Країни ЄС починають вивчати український досвід по фіксації еко-злочинів рф

Український кейс є унікальним для сучасного світу

Європа потрохи починає розуміти, що, по-перше, у випадку поразки України війна може не закінчитися, а амбіції бункерного діда рушать армію орків далі на захід, а, по-друге, навіть, коли бойові дії йдуть виключно на території України, ризики та наслідки від них можуть напряму загрожувати країнам ЄС. В першу чергу, мова йде про екологічні ризики.

До мене, як до заступниці голови комітету ВР з питань екологічної політики та природокористування та головного координатора Оперативного штабу по фіксації, збору інформації та розрахунку збитків заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок агресії рф на території України  регулярно звертаються представники іноземних держав, щодо співпраці та обміну досвідом саме з питань фіксації еко-злочинів та методик розрахунку збитків внаслідок таких явищ. Також європейські ЗМІ почали приділяти цій темі значну увагу.

Однією з причин такої уваги до нас став той факт, що у складі Оперативного штабу при Держекоінспекції працює Робоча група експертів, до якої залучено 73 національних та міжнародних експерти, які допомагають розробити нові підходи до збору, аналізу та розрахунку збитків на підставі міжнародного досвіду. Така колаборація фахівців не могла залишитися непоміченою.

Зараз нашим досвідом і напрацюваннями дуже цікавляться країни, які межують з нашою країною, адже вони розуміють, що, у випадку еко-катастрофи в Україні їх держави опиняться в зоні ризику. Отруєне повітря чи воду не зможе зупинити ні митниця, ні якийсь бюрократичний наказ. Тому вони вже зараз намагаються підготуватися до будь-яких варіантів розвитку подій.

Нещодавно у польському виданні «Oko.press» вийшло моє інтерв’ю з яскравою назвою «Jest w rosyjskich okupantach jakieś absurdalne okrucieństwo. Oni lubią zabijać żywe istoty» («У російських окупантів є якась абсурдна жорстокість. Вони люблять вбивати живі істоти»), значна частина якого була присвячена саме питанням міжнародних судів над злочинним рашистським режимом, в тому числі за злочини проти природи України.

Враховуючи те, що це інтерв’ю вийшло лише польською, то я вирішили продублювати окремі його моменти українською.

Далі пряма мова у форматі «запитання-відповідь»:

Підгрупа розглянула міжнародний досвід екологічної шкоди, зокрема конфлікти Ірак-Кувейт та Коста-Ріка-Нікарагуа. Учасники підгрупи проаналізували не лише причини задоволення міжнародними судами лише частини позовних вимог (від 5% до 13% від загальної суми позовів і позовів), а й проаналізували причини відхилення позовних вимог. Що потрібно змінити, щоб Україна в майбутньому могла боротися за претензії з боку росії?

Є глобальні аспекти. Це, в першу чергу, перемога у війні та визволення окупованих територій. Ми розуміємо, що судові процеси – це довга справа, і витрачати державний ресурс на це, коли щодня росіяни вбивають наших громадян, цивільних і військових, просто не раціонально. Зараз ми всі сили спрямовуємо на перемогу.

Щодо дій, які пов’язані саме з процесом відшкодування еко-збитків, завданих агресором, то першочергове – це забезпечити порядок документування та прийняти методики розрахунку таких збитків. Ці методики мають бути вичерпними, відповідати світовим стандартам і кожен пункт в ним має не викликати жодного сумніву ні у самих судів, ні у світової спільноти. Так сталося, що Україна не була готова до такого масштабного акту збройної агресії, тому у нас, станом на 24 лютого, перший день війни, не було методик розрахунку воєнних та післявоєнних збитків за окремими напрямками. Але, фактично, ми з першого дня роботи Оперативного штабу ми почали працювати над цим. Вже дуже багато зроблено, але до фінішу ще далеко. Зараз я ініціювала звернення до міжнародної спільноти щодо створення міжнародної екологічної моніторингової місії або ж долучення представників міжнародних організацій до діяльності вже працюючого в Україні Оперативного штабу з фіксації екологічних збитків. Це потрібно для підтвердження об’єктивності процесу фіксування, який ми вже робимо в межах діяльності Оперативного штабу. До речі, мої колеги депутати стали активно підписуватися під цим зверненням.

Світ сьогодні розуміє, і це підтверджують і воєнні експерти і розвідка західних країн, що агресія росії може не обмежуватися Україною, в зоні ризику знаходяться й Польща, й Фінляндія, та ще низка країн. Сподіваюсь, що ми зупинимо ворога тут і зараз, але треба розуміти, що наші напрацювання, в тому числі саме у питаннях еко-злочинів, можуть в майбутньому бути корисними й іншим країнам. Тому ми й розраховуємо на підтримку та допомогу інших країн.

Чи відомі вам приклади, випадки подібних судів чи переслідування злочинців природи (війни, турботи...). Що це має бути? 

