.нет цей пост, на часнаписання нинішніх рядків, набрав лише 420 переглядів. Можливо, так мало тому,пояснив я собі, що ця проклята війна вже страшенно обридла всім, і ніхто пронеї навіть читати не хоче…
Інша справа в Росії.
Цей же пост о 7:45 21 травня з’явився в моєму блозі на Інтернет ресурсіміжнародної радіостанції «ЭХО Москвы» (ось чому він написаний російською). І одразу набравнеймовірного розголосу. Редактори сайту,оскільки до публікації виявився неймовірно високий інтерес, виставили її налобне місце. Коли близько 11-ої ранку я заглянув на ресурс ЭМ, там значилося: пост переглянуло/прочитало понад 26тисяч відвідувачів, залишили 77 відгуків.
Іще через дві години я побачив, що моєї публікації на сайті вже немає, а наїї місці красується публікація кореспондента «Комсомольской правды» ОлександраКоца із зони донбаського військового конфлікту, котра практично вигороджує діїжурналістів «Лайфньюс». Мені, як досвідченому журналістському вовкові стало всезрозуміло: в справу вмішалися діячі з Кремля, змусили редакцію прибрати пост могоблога. Він йшов у розріз із політикою адміністрації В. Путіна, а в неї довгіруки. Дістають навіть й до одного з небагатьох демократичних видань російськоїстолиці. А для порятунку ситуації, позаяк «русские своих не сдают», булавиставлена муйня Коца – читайтеїї тут. А ще згодом, на підсилення її туди ж помістили й інтерв’юА. Сулейманова, головного редактора телеканалу «Лайфньюс», котрий як і Коцстав стверджувати, що це не відео їх оператора. А хіба ж щось інше він міг сказати?
Ну, що ж, є дві точки зори, кожна сторона захищає позиції своєї держави.Можна було б чекати дальшого розвитку подій, сподіваючись на об’єктивністьрозгляду кримінальної справи.
Із журналістської практики знаю, коли публікують подібне, то це робитьсяабо з жорсткого примусу, або з високого повеління. Насамперед для того, щобзаладити серйозний конфлікт.
Як мені стало відомо з власних джерел, через публікацію цього поста могоблогу в Москві розгорівся страшенний скандал, якого не пригадують в ЭМза всі часи існування радіостанції. Позаяк про цю публікаціюмовбито було донесено «самому». Йому повідомили, мовляв, на «ЭХОМосквы» не захищають наших російськихгероїв, а «мочать» руками київського журналіста.
Що було далі, можна тільки здогадуватися. Особливо після того, як ці заявиредакція на сайті утримує вже другу добу…
Щодо всього маю сказати лише одне. Я просто виклав своє бачення подій ізукраїнського боку міжнародного конфлікту поміж Росією та Україною. Я справді нерозумію подібної журналістики. Яка, на скільки мені відомо, стала правилом для багатьох моїх московськихколег, котрі є спеціалістами репортажів із гарячих точок планети. Колимедійники у відряджені беруть до рук зброю, залюбки стають банальними убивцями,стріляючи по живих мішенях. Чи як тут, стають коректувальниками бойового вогню,власниками переносного зенітно-ракетного комплексу з яким їх затримали. Про це,до речі, нині говорилося на московському телеканалі ДОЖДЬ – слухайтетут.
В усій цій історії я ще радив би вам, друзі, окрім того, що звернути увагускільки переглядів/прочитань (понад 102 тисячі!) самого скандального постаблогу, вчитатися в коментарі читачів-росіян довкруги цих публікацій. Якими вониздебільшого зашореними, обмеженими вдемократичних свободах виглядають у своїх відвертих відгуках. Якими фанатичнимиє в своїй примітивній вірі, що Росія наймогутніша, що якщо їхні бандитистріляють по українцях, то так воно й повинно бути, то це справедливо, бо по той бік прицілу вогнепалу буцімто фашистиі бандерівці. Це неймовірно, але на жаль факт…
