Порушення антимонопольного законодавства США та України, ринок електроенергії.
В українському політикумі та експертному середовищі поширена думка, що у одного з наших провідних та впливових олігархів Віктор Пінчук гарні стосунки з істеблішментом США, він має там можливість лобіювати власні інтереси. Тому, хто б не став там президентом США, у нього все буде добре. Цей імідж дозволяє йому виглядати корисним для українського керівництва держави. Відповідно і сваритися з ним, начебто, не дуже доречно.
У той же час, як кажуть, хом'яки відрізняються від пацюків лише піаром. Одні — білі та пухнасті, а другі — огидні та небезпечні.
Так і з піарним іміджем пана Пінчука. Насправді, все значно складніше для нього у США, а згодом може бути не просто і в Україні.
Мало хто з українських експертів звернув увагу на інформацію, яка з'явилася ще 4 лютого поточного року. Адміністрація міжнародної торгівлі США (Департамент Міністерства торгівлі США з питань міжнародної торгівлі) розпочала антидемпінгове розслідування та ввела попереднє загороджувальне мито у розмірі 41,2% (підвищення в 6 разів від нинішнього рівня) щодо труб виробництва «Інтерпайп». Уряд США підозрює компанію «Інтерпайп» у тому, що та продавала в Америці труби за демпінговими цінами, тим самим завдаючи шкоди американським виробникам труб. Інформацію про це можна знайти на сайті Міністерства торгівлі США та у Федеральному реєстрі законодавчих актів США.
Звісно, що «Інтерпайп» не міг працювати у збиток. Продаж труб у США по відверто заниженим цінам компенсувався надприбутками від діяльності в Україні. Причому, ці надприбутки були не тільки і не стільки результатом професійної діяльності менеджменту та власника корпорації «Інтерпайп». Це, у першу чергу, забезпечувалось і забезпечується так званою владною рентою. Наближеність до влади, особливо після виборів Президента України весною 2019 року, дозволяло отримувати преференції від уряду, який блокував конкуренцію в інтересах компанії “Інтерпайп”, відчувати впевнено, здійснюючи антиконкурентні змови, продаючи свою продукцію за завищеними цінами державним компаніям, натомість купувати у інших державних компаній продукцію за заниженими цінами.
У жовтні минулого року АМКУ оштрафував «Інтерпайп» і три афілійовані з ним компанії за змову на тендерах «Укрзалізниці» із закупівлі суцільнокатаних колес на 70 млн. грн. і відсторонив від участі у тендерах «Укрзалізниці» на три роки (рішення АМКУ No 677-р від 29 жовтня 2020 рік).
Причому, показово, що за даними розслідування видання “РБК-Україна”, «Інтерпайп» продає «УкрГазВидобування» (УГВ) труби набагато дорожче, ніж у Росію (різниця в ціні досягає 300%). За підрахунками журналістів протягом 2014-2020 років «Інтерпайп» продав державній УГВ труб за завищеними цінами на 16 млрд. грн.
Навряд чи слід пояснювати, що завищена ціна на труби для «Нафтогазу» — це одна зі складових завищених витрат цієї компанії та високої ціни на газ для населення.
Але продаючи продукцію за завищеними цінами, компанії Пінчука (а йдеться не тільки про “Інтерпайп”, а і про частку у спільних з Коломойським феросплавних заводах) небезуспішно отримують електроенергію за заниженими цінами. Як при виробництві сталі для труб на електрометалургійному комбінаті «Інтерпайп-Дніпросталь», так і при виробництві феросплавів, витрати на електроенергію — ключові у собівартості.
Саме тому ЗМІ, що контролюються олігархом Віктором Пінчуком, постійно тиснуть на НКРЕКП і виробників, щоб ціна електроенергії знижувалася нижче собівартості її виробництва. Може лише вражати нахрапистість пана Пінчука. Так, наприклад, його компанія «Дніпросталь-Енерго» (входить у структуру «Інтерпайп») стала єдиним покупцем електроенергії державної компанії «Укргідроенерго» на аукціоні 25 березня. Ми ж усі розуміємо, що нікому з виробників в Україні більш дешева електроенергія державної компанії «Укргідроенерго» не потрібна.
