Індивідуальні освітні траєкторії як індикатор і рубікон

Індивідуальні освітні траєкторії - одна з найменш розкритих і зрозумілих новацій Закону України "Про освіти", ухваленого у вересні 2017. Однак саме у ній - величезний потенціал для трансформації системи освіти.Організатори miniEdCamp Rocosove прийняли цей

 До найпрогресивніших положень нового Закону «Про освіту» можна віднестиправо здобувачів освіти на індивідуальну освітню траєкторію та право педагогівна педагогічну свободу. Перше реалізується, зокрема, через вільний вибір видів,форм і темпу здобуття освіти, закладів освіти і запропонованих ними освітніхпрограм, навчальних дисциплін та рівня їх складності, методів і засобівнавчання.  Друге - дає право педагогічнимпрацівникам обирати де і у кого проходити підвищення кваліфікації, а також – право на розробкуавторських навчальних програм або освітніх методик.

Синхронна реалізації цих норм може запустити трансформаційний сценарійрозвитку системи освіти (про який писалося у Прогнозі «2018: виклики таможливості»). Разом з тим і блокування таких можливостей може відбутися навітьне навмисно. Просто через те, що вони відсутні в системі уявлень і непідкріплені  відповідними звичками. І зцим якраз найскладніше. Адже вони не формуються лише за на явності інструкції. 

Імплементація Закону України «Про освіту» передбачає  розробку і погодження близько 100 нормативно-правових актів включаючи типові програми, критерії оцінювання результатів навчання тощо. А це - тисячі фахівців і зацікавлених сторін, чиї цінності, досвід, прагматичні інтереси можуть суттєво відрізнятися. Як узгодити між собою цю багатовекторність? Як на мене тут можна застосувати досить простий критерій: не нашкодь поколінню, яка навчається. Тобто не нашкодь майбутньому – суспільства до якого належиш, а значить – своєму майбутньому. Що це означає на практиці? Кожне рішення, документ, нова норма мають розширювати діапазон шансів і можливостей, доступних учасникам освітнього процесу. 

Для вирощування нових моделей мислення і поведінки потрібне середовище ізінтенсивними зворотнім зв’язком. Своєрідними інкубатором для нової педагогічноїкультури став рух EdCamp Ukraine – частина світового руху, що зародився 2007року у Філадельфії. Саме українська спільнота найпотужніша в Європі і третя зачисельністю у світі. За цей рік з лютого по червень має в країні має відбутися майже 40 подій у форматі miniEdCamp. Тему Індивідуальна освітня траєкторія: простіросвітніх можливостей обрали лише у Рокосово на Закарпатті. Координаторці ГаланіТодавчич та її колегам вдалося зібрати дуже потужну команду спікерів і досить вмотивовануаудиторію. Що ж вдалося з’ясувати за один день з півтора сотнями учасників? 

Увесь попередній досвід і стереотипи поведінки базується на тому, що освіта –це те, що відбувається у закладах і по вертикалі контролюється органами влади. Уцій моделі – школа є режимним об’єктом, де місце учня чітко зафіксовано у часіі просторі аж до парти, за якою він має сидіти. Прогрес навчання обумовленийпросування через жорстку канву, заданою програмою. Контрольні зрізивідбуваються кожного дня. Відхилення з боку педагога або відставання з боку учнякараються – низькими оцінками або дисциплінарними стягненнями. Відповідно іодні, й  інші на підсвідомому рівнізасвоюють, що мало що залежить і потрібно лише швидше пройти визначеним коридоромне намагаючись нічого змінити.

Найпоширеніше очікуванням молодих людей, які проходять крізь такусистему полягає у тому, що їх і далі хтось буде їх вести, вказуючи що і колиробити. Але у бізнесі і суспільному просторі все менше ніш для працівників змінімальним рівнем зацікавлення та інціативи. Найбільше цінуються ті, хто готовібратися за складні проблеми, пропонувати власні рішення і нести за нихвідповідальність, самостійно плануючи щоденні кроки.

