Кожного з людей, у яких в серці є любов до дітей, навідувала думка: "Чи не допомогти мені діткам з дитячого будинку?"
Кожного з людей, у яких в серці є любов до дітей, навідувала думка: «Чи не допомогти мені діткам з дитячого будинку? Вони там нікому не потрібні. Чи не відвезти їм щось смачненьке?». Ми звикли оцінювати реальність через свої почуття і бажання. Так ми влаштовані.
Проте насправді ситуація виглядає трішки інакше. Часи, коли безпритульні діти потребували лише обірву та мінімальних харчів минули. З одного боку це добре, бо Україна вже не країна третього світу. І голод, особливо у Києві, рідко примушує дитину жебракувати на вулиці. А з іншого – дітей, які потребують захисту є ще досить багато.
Уявімо собі дитину, яка пережила цілу череду втрат та знущань: вона жила у коробці у наркопритоні, алкозалежна мама тижнями не реагувала на її звернення, хвора бабуся-опікун зі старечими маразмами нав’язувала свої ідеї, і.т.д. В такої дитини складається своя картина світу. Вона не готова вірити жодній людині, яка пропонує допомогу; вона боїться будувати стосунки, бо найближчі її вже зрадили; вона розуміє, що життя це суцільний біль І чи достатньо буде їй принести солодощі від незнайомої людини, щоб підтримати у такий нелегкий момент? І це частенько виглядає так, що ти носиш взуття 38 розміру, а тобі дають чобітки 34 розміру і ти маєш ними вирішити всі свої проблеми.
Як не дивно, але успіх реабілітації цих дітей залежить від професійного щоденного догляду висококласних фахівців, які так само як і висококласні юристи чи менеджери вчаться і мають бути винагороджені за свою працю. А також любов, яку неможна виміряти грошима, але їх у неї достатньо на цілий всесвіт. Можна лиш створити умови для роботи колективу, в якому такі речі, як безпека, тепло, турбота будуть множитися у геометричній прогресії.
Саме таке місце було створене у Києві. Це Центр соціально-психологічної реабілітації дітей, який не належить до жодної міжнародної програми фінансування і забезпечується виключно українськими спонсорами. За 11 років існування ми змогли напрацювати свою власну методику допомоги дітям, що потрапили у складні життєві обставини. І ця методика вибудована на чіткому розумінні, що ніякі іграшки і солодощі не можуть змінити в дитини відчуття самотності, страху та відчаю.
Головними принципами допомоги дитині, яка пережила насилля, страждання та потрапила у спеціалізований заклад є принципи безпеки та мультидисциплінарності. Безпека для дитини – це не про пальці в розетку і не про обмеження. Це про щоденне, зрозуміле, стабільне та передбачуване оточення для неї. Це про місце, де кожного дня є дорослі, які дітей слухають, допомагають у буденності, працюють з психологічним станом та стають тимчасовою родиною. Важко уявити собі, що коробка Лего може повернути дитині віру у дорослих та відновити почуття довіри. І кожного дня ми вчимо наших благодійників та волонтерів просто приділяти увагу підопічним. А це вже про час, натхнення, про зустрічі та ділитись вміннями.
Принцип мультидисциплінарності полягає в тому, що з дитиною працює не одна доросла людина. Реабілітація дітей після пережитого горя - це складний процес і серед нас екстрасенсів немає. Ми не можемо читати думки дитини, вгадати всі її страхи та бажання. Є діти, доля яких – це пазл. І зібрати його можна лише у команді. Психолог проводить зустрічі, вихователі комунікують майже весь час, волонтери приходять на заняття з арт-терапії. І тільки поєднавши всі зусилля, знання та навички можна добитись гарних результатів у лікуванні дитячих душ.
Історія кожної дитини особлива і неповторна, як, власне, і сама дитина. Не буває типових проблем чи ситуацій, які б вимагали шаблонних дій та рішень. Наша формула реабілітації полягає в тому, що ми стверджуємо: ЄДИНОЇ ФОРМУЛИ РЕАБІЛІТАЦІЇ НЕ ІСНУЄ! Тільки індивідуальний підхід та професіоналізм працівників, допомога волонтерів та благодійників можуть допомогти дитині.
І важливо пам’ятати. Якщо ви є саме тою людиною, яка хоче допомогти дитині з центру допомоги, інтернату або дитячого будинку, не треба їхати після першої думки в голові у заклади та вести те, що вважаєте за потрібне та звикли возити. Краще спитайте у керівництва чим саме ви можете допомогти дитині, що саме їй потрібно зараз. І може саме година у вашому товаристві зможе допомогти відродити віру у дорослих та просто гарно провести час у дружній атмосфері.
