Джокер - політичне кілерство чи політична відповідальність?

Джокер - технологія політичного кілерства чи інструмент притягнення до політичної відповідальності?

Стаття 31 Конституції України гарантує кожному таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.

Це право на таємницю, гарантоване Конституцією, давно порушується. Чесно зізнаємось, що влада завжди слухала тих, кого їй було потрібно. Але робили це тихо, завуальовано, під прикриттям хоча би якихось офіційних підстав і здебільшого по-тихому використовували інформацію більше для шантажу і компромату. 

Такого потоку викритих переписок та їх викиду в інформаційний простір, як сьогодні через Телеграм-канали, не було. Правда й такої кількості легкодоступних каналів зв’язку не було ще років п’ять тому. Певним чином порушення права на приватне листування «розквітло» після того, як Рада законодавчо затвердила в жовтні право НАБУ та ДБР на зняття інформації з телекомунікаційних систем. 

Співпадіння чи ні - з’явився «Джокер». З одного боку - це нова технологія політичного кілерства. Причому успішна, тому що за місяць існування каналу «Джокер», вона призвела до реальних відставок, як у випадку з заступником міністра Клітіною чи головою комітету ВРУ  Яременком, або до виключення з фракції правлячої партії, як у випадку з нардепом Іванісовим. І суть в тому, що людей прибирають з політичної арени не за доведеними в судах звинуваченнями, а за опублікованими скріншотами приватної переписки. 

А з іншого – це інструмент примусового притягнення до політичної відповідальності. Поясню, що я маю на увазі. В Європі - норма, коли політик, потрапивши у корупційний, сексуальний, політичний скандал, йде у відставку. Тому що є така річ, як політична відповідальність, норми поведінки, кодекс честі, тощо. У нас же навіть кримінальні провадження не були причиною подати у відставку або бути відправленим у відставку. 

І є ще третій бік цієї історії. Рівень дискусії в країні дуже стрімко понижається. Суспільство годують переписками, секс-скандалами. З них нам створюють інформаційні приводи, які насправді є булькою, шумом, який взагалі не заслуговує на увагу. І за цією димовою завісою, люди перестають бачити те, що відбувається навколо ринку землі, тарифної політики, державного бюджету, приватизації стратегічних об’єктів, економіки, мирного процесу тощо.