Правові механізми в житті трудового колективу: частина 2

Проаналізовано мінімальні державні гарантії в оплаті праці, виплату заробітної плати власнику підприємства. Концентрована практична інформація. Допоможе підприємствам працювати з персоналом правильно

Зі збільшенням штрафів за порушення роботодавцями норм трудового законодавства візит Держпраці став страхом для будь-якої компанії, оскільки майже всі перевірки цього органу закінчуються штрафами від сотень тисяч до мільйонів гривень.

Розглянемо актуальні рішення судів щодо розгляду справ в справах про недотримання роботодавцями мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

 Що таке мінімальні державні гарантії в оплаті праці?

Мінімальними державними гарантіями в оплаті праці є не лише мінімальна заробітна плата, але й норми і гарантії в оплаті праці, які передбачені частиною першою ст. 12 Закону України «Про оплату праці», а саме:

1) норми оплати праці за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо;

2) гарантії в оплаті праці для працівників – оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов’язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження до медичного закладу; для переведених за станом здоров’я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв’язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів, тощо;

3) гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо.

Часто до цих гарантій відносять і індексацію заробітних плат. Про це йдеться навіть в офіційних сайтах фіскальних органів та Держпраці. Однак  Третій апеляційний адміністративний суд 18 липня 2019 року в справі № 160/8918/18 дійшов такого висновку. Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець відрізняє поняття «мінімальні державні гарантії в оплаті праці» та «державні соціальні гарантії», відносячи, при цьому, мінімальний розмір заробітної плати і до основних мінімальних державних гарантій в оплаті праці, і до основних державних соціальних гарантій. Разом з тим, індексація не є у розумінні   ст.85 КЗпП України  нормою оплати праці, не являється гарантією чи компенсацією для працівників, а входить до структури заробітної плати (до складу фонду додаткової заробітної плати), і застосується, як зазначено п.2 Порядку № 1078, до грошового доходу громадян у вигляді оплати праці, який включає гарантійні та компенсаційні виплати, а також, індексація відноситься до інших державних соціальних гарантій, і не входить до числа мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Хоча така практика ще не устаткувалася, і наведений приклад – практика суду апеляційної інстанції, однак ймовірно, що інші судді можуть взяти за орієнтир такий логічний хід думки в аналогічних справах.

Доплати у вечірній час

 Держпраці наклало на підприємство штраф у розмірі 10 МЗП  (41 730 грн.) на підставі ст. 265 КЗпП України – за невиконання підприємством мінімальних державних гарантій в оплаті праці: невиплату доплати за роботу у вечірній час і виплату доплати за роботу в нічний час у розмірі меншому, ніж це передбачено Територіальною галузевою угодою. Компанія оскаржила це рішення в суді. Постанову про застосування цього штрафу суд скасував на підставі наступного. Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про оплату праці» норми і гарантії в оплаті праці, передбачені ч. 1 цієї статті, є мінімальними держгарантіями. Згідно зі ст. 17 Закону  України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні соціальні гарантії встановлюються законами. Територіальною галузевою угодою встановлено доплату за роботу у вечірній час (з 18.00 до 22.00) у розмірі 20 % годинної тарифної ставки за кожну годину роботи. Але колективним договором підприємства зазначена гарантія не передбачена і зазначені виплати не проводяться; – штраф на підставі ст. 265 КЗпП України застосовується за порушення мінімальних державних гарантій, а їх не можна ототожнювати з гарантіями, установленими галузевою угодою. Тобто якщо гарантії в оплаті праці передбачені галузевою угодою, а не законом, то штраф за порушення цих гарантій не застосовується  (Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі № 804/7745/16 від 19.09.2018 року).

Виплата заробітної плати власнику підприємства

Орган Держпраці за результатами  перевірки склав акт, у якому зазначено, що засновник (власник) підприємства поклав на себе виконання функцій директора без укладення трудового договору. При цьому зарплата йому не нараховувалася і не виплачувалася. На підставі акта було винесено постанову про накладення на ТОВ штрафу згідно з абзацом четвертим ч. 2 ст. 265 КЗпП України – за невиконання мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Компанія оскаржила постанову Держпраці в суді. Суд скасував постанову про накладення штрафу. У судовому рішенні було зазначено, що коли власник управляє підприємством без укладення трудового договору, такі відносини слід розцінювати  як корпоративні, а не трудові.  А тому нараховувати зарплату власникові у цьому випадку немає підстав. Отже, власник може керувати підприємством без укладення трудового договору. Рішення суду першої інстанції не скасоване апеляційною інстанцією (справа № 820/3159/18).

Виконання розпорядження Держпраці не звільняє від уже накладеного і не оскарженого штрафу

Підприємство після перевірки Держпраці виправило порушення і оскаржило постанову Держпраці. Але суд став на бік державного органу  і у  задоволенні позовних вимог підприємства про скасування штрафу було відмовлено. Суд вирішив, що виконання розпорядження у встановлений строк не звільняє від відповідальності за порушення вимог ст. 265 КЗпП України (Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі №  804/2806/17 від 25.04.2018 року).

Загалом зауважимо, що ще в кінці 2018 року прес-служба Верховного Суду повідомила: «Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці — у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (ст. 265 КЗпП України). Разом з тим, ототожнення гарантій, визначених галузевою угодою, та мінімальних державних гарантій є помилковим». Таке повідомлення не можна вважати судовою практикою однак основний вектор юридичної думки в цьому питанні Верховний Суд визначив і практика 2019 року це підтвердила.