Багато правників заперечують проти розгляду справи за правилами заочного рішення. У зв’язку із зазначени виникають багато питань. Вказані питання я буду намагатись дослідити у вказаній статті...
Розгляд справи в рамках позовного провадження може проводитись за правилами загального або спрощеного позовного провадження (ст. 19 ЦПК).
Суд для прискорення розгляду справи за результатами розгляду справи може ухвалити заочне рішення, яке ухвалюється за одночасним існуванням таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв’язку із чим у багатьох позивачів виникає питання: «Чи необхідно заперечувати проти вирішення справи за правилами заочного розгляду справи?»
Для чого існує заочний розгляд справи?
Заочний розгляд справи дозволяє суду без порушень процесуального законодавства прийняти рішення без участі та активних дій відповідача. У протилежному випадку це буде затягування розгляду справи, так як суд зможе ухвалити остаточне рішення за правилами загального або спрощеного позовного провадження у таких випадках: поява відповідача (представника) у судове засідання; викладення відповідачем (представником) своєї позиції у письмовому вигляді.
Це положення розроблено для задоволення вимог Європейського суду з прав людини. Воно орієнтовано на задоволення прав відповідача, а саме роз’яснення йому його прав та обов’язків, надання йому можливості висловити свою думку і ставлення до позовних вимог. Тобто це втілення принципу змагальності та нав’язування сторонам належної поведінки та додержання основоположних принципів під час розгляду справи.
Дослідивши положення Цивільного процесуального кодексу України необхідно зазначити, що суд може ухвалити остаточне рішення за правилами спрощеного або загального позовного провадження лише після існування таких умов:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з’явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з’явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов’язковою.
Так, кодекс надає можливість розгляду справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Однак існує частина 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, у якій зазначається, що у разі належного повідомлення відповідача, однак його неявки, суд може розглядати справу за його відсутності на підставі наявних у ній даних чи доказів, результатом такого розгляду є ухвалення заочного рішення.
Які існують ризики для позивача в ухваленні заочного рішення?
По-перше, заочне рішення може бути переглянуте за заявою відповідача судом, що його ухвалив. Тобто, якщо рішення ухвалюється Київським районним судом м. Харкова, переглядати це рішення, за заявою відповідача буде саме Київський районний суд м. Харкова.
По-друге, перегляд заочного рішення проводиться протягом 30 днів з дня його проголошення або протягом 20 днів з моменту вручення йому повного заочного рішення, у випадку, якщо після проголошення рішення не було йому вручено. Крім того, поновлення строку на перегляд заочного рішення може бути з інших поважних причин. Тобто відновлення судового розгляду може бути в будь-який час, за умови, якщо відповідач зможе знайти поважні причини пропуску строку на оскарження заочного рішення.
За результатами розгляду заяви відповідача на перегляд заочного рішення суд може ухвалити такі рішення:
1) залишити заяву без задоволення;
2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Таким чином, перегляд заочного рішення не є гарантією скасування заочного рішення. Перегляд заочного рішення це лише плюс одна інстанція.
Існує думка, що заочне рішення є негативна практика, та багато правників подають заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження. Така думка складається саме у зв’язку із тим, що вказане рішення може переглядатись у тому самому суді, крім того, воно може переглядатись вже після набрання рішенням законної сили. Однак розглядаючи судові рішення які були ухвалені на загальних підставах, без ухвалення заочного рішення воно також оскаржується. Так, рішення може бути оскаржене в апеляційній інстанції протягом 30 днів з моменту його проголошення. Крім того, строк на оскарження рішення суду першої інстанції також може бути поновлений у разі пропуску його з поважних причин.
Необхідно зазначити, що навіть при набранні рішенням законної сили немає гарантії, що його не зможуть оскаржити, так наприклад його можна оскаржити за нововиявленими або виключними обставинами.
Чи вигідно заперечувати позивачу проти заочного розгляду справи?
На мою думку все залежить від предмета спору. Так беручи розгляд справ про стягнення заборгованості, то у вказаному випадку є вигідним винесення заочного розгляду справи. При винесенні заочного рішення кредитор зможе звернутись до суду для того, щоб він видав виконавчий лист та почати процедуру стягнення заборгованості через виконавчу службу. Для кредитора є важливий час та затягування розгляду справи не в інтересах кредитора. Крім того, чим раніше кошти будуть стягнуті з боржника тим раніше почнеться строк з якого відповідач (боржник) дізнається про заочне рішення та зможе його оскаржити або погодитись з рішенням. В будь-якому разі позивач заощаджує свій час та час розгляду справи.
Так чи інакше заочне рішення значно скоротить час розгляду та вирішення справи по суті. У зв’язку із чим необхідно визнати розгляд справи за правилами заочного розгляду справи досить корисним процесуальним інструментом.
