Проблема торгівлі людьми актуальна для України

Уряд України розвиває державну політику у сфері протидії торгівлі людьми.

Складна економічна ситуація, бойові дії на Сході України, низький рівень життя, високий рівень безробіття, диспропорції розвитку ринку праці, поширення зовнішньої трудової міграції, активізація діяльності міжнародних злочинних угруповань, поширеність шахрайських схем вербування громадян, недосконалість законодавства, правова необізнаність населення та інші фактори ризику призводять до потрапляння в ситуацію торгівлі людьми.

Указом Президента України від 05.08.2020 № 306/2020 Мінсоцполітики визначено національним координатором y сфері протидії торгівлі людьми, що здійснює координацію діяльності інших міністерств та відомств у даній проблематиці.

Якщо до початку ХХІ століття основним видом торгівлі людьми вважалася торгівля з метою сексуальної експлуатації жінок, то на сьогодні спостерігається тенденція поширення інших видів торгівлі людьми, а саме: примусова праця, використання у порнобізнесі, вилучення органів, використання у жебракуванні, втягнення в злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, продаж дитини. Особою, яка постраждала від торгівлі людьми, може виявитися будь-яка людина незалежно від віку, статі, рівня освіти, соціального статусу, громадянства тощо.

Уразливими до потрапляння в ситуацію торгівлі людьми є, зокрема, чоловіки працездатного віку, незаміжні жінки, самотні матері, розлучені особи; молодь, діти-сироти; особи, які виховувалися у неблагополучних сім’ях; жителі сіл та селищ; іноземні громадяни — трудові мігранти; особи, які зазнали насильства (у тому числі сексуального); особи, які входять до складу малозабезпечених сімей; особи з інвалідністю; особи з важкими хворобами або розладами здоров’я (зокрема, психічними).

Також у зв’язку з бойовими діями на Сході України найбільш вразливими до потрапляння в ситуацію торгівлі людьми є внутрішньо переміщені особи; особи, які живуть у межах 20 кілометрів по обидва боки від лінії розмежування (особливо жінки з дітьми); особи, які живуть на тимчасово окупованих територіях; діти-сироти, які проживають поблизу лінії розмежування та на тимчасово окупованих територіях.

Урядом України постійно проводиться відповідна робота щодо посилення державного контролю у сфері протидії торгівлі людьми.

Так, Державною соціальною програмою протидії торгівлі людьми на період до 2020 року, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. № 111, передбачено план заходів щодо запобігання торгівлі людьми.

Так основними заходами щодо запобігання торгівлі людьми було визначено:

посилення ефективності взаємодії органів виконавчої влади, міжнародних організацій, громадських об’єднань та інших юридичних осіб, що виконують різні функції у сфері протидії торгівлі людьми;

підвищення рівня поінформованості суспільства щодо шляхів уникнення ризиків потрапляння в ситуації торгівлі людьми та можливостей отримання допомоги з метою формування у населення навичок безпечної поведінки;

підвищення рівня професійної компетенції працівників державних органів влади, зокрема у правоохоронній та судовій системах;

зменшення проявів упередженого ставлення до осіб, які постраждали від торгівлі людьми, підвищення рівня довіри до органів виконавчої влади, які проводять заходи у сфері протидії торгівлі людьми;

підвищення рівня довіри населення до правоохоронної та судової систем;

запровадження дієвого механізму направлення осіб, які постраждали від торгівлі людьми, органами Національної поліції до відповідальних структурних підрозділів для надання допомоги;

забезпечення належного захисту надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, з урахуванням потреб окремих груп таких осіб;

здійснення заходів щодо мінімізації рівня торгівлі людьми.

У 2020 році Мінсоцполітики встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, – 136 громадянам, з яких 134 громадянина України та 2 іноземці. За видами експлуатації 52 особи постраждали від трудової експлуатації, 10 осіб втягнуто у злочинну діяльність, 5 осіб постраждали від сексуальної експлуатації, 65 осіб використано у збройних конфліктах, 2 особи залучено до жебракування.

Також з метою вдосконалення законодавства в частині надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми:

- удосконалено умови провадження господарської діяльності з надання посередницьких послуг із працевлаштування за кордоном, підвищено захист прав осіб, працевлаштованих за кордоном та посилено відповідальність ліцензіатів, шляхом прийняття відповідної постанови Уряду;

- удосконалено законодавчі нормативно-правові акти, спрямовані на захист прав дітей. Запроваджено Єдиний реєстр осіб засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої чи малолітнього та посилено відповідальність за злочини, вчинені проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої чи малолітнього;

- розроблено проекти нормативно-правових актів, які спрямовані на   удосконалення механізму запобігання торгівлі людьми, підвищення ефективності виявлення осіб, які вчиняють злочини, пов’язані з торгівлею людьми, а також забезпечення захисту прав осіб, які постраждали від торгівлі людьми, та надання їм допомоги.

Разом з тим запроваджено діяльність „Урядової гарячої лініїˮ (15-47) щодо прийому звернень та повідомлень про/або від осіб, які постраждали від торгівлі людьми, домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей або про загрозу вчинення такого насильства.

Мінсоцполітики та суб’єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми здійснюють свою діяльність відповідно до норм чинного законодавства, зокрема: постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьмиˮ від 22.08.2012 № 783 (зі змінами), Державної соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2020 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016  № 111 (зі змінами).