Чи можна ефективно фінансувати культуру державним коштом?
Бюджет-2017 і культурні потреби.
Днями відбулась, як на мене, знакова для культурної сфери подія. У Верховній Раді пройшов стіл на тему «Просування України у світі через культурну дипломатію та інформаційну політику». Чому я вважаю його важливою подією? На ньому, чи не вперше, парламентарі, урядовці, діячі культури, меценати, громадські активісти дуже відверто поговорили про те, що у нас є спільна мета в культурній сфері. І, що найважливіше, – обговорювали, як спільними зусиллями її досягти. Звісно, що розглядалося й державне фінансування культури і мистецтва. Поки, як показав круглий стіл, це питання залишається неоднозначним.
Номінально в Україні бюджет на культуру постійно зростає. Яким би це дивним не здалось, по факту виходить, що так. У 2014 році на культуру і мистецтво зі зведеного бюджету (тобто із центрального і місцевих бюджетів) виділялось 8,5 млрд грн; до кінця 2016-го року – заплановано 10,7 млрд грн, із яких за 9 місяців, що минули, вже було виділено 6,8 млрд грн (тут я оперую даними Казначейства згідно з функціональною класифікацією видатків). На наступний 2017 рік на культуру і мистецтво передбачено вже 12,1 млрд грн. Це вже на мільярд більше із держбюджету і на 400 мільйонів із місцевих бюджетів, ніж цього року.
Чому ж тоді наші діячі культури і мистецтва весь час говорять, що держава не виділяє грошей на розвиток культури. Проста логіка підказує, що необхідно розібратися, по-перше, як саме формувався бюджет, по-друге, як витрачались кошти і, по-третє, що саме можна вважати розвитком культури. Не торкаюсь питання, якими мають бути джерела фінансування культури і мистецтва. Мова – про державний бюджет.
У нас бюджет, зазвичай, формується так: «дайте нам стільки-то грошей, а потім вже суб’єкти державного процесу придумають, як їх розподіляти». Розрахунки, зазвичай, зводяться до формального множення фактичного обсягу видатків на індекс інфляції. Зрозуміло, частково так робиться внаслідок недостатньою кількістю державного фінансування. І керівники закладів культури та мистецтва викручують отримані від держави кошти, хто як може.
Проте розрахунок обсягів бюджету – процес вторинний, тобто є похідним від стратегічного планування, зокрема у сфері культури і мистецтва. Це означає, що спочатку учасники бюджетного процесу (ті, хто користуються бюджетним коштами) визначаються, на що саме їм потрібні бюджетні кошти, яку діяльність вони збираються розвивати. І вже потім проводять розрахунки, скільки для втілення своїх планів їм потрібно від держави грошей.
Такий підхід передбачає чітке планування і прогнозування, зокрема, середньострокове бюджетне планування. І по закінченню певного періоду, проводиться аудит і оцінка ефективності освоєння бюджету.
Розберемо на конкретних прикладах. Поточного року заплановано виділити із зведеного бюджету 1,45 млрд грн. На 2017-й – вже 1,75 млрд грн. А як оцінити, багато це чи мало?
За даними Держкомстату, у 2015 році в Україні працювало 113 державних театрів. Протягом року було поставлено 31 тисяча спектаклів, які подивилися 5,6 млн глядачів. Із них лише 2,5% були мешканці сільської місцевості. Питання: чи докладено якихось зусиль, щоб донести до селян театральне мистецтво, чи просто розраховано, що глядач сам прийде, але при цьому підвищено ціну на квитки.
Тепер про кіно. В Україні є п’ять кіностудій. Переважно, вони фінансуються із державного бюджету. У 2017 році обсяги витрати Держбюджету на кінематограф заплановано збільшити до 510 млн гривень – майже вдвічі більше порівняно з поточним роком. А оцінити, наскільки ефективно будуть використані ці кошти можна за тим, наскільки продукт, створений на державні кошти, буде мати популярність у глядача, до речі, не лише в Україні, а й за кордоном. І тут вже питання не лише якості фільму, а й ефективності роботи Міністерства культури, Міністерства інформаційної політики, МЗС, ряду інших державних органів. Це і є координація зусиль задля реалізації узгодженої мети.
Гібридна війна, яку Росія веде проти України, потребує не аби яких зусиль щодо популяризація України у світі. Тут й інформаційна політика, і культурна діяльність, мистецтво, спорт, освітні програми – різні сфери.
Дуже позитивний той факт, що у 2017 році заплановано збільшити з 7-ми млн грн до 77 млн грн фінансування МЗС за програмою підтримки позитивного іміджу України у напрямі співробітництва з нашою діаспорою.
Підсумовуючи, можу виділити три основні принципи, на яких базується якісний процес формування бюджету у сфері культури і мистецтва.
