Запропоновані Кабміном зміни до законодавства у сфері приватизації, які начебто мають заборонити країні-агресору брати участь у приватизації, за бажанням, не складе труднощів обійти, тому вони мають більше декларативний характер.
Запропоновані Кабміном зміни до законодавства у сфері приватизації, які начебто мають заборонити країні-агресору брати участь у приватизації, за бажанням, не складе труднощів обійти, тому вони мають більше декларативний характер.
Власне, запропоновані зміни швидше мають популістичний характер, аніж практичний. Адже, що, по суті, пропонують визначити законодавцям? Покупцями не зможуть бути особи, які мають громадянство країни-агресора або майно, частка в статутному капіталі якого належить резидентові держави-агресора. Проте тут можна провести аналогію з нашими можновладцями, які, будучи фактичними бенефіціарами юридичних осіб-нерезидентів, юридично ні засновниками, ні власниками часток у статутних капіталах компаній не є.
Механізм не є надскладним – достатньо зареєструвати або придбати нерезидента поза межами Росії на особу, якій довіряєш, – приміром, на іноземця або на особу, що має паспорт іншої країни (про те, як українські чиновники виявлялися громадянами Ізраїлю, ми пам’ятаємо). Тому це обмеження, за бажання, може бути легко нівельоване, тоді як саме відсутність цієї норми нібито було основною причиною гальмування великої приватизації.
Значно більшого інтересу в запропонованих змінах викликає, за словами фахівця, положення щодо залучення за рішенням Кабміну радників до підготовки та продажу об’єктів приватизації. Фактично запропоновані зміни мають відсилочний характер до постанови Кабінету Міністрів, якої станом на сьогодні немає. Відповідно, критерії визначення радників залишаються на розсуд Уряду та Фонду держмайну, як і питання правового характеру їх діяльності. Тому наразі досі не відомо, який характер матимуть їхні рекомендації, – імперативний чи рекомендаційний; а також як та в якому розмірі оплачуватиметься їхня робота.
Останній нюанс важливий, адже хто гарантуватиме, що радник не підбере «комфортного» інвестора для того, хто оплачує його роботу? Якщо мова йде про комісійну винагороду від укладення угоди, тоді не факт, що за результатами конкурсу клієнт, якого підбере радник, стане переможцем – у нас же відкрита та чесна приватизація? Власне, слід розуміти, що введення інституту радників, а саме осіб, наближених до перших чинів держави, легалізує дохід від приватизації на користь потрібного покупця. Так, дехто легально отримає комісійну винагороди на рівні певного відсотка від вартості договору, укладеного завдяки лобізму на законодавчому рівні.
Суттєві зміни стосуються й особливостей приватизації об’єктів групи В. Раніше через фондові біржі підлягали приватизації пакети акцій підприємств, в яких частина держави становила 25% і менше від статутного капіталу. Тепер же уточнення розміру відсутнє, і в цей спосіб можна продавати фактично будь-які підприємства, в яких є частина держави. Приватизація проводитиметься через конкурс, коли об’єктом продажу буде контрольний пакет акцій. При цьому збережено правило, що в разі, якщо конкурс не відбувся, пакет акцій може пропонуватися для продажу на аукціонах або фондових біржах, у тому числі шляхом його дроблення.
Разом з тим є й прогресивна зміна, яка дозволятиме встановити реального бенефіціара. Йдеться про те, що при купівлі пакета акцій акціонерного товариства обов’язковою умовою участі в продажу є подання державним органам приватизації інформації про особу, в інтересах якої купується пакет акцій (раніше така норма діяла лише у випадку покупки понад 25 % статутного капіталу).
У цілому ж всі запропоновані зміни не є настільки значними й фундаментальними, щоб бути об’єктивною причиною відтермінування приватизації в цьому році. На сьогодні план втілено менше, ніж на 1% – із запланованих 17 мрд грн отримано лише 137 млн грн, а отже, можна говорити про повний провал приватизації-2015.
