Захист спадкових прав у суді

Наше життя влаштоване так, що кожен з нас так, чи інакше, хоча б раз у житті, стає учасником спадкових правовідносин. Варто відмітити, що в кожному окремому випадку ці відносини мають певну специфіку, тому значна частина цих правовідносин врегульовується т

Наше життя влаштоване так, що кожен з нас так, чи інакше, хоча б раз у житті, стає учасником спадкових правовідносин. Варто відмітити, що в кожному окремому випадку ці відносини мають певну специфіку, тому значна частина цих правовідносин врегульовується тільки в судовому порядку. Тому тема судового захисту прав та інтересів суб’єктів спадкових правовідносин завжди буде актуальною.

Аналізуючи судову практику, впевнено можна сказати, що в більшості випадків, причинами звернення до суду є: - неправомірні дії нотаріуса під час оформлення права на спадщину; - неможливість особи самостійно довести певний юридичний факт або своє право на спадщину (родинні відносини, наявність майна, документів тощо).

Зазвичай, всі спадкові справи в судах розглядаються в порядку позовного та окремого провадження. В останньому випадку, як правило, встановлюється факт проживання однією сім’єю, факт прийняття спадщини і т.п. Але треба завжди пам’ятати, що якщо між заявником та заінтересованою особою виникає в рамках окремого провадження спір про право (на будь-яке майно), то така заява про встановлення факту залишається без розгляду, а сама справа підлягає розгляду в позовному провадженні на загальних підставах.

Позови про визнання права власності, як правило, подаються, якщо таке право оспорюється чи не визнається іншою особою або в разі втрати (неможливості подання) документу, що засвідчує право власності спадкодавця чи спадкоємця.

В будь-якій справі спадкоємці повинні правильно визначити склад спадщини, оскільки від цього залежить їх частка у спадщині. Вважаємо, що не потрібно зупинятись на зрозумілих речах, які відносяться до складу спадщини (квартира, будинок спадкодавця, в якому він мешкав), а краще зупинитись на нестандартних об’єктах спадкових правовідносин.

Так, у разі смерті особи, якій були заподіяні збитки, у зв’язку з невиконанням умов договору, до складу спадщини включається право на відшкодування таких збитків. Інакше кажучи, спадкоємці можуть отримати не тільки саме відшкодування (в т.ч. упущену вигоду), а й обрати спосіб відшкодування.

В деяких випадках, спадкове майно знаходиться за кордоном або у спадкових правовідносинах приймає участь іноземець. Що робити? В таких випадках потрібно з’ясовувати країну, в якій знаходиться майно чи громадянином якої є учасник спадкових правовідносин. Далі з’ясувати, чи існує договір про правову допомогу з цією країною, чи передбачені в цьому договорі основні правила врегулювання спадкових правовідносин. Якщо наявні розбіжності з нашим національним законодавством, то застосовуватись можуть норми міжнародного права.

Варто зауважити, що до складу спадщини також входять майнові права інтелектуальної власності (право на отримання винагороди, право на оформлення винаходу тощо). Ці права реалізовуються в загальному порядку, визначеному законодавством України.

Серед складнощів отримання права на спадщину буває те, що особи з різних суб’єктивних та об’єктивних причин пропускають 6-ти місячний строк, встановлений для прийняття спадщини, тобто несвоєчасно звертаються до нотаріуса з відповідною заявою. В таких випадках, особа має негайно звернутись до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, зазначивши поважність причин несвоєчасного звернення до нотаріуса та пропуск встановленого строку. При цьому, вирішуючи таку справу, суд не вирішує питання щодо визнання чи невизнання за особою права на спадщину. Це викликано тим, що спадкоємець, після визначення додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти (або не прийняти) спадщину в порядку, визначеному ст. 1269 ЦК України, звернувшись до нотаріуса. В разі неможливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса (відсутність спадкового майна, документів тощо), особа повинна знову звертатись до суду з відповідним позовом про визнання права власності на майно в порядку спадкування (витребування майна, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним тощо).

Актуальним питанням в спадкових правовідносинах залишається можливість отримання спадщини ще не народженою дитиною спадкодавця. Адже, згідно ст. 1261 ЦК України, до спадкоємців першої черги належать діти спадкодавця, в тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті. В такому випадку, нотаріус, при видачі свідоцтва про право на спадщину, наприклад, дружині померлого, має враховувати вищезазначену обставину. Звичайно, що факт зачаття дитини за життя спадкодавця важко встановити нотаріусу документально, оскільки всі документи надаються дорослими спадкоємцями, які нерідко не враховують права ще ненародженої (або тільки народженої) дитини спадкодавця. Ще складніше, коли мова йде про позашлюбних дітей.

Важливим аспектом спадкових відносин є те, що  разом із спадщиною, спадкоємці отримують і зобов’язання. Так, якщо за час життя спадкодавця у нього виникло зобов’язання: відшкодувати моральну чи майнову  шкоду, сплатити неустойку, яка була присуджена судом тощо, то всі ці борги спадкодавця розподіляються серед спадкоємців, пропорційно отриманій спадковій частці. Однак, загальне зобов’язання спадкоємця не можуть бути більшим у вартісному еквіваленті, ніж частка, отримана у спадщину. Тобто відповідальність обмежується межами дійсної вартості отриманого майна, на момент відкриття спадщини.

Особливо це важливо в наші дні, коли кредитно-фінансові зобов’язання наших громадян залишаються гострими та болючими питаннями сьогодення, коли банківські та інші фінансові установи готові йти на будь-які міри, аби отримати грошове відшкодування.

Варто відмітити, що кредитор, який бажає задовольнити свої вимоги за рахунок спадкоємця, має в своєму розпорядженні лише 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини. Саме в цей період кредитор може пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. В разі пропуску цього строку, кредитор позбавляється пред’являти вимоги до спадкоємців, а сам строк пред’явлення вимоги не може бути відновлений.

Підсумовуючи, хочеться зазначити, що спадкові справи в більшості завжди будуть перебувати у провадженні судів, оскільки тільки суд сьогодні вирішує спори про право. Тому, варто ретельно готуватись до захисту прав та інтересів учасників спадкових правовідносин, враховувати специфіку порядку спадкування, оскільки від цього може залежати доля людини.