Перший – ефективністьвикористання державних коштів. Мова йде про чітке розуміння того, що потрібно державі та громаді. Необхідно узгодити ці потреби, сформувати цілі та спланувати необхідні для її досягнення кроки. І далі визначитися з потребами у коштах, і, обов’язково, з критеріями оцінки результатів, що будуть отримані. Це і є той славнозвісний КРІ (Key Performance Indicators – ключові показники ефективності), про який так багато говорять у контексті реформування державних фінансів. Такий підхід дозволяє одночасно уникати зловживань і планувати необхідні витрати на перспективу. Для культури та мистецтва це є особливо важливими речами, адже у цій сфері не очікується класичного прибутку. Тут прибуток вимірюється нематеріальним речами – зростанням культурного рівня, духовним розвитком тощо. Надходить він поступово, а істотно відчувається ще у більш віддаленій перспективі.
Другий принцип – субсидіарності. Він означає забезпечення рівного доступу населення до культурно-мистецьких закладів і заходів, незалежно від місця проживання і матеріальних статків. Процеси децентралізації повинні враховувати не просто делегування повноважень і передачу державних фінансів на місця. У підсумку, децентралізація має привести до створення якомога рівних умов для задоволення, у тому числі, і культурних потреб громадян.
Принцип третій – стійкості та якості. У випадку з культурою і мистецтвом він може розглядатися, як два боки однієї медалі. По-перше, підтримку від держави або громади отримують у першу чергу ті, хто дійсно її потребують, а також ті, хто здатен позитивно впливати на розвиток культури і мистецтва. Тут варто більше звертати увагу на створення програм підтримки колективів, громад, окремих талановитих громадян. І надавати таку фінансову підтримку потрібно на конкурсних засадах. По-друге, треба брати до уваги можливості культурно-мистецьких закладів (стосується закладів державної та комунальної форми власності) самостійно забезпечувати своє функціонування на належному рівні. А саме: через надання додаткових платних послуг населенню – потрібних і доступних, в межах дозволених законодавством, звісно.
Нині нам випала унікальна можливість через «культуру планування бюджету» покращити і сам бюджет на культуру і мистецтво.
- Скандал з мобілізацією на Буковині: багато питань та шокуючі зізнання Дана Ярова вчора о 19:06
- Коли справедливість перестає бути спільною мовою Андрій Мазалов вчора о 18:00
- Ліміт 10% у закупівлях електричної енергії: чому позиція ВС є дискусійною? Віталій Булат вчора о 15:41
- Освітня реформа: діти без освіти чи освіта без дітей? Любов Шпак вчора о 15:09
- Професія, якої не вчать: як закупівельникам здобути знання? Дмитро Соловей вчора о 11:37
- Скасування Господарського кодексу України. Головні положення змін Павло Пирков вчора о 11:13
- CBAM ЄС: як українському бізнесу підготуватись до вуглецевого кордону у торгівлі Ростислав Никітенко вчора о 09:20
- Євроінтеграція, права людини та ЛГБТІК+: виклик для України та історичне вікно можливостей Анастасія Чеботарьова 07.06.2025 19:28
- Форензик у бізнесі: інструмент викриття шахрайства, повернення активів і контролю Артем Ковбель 07.06.2025 18:03
- 5 путінських олігархів остаточно програли суд ЄС щодо санкцій Володимир Горковенко 07.06.2025 11:01
- Instagram-усмішка, яка шкодить. Що не розповідають ті, хто рекламує вініри Анастасія Опанасюк 06.06.2025 19:23
- Пончо, які роблять бійців невидимими для ворожих тепловізорів – історія, що затягнулася Дана Ярова 06.06.2025 15:44
- Як новий закон змінює правила повернення майна у добросовісного набувача Віктор Сизоненко 06.06.2025 14:51
- Лояльність клієнтів на основі ШІ: відчуття приналежності, що виходить за межі транзакцій Андрій Волнянський 06.06.2025 10:40
- Чоловіча пластика без табу: від повік до інтимної зони Дмитро Березовський 05.06.2025 16:02
- Фінанси: зовнішня чи внутрішня опора? 541
- Що відбувається з будівельними ліцензіями на ринку України? 316
- Особисті заощадження під час війни: чому важливо продовжувати інвестувати 130
- Реформа лісової галузі: коли чесні правила не для всіх 119
- Instagram-усмішка, яка шкодить. Що не розповідають ті, хто рекламує вініри 81
-
Путін готує засідання Ради безпеки – якими є вірогідні сценарії його дій
Думка 28536
-
Батьківський контроль та емоційний тиск – як не зламати довіру дитини
Життя 3928
-
Збройовий експорт на мільярди: між монополією, корупцією та потребами фронту
Бізнес 3688
-
"Ледь дітей не їдять": чи варто боятися "бійцівських" собак – історія амстаффа Сема
Життя 3276
-
Біткоїн на чорний день: як країни формують крипторезерви перед кризами
Думка 3231