Економічні злочини, вони ж правничою мовою - злочини у сфері господарської діяльності, мають неабияку привабливість для всіх правоохоронців. Відсутність чітких обрисів сучасних економічних злочинів, легкість реєстрації кримінальних проваджень та їх численна політична кількість, завантаженість судової системи, нестабільність та непрофесійність процесуального нагляду, все це - короткий процесуальний шлях правоохоронця до сучасного бізнесмена. «Зменшення тиску на бізнес» - цей заклик перетворився на мем. Як можна зменшити те, що неможливо попередньо виміряти? Тому, як політичний мем дуже підходить, критеріїв оцінки ніяких.
Реальна причина страждання бізнесу не в тиску, бо тиск – це не результат, а інструмент, засіб виробництва якщо хочете, у кримінально-процесуальному бізнесі розслідування економічних злочинів, у якому на продаж пропонується - «спокій».
Ціни встановлюються ринкові, наприклад, по «листах щастя» контрагентам згідно статті 93 КПК, які направляються операми за підписом слідчого або процесуальними керівниками в порядку «допомоги» слідчому. І байдуже, що слідчий в більшості випадків смутно пам’ятає по якому це епізоду (якщо він взагалі такий у провадженні є), головне, що він пам’ятає, що для встановлення істини по справі треба зібрати первинні документи по всіх встановлених контрагентах.
Вартість «спокою» залежить від різних факторів:
- Рівень слідства. Наприклад, 205,358 ККУ в районному управлінні поліції дешевше, ніж в слідчому управлінні фіскальної служби, в свою чергу слідче управління СБУ перебиває фіскалів. Підслідність легко корелюється додатковим підслідним епізодом.
- Ступінь контролю за провадженням. Якщо провадження політичне, фабула має привабливу вартісну націнку, якщо по фабулі присутні ознаки тероризму комбінація перебиває навіть політичну фабулу.
- Фабула. Звичайно, якщо у фабулі одне фіктивне підприємство – це малопотужна недовготривала комбінація, її вартість невелика, але якщо: десятки підприємств, обшук у конвертаторів, заблоковано ПДВ, встановлені якісь організатори злочинної групи, «Фунти» показали, що не мають відношення до діяльності підприємств – це роял-флеш. Листи щастя перетворюються у лотерейні квитки з потужними джек-потами. Тому під час реєстрації додаткових епізодів слідчо-оперативна творчість написання фабули перебиває класиків літератури.
Далі - розподіл дивідендів серед учасників: опер, слідчий, прокурор. Трохи може відкладатись на судовий резерв для оперативності друкування ухвал та погодженні тимчасових доступів до рахунку. Якщо суд раптом не дав доступу, можна залучити податківців на аутсорсі, які радісно діляться свіжими даними з Податкового блоку, по узгодженим потенційним дивідендам або по бартеру.
Умови, іронічно описані вище, насправді в більшості прийняті бізнес середовищем. Останні мають свій схемний люфт у нарахуванні та сплаті податків, участі у договірних закупівлях, а тому досвідчені бізнесмени формують свій власний резерв на той випадок коли з’явиться «лист щастя» з номером кримінального провадження. І відношення у бізнесменів до правоохоронців за ці роки утворилось бізнесове, тому вони одразу починають торг з урахуванням вищеназваних факторів.
Чи страждає Держава від цього «бізнес» тандему? Звісно, бо немає ані культури бізнесу, ані культури викриття економічних злочинів. Є лише складова тіньової економіки з кримінально-процесуальним підґрунтям.
Ситуативне вирішення цієї проблеми неможливе. Скасування статті 205 ККУ «Фіктивне підприємництво» крок поверхневий. Дійсно ця стаття замислювалась, як спосіб викриття «конвертаційних центрів», такого собі створіння за всі роки так і не охопленого жодним нормативним документом, але дієвого ефекту стаття не набула не через свою неправильність, а через те, що власник «конвертаційного центру» інколи керує тими, хто їх має виявляти. Тому ця стаття самостійно з роками виставила свою функціональність – це вирок через угоду зі слідством на того хто зареєстрував фіктивне підприємство. І всі задоволені: слідчому, прокурору, суду - показник, «Фунту» - штраф, навіть без переляку, конвертатору – мінус один «штик» у схемі, і трохи розгрузитись за контрагентів. В реальності стаття 205 є стримуючим фактором у розвитку тіньової економіки, а чинити «тиск» бізнесові правоохоронці навчились у будь-який кваліфікації, і в 358 ККУ (підробка документів) можуть начудити обшуків не менш ніж в 205.
Вирішення проблеми можна розділити на декілька рівнів.
Оперативний рівень – провести аудит «економічних» кримінальних проваджень, і однозначно тих, хто по ним працював і здійснював процесуальний нагляд. Передавати в новий орган інфіковані провадження, та ще й гроби - це інфікувати здоровий орган. Здійснити розірвання кримінально процесуальних «бізнес» тандемів, тобто здійснити контроль міжвідомчого супроводження.
Тактичний рівень – кадри, кадри і ще раз кадри для нової служби. Досвід ЄС у боротьбі з легалізацією злочинних доходів. Формування бачення детектива. Спочатку навчитись бачити схему, а не обірваний ланцюг з малозначним злочином «Фунтів», встановити головного її бенефіціара, а після цього красива реалізація з обшуками в ціль.
Стратегічний рівень – нормативне підґрунтя, в першу чергу, складається з КПК. Який би не був новий державний орган, він все одно буде працювати з єдиним для всіх процесуальним інструментом. Ну не можна вносити до Єдиного реєстру досудових розслідувань все підряд. НАБУ та ДБР перетворились на райвідділи по кількості проваджень, і більшість вноситься через суд. А суди …то взагалі трабл. Якість таких проваджень просто відсутня. Працювати по економічних злочинах мають тільки ті, хто їх розслідує. Підрозділ СБУ, який оперативно документує злочин, що розслідується в іншому органі не має відповідальності.
У підсумку: викриття економічних злочинів – це суспільна культура, якщо встановлено чіткі рамки злочинів, присутній незалежний та якісний судовий контроль на етапі слідства, існує відповідальність детектива, бізнес середовище саме прийме нові умови і почне відмовлятись від схем та схематозів, а при відсутності попиту зникне і пропозиція.
Якось так… всі персонажі у статті вигадані, а збіги випадкові.