Для того, щоби школа стала тим простором, де молоді люди готуються досамостійного життя – а саме у цьому суть концепції НУШ – не достатньо змінитиметодики викладання чи програми. Їх потрібно змінювати від розуміння того чим єосвіта в сучасному світі. Події формату EdCamp передусім є терапією, щоповертають волю до ініціативи і створюють середовище взаємозаохочення. Чимбільше педагогів пройде через цей рух, тим легше їм буде довести колегам,адміністрації та батькам своє право на експеримент та інновації. 

І починається це з того, що кожен і кожна мають  обрати для себе прийнятні інструменти для роботи допомагають експертні панелі. А оскільки на однійпаралелі від 10 і більше експертів, то  туттеж учасники і учасниці опиняються перед дилемою. Для цього є такий формат як SpeedGeeking,де кожен з експертів формує навколо себе власну аудиторію.

Особисто я на EdCamp в Рокосово приїхав з презентацією моделііндивідуального освітнього профайлу (EdID). На мою думку, перехід з лінійного бальногооцінювання на формування і захист профайл дозволить повернути у школу мотиваціюдо навчання, адже з портфоліо виконаних проектів у учнів з’являється відчуття, що вони навчаються передусім для себе. З портфоліо у них набагатобільше шансів переконати потенційного роботодавця, здобути грант, знайтипартнерів чи сформувати команду, потрапити на солідні міжнародні конкурси,вступити до університетів світового класу. А головне – вони чітко розуміють чогонавчилися і як застосовувати набутий досвід і знання, яких помилок неповторювати, і над чим попрацювати. Значну частину роботи з групою присвятивмеханізму формування і підтримки допитливості, креативності, цілепокладання. 

Побудова траєкторій через формулювання персональних цілей – на цьомузосередила увагу  Ольга Казакова,методист і викладачка приватної школи “School Horse Club SP”. Як досвідченийтьютор вона продемонтсрувала як пройти через  каскад запитань, щоби обрані цілі були справдівнутрішньо бажаними. Використання цифрових платформ для навчання та доступу доконтенту – це абсолютний козир команди EdEra, яку представили Ілля Філіпов таОлександр Папіш. Але перш ніж переходити від ідей до цифри вони проходять кількаретельних кіл спостережень і живого спілкування.

Оксана Клепуц, директорка школи с. Козьова на Львівщині продемонструвалаяк через технологію змішаного уроку досягнути більшої залученості учнів істворити ситуацію взаємонавчання, а вчителю дати більше гнучкості і містя длякреативу та індивідуальних підходів.

Одна з проблем педагогів, які працюють у загальноосвітніх школах утому, що вони "родом" із дуже уніфікованого середовищі. Повернутися до власної персональноїунікальності (а без цього не зможуть розкрити особистість учнів). Напсихологічному супроводі вчителів зосередилися психолог Марина Лемак.

Отже, в Рокосовому завдяки, організаторам, спікерам, проактивнимпедагогам зроблено дуже істотний крок до розуміння того чим є і чим може стати індивідуальнаосвітня траєкторія; як почати її формувати вже тепер, не чекаючи розпорядчихактів від МОН. І що є оцінним цей колективний досвід дає добру основу длянапрацювання практичних пропозицій, які можуть істотно збагатитинормативно-праву базу і розширити діапазон можливостей, що нею передбачений. 

З втілення індивідуальних освітніх траєкторій може відбутися запуск трансформаційного сценарію в освіті . Однак саме цю можливість найлегше заблокувати бюрократичними перепонами, що досі, на жаль, і відбувалося.

 Сподіваюсяситуація із учасницьким «декодуванням» поняття «індивідуальна освітня траєкторія» на EdCamp Rocosove, нарештістворить позитивний прецедент сталих змін.