Як я вже казала раніше, група юристів-міжнародників дослідила практику притягнення до відповідальності країн-агресорів у 21 та 20 столітті, Кувейт, Коста-Ріка, Конго, Афганістан. Результати ми розглядали на розширеній нараді Оперативного штабу при Держекоінспекції, яка проходила 06 червня 2022 р. Одним з членів наради був представник UNEP Mr. Smith. Він повністю погодився з тим, що світ не бачив за останні десятиліття такого масштабу втрат та збитків, які сьогодні заподіюються в Україні російськими військами. Звісно я б хотіла, щоб це більше не повторилося, і я зроблю все для того, щоб притягнути агресора до відповідальності.

Компенсаційна комісія на основі рішення Ради Безпеки ООН не спрацює, Міжнародний Кримінальний Суд точно не буде розглядати позови щодо екологічних збитків. Саме тому ми з народними депутатами України і прийняли рішення звертатися до Генеральної асамблеї ООН. А ще, нам та всім іншим країнам, які об’єктивно  вважають  росію агресором, зараз потрібно об’єднатися і створити міжнародний орган, який буде мати мандат на здійснення судочинства над всіма звірствами росії та російських військових.

Який злочин проти природи найбільше засмучує Вас? Будь-який вид тварин (крім дельфінів)? Якась вмираюча рослина\птах?

Складно виділити щось одне. Тим більше, на сьогодні ми можемо лише прогнозувати наслідки для еко-системи України, завдані агресією рф. Але ситуації може погіршитися в будь-який момент. Ми не знаємо до якого безумства завтра вирішить склонитися путін. Можливо, він віддасть наказ нанести ракетний удар по одній з українських АЕС, можливо чергове місто накриють заборонними фосфорними бомбами (на сході такі випадки вже зафіксовано) тощо. Саме це засмучує більш за все. У ворога немає ні честі, ні гідності, що повністю розв’язує йому руки. І, якщо, він вирішить накрити ядерним пилком всю Європу, то жодні призиви не зможуть його зупинити. Зупинити його може лише українська армія з партнерами. Саме тому, ми щодня закликаємо світ надавати нам військову допомогу, не треба забувати, що росія не заспокоється у разі перемоги над Україною. І заяви представників країни-окупанта про претензії до Литви та Польщі, які були озвучені публічно (а у випадку с Литвою, навіть, оформлені в проект закону, який має розглянути російська держдума), підтверджують це. Тому це війна дикунства проти цивілізованого світу.

Що для вас найбільше шокує російське вторгнення (з точки зору знищення природи)?

Найбільше шокує дикість. Війна – це завжди цинічна справа, але ж навіть у неї є певні звичаї і правила ведення, які визнає увесь цивілізований світ. Росія нехтує ними. Якась абсурдна жорстокість, бажання знищити все живе, навіть там, де немає для цього ніяких причин. Залишити за собою голу мертву землю, де вже не зможе з’явитися нічого живого. Сьогодні вже зрозуміло, що наслідки шкоди, завдані довкіллю діями країни-агресора, стануть нашою проблемою на десятки років. Але, як еколог, можу запевнити – природа завжди перемагає. Ми можемо лише створити більш сприйнятливі умови, щоб прискорити цей процес. Саме з цієї причини я ініціювала створення при Комітету ВРУ з питань екологічної політики та природокористування Експертної ради, яка зараз має бути задіяна у прийнятті необхідних законодавчих змін та змін до підзаконних актів, а наступним кроком якої буде розробка Програми з відновлення українського довкілля. Адже довкілля не обмежується кордонами окремої країни, це спільне благо і спільний обов’язок. Але для всього цього нам треба швидше закінчити війну. А єдиний спосіб це зробити – це перемогти окупантів та визволити українські території. Це розуміємо ми в Україні, це розуміють і в Польщі (про це йшла мова під час нещодавньої зустрічі президентів наших країн Володимира Зеленського і Анджея Дуди), це розуміє увесь цивілізований світ. І це одна з причин, чому ми отримаємо таку величезну підтримку світової спільноти. І я особисто хотіла би подякувати усім громадянам Польщі за всі ті добрі справи, які ви робите для України і українців. Війна зробила із нас не просто сусідів, ми у повному сенсі сталі народами-побратимами! Дякую вам! 

Друзі, ще раз звертаюся до всіх вас, особливо до представників ЗМІ і тих, хто має медійну активність: ми повинні стукати в двері міжнародних організацій, показувати світовому співтовариству всі звірства та злочини, які здійснюють рашисти щодо всього живого на землі. Тільки таким чином, ми зможемо об'єднати всіх (і тих, хто раніше заправлявся дешевим російським бензином, і тих, хто платив за російський газ втричі дешевше минулого року). Кожен з них має зрозуміти, що ні кордони, ні колір паспорту не зможе його захистити, якщо кремлівська гидота вирішить піти ва-банк.