Пристрасті за Прем'єром

Питання майбутнього Прем'єрства лежить не в площині прізвищ, а в площині запобіжників від узурпації влади

Передвиборчі перегони виходять на фінішну пряму. І чим ближче фінал перегонів тим більш є зрозумілим, що однопартійної коаліції не буде. Якщо проаналізувати передвиборчі розклади, та потенціал мажоритарників «Слуги народу», то стає зрозумілим, що самі ЗЕмажоритарники, у більшості своїй, нічого не представляють і можуть виїхати лише за рахунок бренду. Тож за найбільш оптимістичними розкладами власних штиків в них буде не більше 170. Ще до двох десятків самовисуванців можуть побігти до «Слуги народу» у сподіванні на бонуси за лояльність.

Але не треба бути експертом, щоб стало зрозумілим, що «слузі народу» все ж треба шукати компроміси з іншими фракціями та депутатськими групами. Найбільш вірогідним варіантом коаліційного об’єднання є тріумвірат «Слуга народу» - «Голос», «Батьківщина». Це підтверджують і постійні меседжі з боку команди ЗЕ, щодо лояльного ставлення до «Голосу і Батьківщини.

За великим рахунком поки це єдині політичні гравці з якими можна об’єднуватись без серйозних іміджевих втрат, більше того, поки це єдині з ким взагалі можливо об'єднуватись. Адже Опозиційна платформа і Європейська солідарність мають занадто великі розбіжності із фінансистами тандему Богдан-Зеленський (далі БоЗЕ).

Тож на політичній мапі майбутньої коаліції поки видніються три політичні гравці, які змушені об"єднатись заради народу та держави, або більш точніше заради розподілу потоків та впливу. Знаючи амбіційність БоЗе вони спробують забрати всю повноту влади собі, залишивши своїм «союзникам» крихти з барського столу. І якщо «Голос» ще погодиться бути молодшим партнером у коаліції, то «Батьківщина» - ні. Юлія Володимирівна прекрасно знає скільки вартує «золота акція», яка впадає їй у руки й вона спробує її конвертувати в абсолютно осяжні речі, тобто крісло Прем’єр-міністра.

І питання тут не в тому, що фракція «Батьківщини» буде чисельною, а в тому, що без неї коаліції в Зеленського може просто не бути, а відповідно будь яка ціна яку вона запропонує для БоЗе буде більш прийнятною, аніж життя в опозиції або перевибори. 

Чому власником золотої акції не є наприклад Святослав Вакарчук? Відповідь зрозуміла для всіх, хто хоч іноді бачить дебати на «Свободі слова». Він – слабкий.

На справді, питання майбутнього очільника Уряду не лежить в площині прізвищ. Воно лежить в площині ризиків узурпації влади в Україні. Приклад тандему Януковича та Азарова всі пам’ятають? Прекрасно. А от тепер задайте собі питання чи зможе Володимир Зеленський, який чхати хотів на Конституцію України та Андрій Богдан, який сприймає закон лише як рекомендацію, яка має чітко виконуватись лише ворогами втриматись від узурпації. Відповідь – ні! Адже закон це процедура, а на процедуру вони болт клали.

Тож доволі скоро Україна знов встане між вибором, однопартійної концентрації влади в руках "Слуги народу" за прикладом Росії та Білорусії, або шлях балансу домовлень і компромісів, які притаманні країнам, які називають себе цивілізованими, коли влада розподілаена ріномірно між членами коаліції.

І я розумію, що в умовах України, якщо Прем’єр-міністр, належить до іншої політичної сили, аніж Президент, то закінчиться все лише конкуренцією інституцій. І якщо покласти руку на серце, то Зеленський з Тимошенко зможуть так наповнити порядок денний один одного, що на деякий час забудуть про систематичне покращення життя українців, і залишить нас нарешті у спокої.