Який аграрний курс потрібний Україні

Тема про Україну, як агарну наддержаву, вже не перший рік обговорюється в українському медіа просторі. Звичайно це не може не тішити, якщо б не одне але.

Тема про Україну, як агарну наддержаву, вже не перший рік обговорюється в українському медіа просторі. Навіть скажу точніше. Починаючи з 2013 року, коли був зібраний рекордний на той час для України вражай зернових. Цьому сприяло і впровадження іноземних технологій вирощування і гарні погодні умови. І починаючи з того часу Україна рік за роком б’є рекорди врожайності.

Звичайно це не може не тішити, якщо б не одне але. У світі не має успішних аграрних держав. Знаєте чому? Тому що немає успішних сировинних держав. Країни Перської затоки не рахуються, адже їх сировина поки доволі дорого коштує, але навіть Саудівська Аравія змушена щороку обмежувати видобуток нафти через ОПЕК для того щоб не прийшлось іти на секвестр бюджету.

Кожний економіст початківець Вам розкаже історію про те, що Англія почала збагачуватись не від колоніальних здобутків (вони в неї почались на сотню років пізніше, аніж в Іспанії і Португалії), а тоді, коли Генріх VIII заборонив вивозити шерсть з території свого королівства, та почав протекціонувати вироблення тканини з бавовни та запросив голландських кравців, для того щоб англійські наряди стали не гірші ніж фландрійські. Створивши таким чином продукт із високою доданою вартістю, Англія отримала гроші для розбудови флоту і колонізації Нового світу. Ну а далі всі в курсі, найбільша морська імперія всіх часів.

Повертаючись до України, я змушений ще раз наголосити: «Україну витягне з економічної кризи не великий врожай зернових, а державна політика, яка направлена на високу додану вартість». І до цього до речі закликають всі політики, окрім «євро оптимістів» вони за відкритий ринок і лібертаріанство. І всі ці політики від В. Гройсмана до О. Ляшко наголошують на тому, що підтримувати треба саме національного виробника. Але є нюанси. Уряд запевняє, що підтримає аграріїв і тут же скасовує виробникам компенсацію ПДВ, говорить про розвиток сучасного літакобудування, але при цьому анонсує купівлю гелікоптерів ні на «Мотор Січ», а у Франції. Радикальна партія звичайно ж лобіює національного виробника, але так виходить, що їх законопроекти лобіюють інтереси корпорацій ДТЕК та Інтерпайп. Це звичайно український бізнес і робочі місця для Українців, але…є нюанси

На справді, чітка сформована програма дій щодо захисту українського аграрія та створення додаткової вартості в АПК є в двох політичних сил Аграрної партії України («Програма розвитку аграрної політики до 2026 року») та «Батьківщини» («Новий аграрний курс України»). На мою думку, створення умов високої доданої вартості в АПК є необхідною передумовою для створення ринку землі, адже при відсутності пасивного доходу від своїх паїв село ризикує втратити своїх мешканців, які подадуться в міста у пошуках роботи. Саме перехід від експорту сировини до експорту переробленої продукції допоможе вирішити соціальні проблеми в сільській місцевості.

І, як на мене,обидві політичні сили абсолютно правильно розуміють, що такий план має базуватись на:

1) розвитку фермерського господарства, та боротьбі з латифундистами;

2) зменшенні регуляторних актів та зменшення податкового навантаження;

3) заборона продажу землі до того моменту, коли в Україні не буде ефективне антирейдерське законодавство та правозастосування та не створиться відповідна інфраструктура АПК, яка б дозволили тим хто продасть землю залишитись працювати в селі в обробній сфері.

4) субсидіювання обробної галузі, причому як шляхом прямих додатій так і компенсації процентних ставок по кредитах. Адже абсолютно зрозуміло, що коли німецький фермер бере кредит під 2% річних, а український під 17-20%, то умови ведення бізнесу абсолютно не рівнозначні.

І не дивлячись на те, що обидві політичні сили мають чіткі концепції із розвитку агросектору, але між ними є одна дуже важлива різниця. При всій моїй повазі, але в Аграрної партії України занадто вузька електоральна база, щоб бути представленою у Верховній Раді України, як окрема фракція. Їх максимум 5-15 мажоритаників.

У той же час, за соціологічними дослідженнями саме лідер Батьківщини Юлія Тимошенко з великою вірогідністю є головним претендентом на пост Президента України, і якщо це все ж відбудеться, то на наступних парламентських виборах, «Батьківщина» поки бере близько 20 відсотків, а якщо сюди додати мажоритарну, яка дасть ще 20-30 мандатів за рахунок сильної партійної структури на місцях, то за тією системою, яка зараз є, вони мінімум входять в трійку лідерів. Маючи 100 мандатів можна реально впливати на процеси прийняття рішень та добиватись трансформації України від сировинної до сильної індустріальної держави.