Чотириденний робочий тиждень: глобальні експерименти й українські реалії

Чи може Україна дозволити собі чотириденний робочий тиждень? У матеріалі — відповіді наших компаній, порівняння з міжнародними практиками та моє бачення, коли настане час для таких змін.

Тема скороченого робочого тижня перестала бути футуристичною ідеєю. Сьогодні це тренд, який активно обговорюють компанії, уряди та експерти, оцінюючи його вплив на продуктивність, конкурентоспроможність і ринок праці. Дослідження останніх років підтверджують: менше днів роботи не обов’язково означає падіння результативності. Навпаки — у багатьох випадках команди починають працювати ефективніше, а задоволення від роботи та рівень мотивації зростають.

Але чи готова до цього Україна?

Я запитала про це у компаній — членів Європейської Бізнес Асоціації. І відповідь була досить однозначною: все значно складніше, ніж здається.

Виробничі компанії працюють на межі ресурсів. Вони вже зараз відчувають гострий дефіцит кадрів, і кожна робоча зміна буквально на вагу золота. Для таких бізнесів скорочення робочих днів можливе лише через автоматизацію або перегляд графіків, наприклад, чотири дні по десять годин. Але навіть такий формат важко уявити у масштабному впровадженні, особливо зважаючи на регулярні обстріли, перебої з енергопостачанням та логістичні виклики. До того ж міжнародні експерименти показали: коли новий графік впроваджується без реального підвищення ефективності процесів, працівники швидко відчувають “стиснення” завдань і додатковий стрес.

Офісні команди гнучкіші. Тут вже були приклади коротших тижнів у непікові періоди, і це спрацьовувало — але лише тоді, коли оплата праці була прив’язана до результату, а не до кількості відпрацьованих годин. Світові дослідження 2025 року показали: у компаніях, які скоротили робочий тиждень і водночас змінили підходи до організації роботи, рівень вигорання знизився, а задоволення роботою значно зросло. Не випадково більшість британських компаній після пілоту залишили 4-денний графік назавжди, а в Німеччині 73% бізнесів після експерименту також заявили про готовність перейти на нього постійно.

Контекст війни накладає свій відбиток. Колеги одностайні: будь-які соціальні експерименти сьогодні виглядають недоречними. Коли військові працюють 24/7, а бізнес часто бореться за виживання, скорочення робочого тижня звучить дещо чужорідно. Наша реальність — це збереження робочих місць, пошук нових ринків збуту, адаптація до воєнних умов і підтримка людей. Не дивно, що законодавчо в Україні поки немає механізму для офіційного переходу на чотириденку, хоча окремі політики вже озвучують ідею дозволити її за взаємною згодою роботодавця і працівника.

Тим часом у світі темп змін лише зростає. Польща нещодавно запустила національний експеримент із повною оплатою, Португалія та Іспанія продовжують державні програми тестування, а Нідерланди вже давно мають культуру коротшого робочого тижня без втрати ефективності. У Японії великі корпорації експериментували ще кілька років тому, а сьогодні технологічні лідери на кшталт Zoom навіть говорять про потенційну можливість триденного робочого тижня завдяки впровадженню штучного інтелекту. AI поступово бере на себе рутинні завдання, відкриваючи людям більше простору для творчості та стратегічного мислення.

Та є суттєва різниця. Країни, які експериментують, мають сильні економіки, фінансові резерви та відносно стабільне середовище. Україна ж сьогодні тримає економіку в умовах війни: кадровий голод, регуляторний тиск, воєнний стан і непередбачувані ризики щодня змушують бізнес бути максимально зібраним.

Тому моя позиція проста: ідея чотириденного робочого тижня справді цікава, і ми обов’язково до неї прийдемо. Але не зараз. Сьогодні для бізнесу важливіше забезпечити стабільність, підтримати людей, які працюють і боронять країну, відновити ланцюги постачання та створити основу для відбудови. А нові моделі праці знайдуть свій час — у фазі відновлення та економічного зростання, коли Україна зможе експериментувати на рівних із розвиненими економіками.