Місцеві еліти використовують популістичні технології
За два місяці вибори, а значить настав час звинуватити центральну владу у всіх гріхах
Напередодні виборів місцеві еліти раптово згадують про своє бажання боротись за долю, добробут і цноту свого виборця. Боротьба відбувається у проактивний спосіб, коли обирається рішення центральної влади, яке визначається негативним.
Логіка доволі проста. Влада завжди не популярна. Центральна влада не популярна тотально. В українському суспільстві досі популярні трайболічні ідеї, які можна виразити однією фразою: «Нам тут краще видно, ані ж цим столичним».
Тож місцеві еліти, щоб не надавати пояснень, чому за п’ять років їх управління селом, містом, областю нічого толком для громади не зроблене – створюють образ злого Києва, який або шкодить, або нав’язує неприйнятні рішення.
Заручником такого передвиборчого загострення нині стає гральний бізнес. У цьому місяці вже дві обласні ради прийняли рішення заборонити гральний бізнес на території області – це Рівненська та Тернопільська обласні ради.
Це до речі не перший демарш регіонів. Щодо прямого бойкотування карантинних заходів запроваджених Кабінетом міністрів України вже виступали мер Черкас, Тернополя, Луцька. І до речі це доволі небезпечна тенденція, адже як би мені не були неприйнятні карантинні обмеження, але якщо вони не порушують конституційних прав і свобод, то вони мають виконуватись. Якщо кожний регіон вирішить на свій розсуд виконувати чи не виконувати той чи інший закон, чи нормативний акт, то дуже швидко ми скотимось до рівня Сомалі. Але місцевим елітам не слід тішити себе ілюзіями, що вони стануть місцевими «царьками». Як показує досвід Сомалі, коли починається анархія «царьком» стає найбільш відбитий попуас, в якого є така ж відбита наглухо команда.
Тож загравання із власним електоратом, то все дуже цікаво. Так само як цікаво, що за всім цим заграванням місцевий виборець дійсно забуває, а що ж для нього зробила саме місцева влада за той час, що їм був відведений. Не хочу нікого образити, але Рівненська і Тернопільські області за рівнем валового регіонального продукту за даними на 2018 рік займали 23 і 24 місце серед усіх регіонів України.
І якщо б в цих регіонах дійсно не існувало тіньового грального бізнесу, у вигляді залів «лотерей» на кожному перехресті, то я б ще міг повірити у щирість місцевих народних обранців, які боряться за цноту української душі. Тобто, бурштин капати можна, ліс рубити можна, казино – зась. Але…За великим рахунком гральний бізнес в усіх регіонах України існує, але у найбільш ганебному своєму вигляді, коли гроші отримують чиновники і «криша» із силовиків, права гравців не захищені від слова абсолютно, а ті хто мають дійсну залежність від гри програють останнє.
Легалізація ж грального бізнесу базується на зовсім протилежних принципах: сплати податків, захищеність прав гравця, заборона гри для лудоманів. Тож якщо гральний бізнес існував завжди, але забороняти його стали тільки тоді, коли його почали приводити в цивілізоване русло, то постає логічне питання: «Що важливе для місцевих еліт – добробут рідного краю чи популізм і вибори». Гральний бізнес дасть легальні робочі місця і податки в місцеві бюджети, в той час як тотальна його відсутність лише спровокує тих хто хоче зіграти, наприклад, в казино поїхати до Львова і залишити свої гроші там.
Напередодні місцевих виборів політиків марно закликати до логіки. У всіх учасників виборчих перегонів лише день виборів в очах. Але я дуже сподіваюсь, що після 25 жовтня місцеві еліти схаменуться і зрозуміють, що ми будуємо Україну, а не Сомалі. І передвиборчий піар треба залишити для передвиборчого періоду і надалі послуговуватись лише законом і інтересами громадян.
- Лідерство розгортання: коли стратегія виходить за межі кабінету Жанна Кудрицька вчора о 19:06
- Як навчитися ухвалювати рішення на перемовинах? Розглядаємо на прикладі покеру Владислав Пʼявка вчора о 14:57
- Встигнути до штормів: чи готові інвестори до українських податкових гірок? Сергій Дзіс вчора о 10:40
- Від парової тяги до цифрової етики: як змінювалось людство й корпоративна безпека Ігор Шевцов вчора о 08:54
- "Справедливість" судді Канигіної Лариса Гольник 12.05.2025 18:43
- Нові правила для енергонакопичувачів: як зміняться контракти через кіберризики з 2025 Ростислав Никітенко 12.05.2025 15:01
- Як довести вину стоматолога у суді: практика відшкодування шкоди за неякісне лікування Артур Кір’яков 12.05.2025 13:59
- Форензик як інструмент захисту, діагностики та зростання бізнесу в умовах ризиків Артем Ковбель 12.05.2025 03:29
- Вбивчі цифри: як звички й випадки скорочують життя Христина Кухарук 11.05.2025 13:54
- Відповідальна особа з питань захисту персональних даних: новий гравець у структурі бізнесу Анастасія Полтавцева 10.05.2025 14:43
- Як зруйнувати країну Андрій Павловський 10.05.2025 14:34
- Інтелектуальна власність як актив бізнесу Сергій Пагер 10.05.2025 14:21
- Стейкхолдери – основний локомотив сучасної якісної освіти Сергій Пєтков 09.05.2025 10:49
- "Спорт внє палітікі?". Як би ж то! Країна-агресор хоче повернутися у міжнародний спорт Володимир Горковенко 09.05.2025 10:10
- Землі заказника "Лівобережний" у Дніпрі: історія зміни статусу та забудови Павло Васильєв 08.05.2025 22:23
- Як зруйнувати країну 368
- Вбивчі цифри: як звички й випадки скорочують життя 213
- Безбар’єрність у лікарнях: чому доступ до медичних послуг виходить за межі пандусів 153
- Від парової тяги до цифрової етики: як змінювалось людство й корпоративна безпека 130
- Кабальні "угоди Яресько" блокують економічне відновлення України 118
-
Угорщина готується до війни? Що стоїть за "шпигунами Орбана" на Закарпатті
37923
-
Експерти з психіатрії назвали п’ять речей, які ніколи не роблять щасливі пари в стосунках
Життя 12542
-
Підготовка піхотинців: державна некомпетентність і приватна ініціатива
Думка 11897
-
"ЗСУ знищили російську армію. Путін будував її 10 років", – генерал армії США Дуґлас Лют
11890
-
На стамбульській розтяжці – як Путін нарешті змушений зіткнутися з реальністю
Думка 11297