19 березня в театрі Франка розпочала роботу камерна сцена. Цю залу з численними перервами будували 23 (!!!) роки. Перших глядачів довгобуд зустрів гідно. Недоброї традиції майже всіх відкриттів останнього часу - ремонтних огріхів – цього разу вдалося уникн
19 березня в театрі Франка розпочала роботу камерна сцена. Цю залу з численними перервами будували 23 (!!!) роки. Перших глядачів довгобуд зустрів гідно. Недоброї традиції майже всіх відкриттів останнього часу - ремонтних огріхів – цього разу вдалося уникнути. Інтер'єр - спокійна сучасна класика.
Відкрити сцену до театру приїхав прем'єр-міністр Микола Азаров. Втім, основна увага вечора дісталася не йому. Коли у дверях зали з'явився багаторічний художній керівник театру Богдан Ступка, зала піднялась, і оплески не стихали кілька хвилин – актор проходив черговий курс лікування і з'явився на публіці вперше за кілька місяців. Він дістався передніх рядів, де вже зайняли свої місця радниця президента Ганна Герман і міністр культури Михайло Кулиняк.
Змарнілий від недуги Ступка попросив дозволу не підніматися на сцену. Для привітального слова він просто повернувся обличчям до глядачів: "Думаю, мене всі побачать і почують".
Після кількох слів про важливість події - реверанс у бік Азарова. Офіційно - за сприяння у роботі над сценою. Але в цю мить мимоволі згадалося й те, як рік тому уряд Азарова виділив на лікування актора півмільйона гривень.
"Дозвольте вам вклонитися, Миколо Яновичу"...
Фото: kmu.gov.ua
Азаров дозволив. Він піднявся з місця, кивком голови мовби приймаючи уклін метра української сцени. Від цього стало трохи сумно. В той момент так хотілося, аби навпаки, прем'єр-міністр вклонявся людині, що стала уособленням театру цієї країни.
Але роль доброчинця, а ще - будівельника і відкривача, - одні з улюблених в Азарова. Нітрохи не знітившись від високих похвал, прем'єр вийшов на сцену. Діставши з внутрішньої кишені аркуш із заготовленим виступом, Азаров виправдався - хвилюється. " Я вообще-то без подсказки могу, но иногда полезно заглянуть".
Азаров говорив про схожі долі камерної сцени, Дарницького мосту та швидкісного трамвая на Борщагівку. Ще провів аналогію з Одеським театром, реконструйованим свого часу зусиллями влади. "И моя тоже доля есть в этом нашем знаменитом театре. Мне об этом очень приятно, откровенно говоря, думать", - без зайвої скромності поділився прем'єр.
"Я очень люблю театр. Всегда, когда у меня есть такая возможность, я бываю на спектаклях. К сожалению, мало времени, поэтому редко бываю, но каждое посещение театра для меня как большое событие", - на цих словах присутні в залі театрали схвально кивали.
Після цього Азаров за три хвилини нагородив почесними грамотами та листами подяки видатних діячів галузі і, на підтвердження своєї великої любові до театру, залишив вечір, навіть не чекаючи на виставу.
Уже в спину прем'єрові своє вітання проголошував очільник Національної спілки театральних діячів Лесь Танюк. "Мала сцена - це сцена з великим майбутнім. Я абсолютно переконаний, що на цій сцені не буде місця ні шансону, ні "95 кварталу". Тут буде звучати українська мова і українське слово ".
У камерній тиші залу почулося чиєсь: "Шкода, цього Азаров вже не чує".
Коли всі формальності було пройдено, зала прийняла свій перший спектакль. Мала сцена без сумніву має свої переваги. Без оркестрової ями, лож і балконів всі глядачі опиняються практично поруч зі сценою і акторами. Максимально близько, чесно, навіть інтимно. У поєднанні зі світловим і звуковим наповненням вистави, глядач стає не спостерігачем, а справжнім учасником дійства.
Для прем'єри на новій сцені обрали "Увертюру До побачення", сценічну версію режисера Андрія Приходька за новелою Івана Франка "Сойчине крило". Ролі виконали Остап Ступка і Наталя Корпан.
Невдала любов, невдале життя. Чекати чи зректися? Смуток, бажання, відчай, страх. І торжество надії. Марно намагатись описати спектакль словами. Скажемо краще, що ця постановка, разом з іншими, підготовленими спеціально для малої зали, вже чекають на глядачів. Квитки - від 40 до 70 гривень.
Незначний казус трапився вже під час вистави. Організатори явно перестаралися з кондиціонуванням, і глядачі сиділи під струменями крижаного повітря. Люди безрезультатно намагалися покликати співробітників театру, щоб поскаржитись.
Невдоволення почали проявляти і звані гості вечора. Було видно, як на одному із задніх рядів поглядом шукає когось зі співробітників відомий російський актор Сергій Гармаш.
До нього одразу підійшла дівчина-адміністратор.
- Закройте дверь, сквозняк сильный.
- Это не сквозняк - вентилирование.
Актор кинув погляд на дівчину, явно не розуміючи, чим йому має допомогти це важливе уточнення. Попросив вимкнути.
Прохання актора передали, але тепліше від цього не стало. Кондиціонери працювали й далі. Люди не витримували і виходили із залу. Адміністратор почала помітно хвилюватися - залу на той час залишили вже кількадесят глядачів. "Вимкніть швидше, а то зараз всі підуть", - просила вона технічного працівника.
Гармаш прикрив долонями потилицю і якийсь час сидів непорушно. Згодом йому це набридло, і він піднявся. В очах дівчини-адміністратора читалося: "Катастрофа". Але до честі Гармаша, залу він не залишив. Обравши місце біля стінки, подалі від кондиціонерів, актор стоячи додивився виставу.
У підсумку ніхто й не зрозумів, чому так складно виявилося вимкнути вентиляцію. Поміж людьми гуляли версії, що, мовляв, чи рубильник був в іншому корпусі, чи потрібну людину ніяк не могли знайти, чи взагалі, холодний вітер був частиною вистави.
Не беручи до уваги цю незручність (сподіватимемось ніхто не застудився), загалом відкриття вдалося. Вітчизняний театр можна привітати. Нова сцена - це ще один майданчик для творчості, для експериментів. Адже не Євро єдиним…
