Ухилення від сплати податків є злочином за який у нашій державі та у більшості країн світу передбачена кримінальна відповідальність, яка є дієвим способом упередження правопорушень у сфері оподаткування.
Ухилення від сплати податків є злочином за який унашій державі та у більшості країн світу передбачена кримінальнавідповідальність, яка є дієвим способом упередження правопорушень у сферіоподаткування.
Однак мало хто заперечить, що механізм кримінальногопереслідування в Україні досить часто використовується для спонукання суб’єктагосподарювання до виконання не завжди законних вимог контролюючих органів.
Адже перспектива проведення наступних декількох роківза гратами, у разі не відшкодування шкоди начебто завданої державі, є небажаною для кожного. Особа як правило погоджується на все аби лише як найшвидшеприпинити власне переслідування.
З прийняттям нового Кримінального процесуальногокодексу України (далі – КПК України), ситуація не покращилася, а стала щегіршою, як би вказане не заперечували можновладці. Судіть самі.
Захищаючись від свавілля податкових органів, доостанніх революційних законодавчих змін, платники податків вказували, що увідповідності до позиції Верховного Суду України (постанова Пленуму Верховного Суду України від 08.10.2004 року №15)у разі оскарження платником податків до суду рішення податкового органуобвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не могло ґрунтуватися натакому рішенні до остаточного вирішення справи судом, за винятком випадків,коли обвинувачення не тільки базується на оскаржуваному рішенні, а й доведенона підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінальногопроцесуального законодавства України.
Аналогічне на сьогоднішній день також передбачено іположеннями ст. 56 Податкового кодексу України (далі – ПК України), увідповідності до яких повідомлення особі про підозру у вчиненні злочинупередбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України, за відсутності іншихдоказів, не може ґрунтуватися на рішенні контролюючого органу до закінченняпроцедури його адміністративного або судового оскарження.
Однак, до прийняття ПК України у разі встановленняпорушення платником податків норм чинного законодавства, органом ДПС вобов’язковому порядку складався акт та виносилося податкове повідомлення –рішення про донарахування суб’єкту господарювання відповідних податковихзобов’язань (ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платниківподатків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).
З прийняттям ПК України, у разі наявностікримінального провадження відносно особи, предметом якого є податки, збори,грошове зобов’язання розраховується податковим органом за результатамиперевірки, лише після отримання відповідного судового рішення (обвинувальноговироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючимипідставами), що набрало законної сили.
Таким чином на сьогоднішній день суб’єктгосподарювання не має можливості уникнути кримінального провадження, шляхомоскарження рішення органу ДПС про донарахування податків, оскільки зарезультатами проведеної перевірки (звірки) таке рішення може і не прийматися(п. 73.3. ст. 73 ПК України).
А сам акт перевірки, з позиції Вищогоадміністративного суду України, не є рішенням органу владних повноважень, що усвою чергу, у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни (далі – КАС України), також виключає можливість його оскарження усудовому порядку.
Заперечуючи вказане, деякі скептики можуть зауважити,що призначення перевірки відбувається вже у межах кримінального провадження тапризначається на підставі судового рішення слідчого – судді, або постановиоргану, що здійснює оперативно – розшукову діяльність, слідчого, прокурора,винесену ними відповідно до закону та є фактично вже похідною дією післяпочатку кримінального провадження.
Однак, як вже зазначалося вище, до прийняття ПКУкраїни, не залежно від того чи була порушена кримінальна справа, у разіоскарження рішення податкового органу у судовому порядку, за відсутності іншихдоказів, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків апріорі не моглобути.
Все вище зазначене, для платника податків, означаєлише одне, за результатами проведеної перевірки (звірки) суб’єктагосподарювання складається акт (довідка), яка у подальшому передається дослідчих підрозділів податкової міліції.
Слідчий у свою чергу, керуючись ч. 1 ст. 214 КПКУкраїни, протягом 24 годин з моменту отримання зазначеної інформації „прозлочин” повинен її внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі –Реєстр). Із моменту внесення інформації до реєстру, починається кримінальнепровадження, що дає право слідчому на здійснення всіх слідчих дій, передбаченихкримінально – процесуальним законодавством.
Особа про здійснення кримінального провадження, завідсутності проведення гласних слідчих дій (обшук, виїмка), до отриманняповідомлення про підозру може і не знати, оскільки про внесення інформації дореєстру та початок розслідування нікого не повідомляють.
Оскарження внесення запису до реєстру, положеннями КПК України не передбачено, що недає можливості особі зупинити кримінальне провадження відносно себе, як це булопередбачено за старим КПК України.
Строк здійснення кримінального провадження необмежений, що у свою чергу може здійснюватися аж до повідомлення особи пропідозру.
І лише після повідомлення про підозру особа набуваєстатусу підозрюваного та нарешті може користуватися правами та гарантіямипередбаченими КПК України для свого захисту (до повідомлення особи про підозруу неї майже відсутні процесуальні права і гарантії захисту).
Однак після повідомлення про підозру платник податківможе розраховувати на звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст.212 КПК України, виключно у випадку сплати всього нарахованого податковиморганом до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Притягненням до кримінальної відповідальності увідповідності до ст. 3 КПК України є стадія кримінального провадження, якапочинається з моменту повідомлення особи про підозру у вчиненні кримінальногоправопорушення.
Таким чином, особа за новим КПК України, може бутизвільнена від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 212 КПК України, лише увипадку перерахування відповідних податкових зобов’язань до моментуповідомлення її про підозру. Після ж повідомлення про підозру, у особи завідсутності твердих гарантій закриття кримінального провадження чи її виправданнясудом, залишається лише одна можливість зменшення покарання, укладання угодипро визнання винуватості.
Підсумовуючи все вище зазначене, можна зробитивисновок, що держава робить усе, щоб позбавити платника податків до наявностіхоча б мінімальних можливостей на свій захист від протиправних посягань з бокуконтролюючих органів.
Враховуючи зазначене, виключно наявність всіхпідтверджуючих документів здійснення господарських операцій, своєчасна такваліфікована правова допомога може упередити особу від настання негативнихнаслідків фінансового та кримінального переслідування.