Але лише це не може задовольнити потреби бізнесів пана Пінчука у якомога нижчий ціні на електроенергію. Тому він не полишає спроби отримати додаткові, нічим не обґрунтовані, пільги по цінам на електроенергію для компанії «Дніпросталь-Енерго» на підставі, що цей завод має отримати статус виробника “зеленої” металургії.
Правда, як слушно зауважує голова Української асоціації відновлюваної енергетики Олександр Козакевич, компанія "Інтерпайп" олігарха Віктора Пінчука не має права просити пільги на електрострум, оскільки вона не підпадає під умови роботи підприємств "зеленої" металургії, тому що НЕ займається скороченням шкідливих викидів свого заводу. Пан Козакевич наголошує, що, згідно з європейською практикою, застосування терміну "зелена" металургія стосується лише тих підприємств, які переходять від споживання викопних видів палива, зменшують свої викиди в атмосферу, тим самим стаючи "зеленими". І, відповідно до законодавства, отримують певні пільги. Однак підприємствам, які вже працюють за такими технологіями, як наприклад сталеплавильний завод "Інтерпайп", така пільга не може надаватися.
І зрозуміло, якщо ці пільги на електроенергію дадуть компанії Пінчука, то доплачувати за «Інтерпайп» будуть всі інші споживачі — соціальна сфера, ЖКГ, установи медицини та освіти.
Лише за декілька днів до того глава нашої держави публічно пообіцяв президенту Литви, що Україна закупок електроенергії на Білоруській АЕС більше не здійснюватиме.
Виникає питання, як після такої невідповідності обіцянок і подальших справ лідери західних держав можуть довіряти нинішньому керівництву України?
Але ситуація з імпортом електроенергії вказує також на те, що заради надприбутків пан Пінчук готовий пожертвувати національною безпекою України.
Російська імперія за допомогою свого експорту електроенергії в Україну нищить українську енергогенерацію, намагаючись не просто захопити український ринок, а сформувати енергетичну залежність, щоби потім мати можливість шантажувати відключенням електроенергії, вимагаючи військових і зовнішньополітичних поступок. Ми це вже проходили з постачанням газу звідти. Виникає очевидне питання, чому президент та уряд України готові піти на створення енергетичної залежності від Російської імперії? Невже інтереси пари зашкварених олігархів важливіші за інтереси української держави, які вони клялися захищати?
Є ще один важливий аспект цієї ситуації.
Не секрет, що пан Коломойський став надзвичайно “токсичним” для всіх політиків та бізнесменів в Україні та загалом у світі.
Але до такого статусу все більше наближується пан Пінчук. У США його сприймають проросійським бізнесменом. Там відстежують його бізнес інтереси в Російській імперії, імпорт електроенергії його компанії звідти, ніхто не забув його програмної заяви у Wall Street Journal у грудні 2016 рокув якій він наголошував, що Україні не потрібно поспішати зі вступом до Євросоюзу, окупація Криму не повинна бути перешкодою на шляху примирення з Росією, у НАТО Україну ніхто не чекає, а якби й чекали, то результатом став би світовий військовий конфлікт.
І те, що в одному антидемпінговому розслідуванні з «Інтерпайпом» також фігурує російська «Трубна металургійна компанія» може бути не випадковим, а демонстрацією уряду США, що там чітко усвідомлюють, хто такий пан Пінчук.
Всі в Україні, у тому числі Віктор Пінчук, мають розуміти, що імпорт електроенергії з Білорусії та Російської імперії — це далеко не тільки бізнес, це геополітика, де кожен обирає, но чийому боці він знаходиться. Але обравши бік Російської імперії, пан Пінчук повинен усвідомлювати, що для всіх політиків та бізнесменів і в Україні, і в світі, він може услід за олігархом Коломойським стати вкрай “токсичним”. І те, що в Україні АМКУ наважилася на покарання його компанії, і проведення антидемпінгового розслідування в США щодо “Інтерпайпу”, і заяви народних депутатів із закликом введення санкцій щодо бізнесменів, які імпортують електроенергію з Білорусі та Російської імперії, все це може бути нагадуванням пану Пінчуку, по кому може бути цей подзвін.
