Сьогодні одним з основних інструментів впливу є інформація.
Тексти, аудіо- й відеоматеріали, які щодня створюють журналісти, можуть змінювати хід подій і впливати на все суспільство. Хоча, на жаль, часто не в інтересах самого суспільства.
Те, що маніпуляції та фейки стали основою роботи багатьох сучасних ЗМІ, ні для кого не новина. Але ніколи не думав, що мені й моїй команді доведеться особисто зіштовхнутися з подібними меседжами, оберненими проти нас.
Так, нещодавнє розслідування щодо видавництва «Атлант», співвласником якого я є, — це зразок свідомого порушення журналістських стандартів, починаючи від балансу думок та закінчуючи повнотою викладу інформації. А ще справжній колодязь з готовими прикладами маніпуляцій, захованих ледь не в кожному абзаці цієї статті. Деякі з них я й хочу показати.
Уже із самого початку бачимо таку фразу: «На українському ринку навчальної літератури з’явилося нове видавництво “Атлант”, яке буквально за лічені місяці отримало від Міносвіти більше 100 замовлень на випуск шкільних підручників загальною вартістю майже 180 млн грн». Це твердження правдиве, перевірити інформацію можна в будь-якому реєстрі відкритих договорів. Однак виклали її журналісти так, щоб практично відразу сформувати негативне ставлення збоку читача до об’єкту розслідування. І такий прийом називають фреймінгом, тобто висвітлення лише частини контексту, під певним кутом.
Якби стаття була написана неупереджено, то починалася б вона інакше. Наприклад, зі згадки про ситуацію із випуском підручників мовами нацменшин і для дітей з особливими потребами. Адже ще донедавна таких підручників в Україні критично не вистачало. За даними Міносвіти, минулого року лише половина навчальних видань для ООП з’явилася вчасно, а частина підручників для шкіл із навчанням мовами нацменшин взагалі не надрукували.
Аби вирішити цю проблему, три найбільші конкуренти на ринку навчальної літератури — «Ранок», «Генеза» й «Оріон» — об’єдналися та заснували торік у серпні видавництво «Атлант». Це фактично перше видавництво, що спеціалізується на виданні унікальних підручників для дітей з особливими освітніми потребами та мовами нацменшин. Усі видання створені на основі тих підручників, що вже пройшли конкурсний відбір і отримали гриф «Рекомендовано» від МОН. А це переважно навчальна література «Ранку», «Генези» та «Оріона». Тому «Атлант» й отримав таку велику кількість замовлень на видання підручників.
Ось який повний контекст ситуації. Однак чомусь у статті про це не згадано ні слова. Чому? Найімовірніше тому, що журналісти вирішили просто привернути увагу матеріалом про «чергову зраду».
Подібним до фреймінгу є метод відбору інформації. Полягає він у тому, щоб викласти лише частину фактів, ігноруючи інші, які однак теж стосуються теми. Цей вид маніпуляцій використали в другому абзаці: «Лише за останні два місяці державна наукова установа Міносвіти “Інститут модернізації змісту освіти” уклала 83 угоди на видання підручників з ТОВ “Видавництво Атлант”. Ці угоди на загальну суму майже 163 млн грн укладені впродовж червня-липня напряму, без оголошення тендерів».
Знову правдиве твердження, але знову неповне — аби викликати ще більше негативу. Очевидно, тут журналісти або проігнорували, або просто не поцікавилися деталями щодо проведення конкурсних відборів й укладання договорів.
Зазвичай конкурсний відбір підручників, під час якого саме вчителі, а не ІМЗО та МОН, обирають нові навчальні видання, проводиться навесні. За результатами конкурсу МОН формує перелік підручників, що отримали найбільше голосів та будуть видаватися за бюджетні кошти. Це відбувається у квітні-травні. І тільки після цього з видавцями укладаються договори. Тому саме в червні та липні ІМЗО й видавництво «Атлант» підписали 83 замовлення — на кожен підручник та його доставку підписуються окремі договори.
До речі, у цьому ж уривку ми бачимо ще один приклад маніпуляцій — стереотипізацію. Написавши, що угоди укладалися без оголошення тендерів, журналісти сподівалися «виїхати» на стереотипі: немає тендеру — отже, корупція. Але при цьому полінувалися заглянути і в Особливості проведення публічних закупівель, і в самі договори, де також було посилання на Особливості. Пункт 13 цього документу каже, що угоди на закупівлю товарів, які є предметом захисту інтелектуальних прав, укладаються без проведення тендера (або він проводиться за участі лише власника таких прав). Підручники підпадають під цю категорію, тож тут усе згідно із законом.
Це лише два фрагменти з матеріалу, але обидва є зразками того, як журналісти вміло апелюють до емоцій читача. Ще один метод маніпуляцій. Ось, до прикладу, фраза «один підручник від “Атланта” обійдеться платникам податків у 455 грн» покликана знову породити в читачів негативні емоції та навіть обурення: дивіться, на що йдуть ваші податки! Схоже бачимо далі: «вартість одного підручника, оплаченого бюджетним коштом, могла б скласти 109 грн, а не 455 грн». Це вже, до речі, ще й повторення — маніпулятивний прийом, коли у тексті кілька разів повторюють один і той же негативний факт, привертаючи до нього увагу. Таких повторень щодо ціни підручника чи вартості держзамовлень у розслідуванні багато.
Проте протягом усієї статті жодного разу не згадали про чинники, що пливають на таку ціну. Перший — сезонна завантаженість друкарень, адже саме влітку триває підготовка до навчального року та друкуються нові підручники. Другий — ускладнення ситуації через знищення «Фактор-Друк», найбільшого поліграфічного комплексу, що спеціалізувався на випуску навчальної літератури. Обстріл друкарні призвів до появи черг на друк і зміщення графіків виходу частини видань. Третій — відключення світла, які якраз припали на червень-липень, та потреба в закупівлі генераторів і пального до них. Четверте — терміновість друку: підручники мали бути готові вже за місяць, тоді як робочі плани типографій затверджені на кілька місяців наперед. До того ж не всі друкарні забезпеченні технологіями та матеріалами для друку підручників за стандартами МОН. І п’яте — робота працівників у зміни та понаднормово.
Ось щонайменше п’ять чинників, що впливають на здорожчання поліграфічних послуг. Та очевидно, що автору статті треба хайп замість обʼєктивного розслідування.
Цікаво й те, що у відповіді на запит журналістів представники видавництва «Атлант» коротко перерахували декілька причин, які вплинули на вартість підручника. Однак у своєму матеріалі розслідувачі вирішили оминути це увагою та додати коротку цитату: «Директорка ТОВ “Видавництво Атлант” Лєля Мінакова фактично відмовилась від коментарів з приводу завищення вартості виготовлення підручника “Здоров’я, безпека та добробут”, наполягаючи у письмовій відповіді NGL.media, що “такий факт відсутній”». Цей прийом ми називаємо вибірковими цитатами, вирваними з контексту коментарями, що не дають розкрити реальну позицію сторони. Звісно ж для того, щоб читач не змінив свою думку, до якої його підштовхнули до цього.
Є в статті і фальсифікації. Наприклад, коли журналісти пишуть, що друкарня «ПЕТ» «випустила усі підручники». Мабуть, для того, щоб «викрити» ще одного учасника цієї «корупційної схеми», як вони гадають. Але це неправдива інформація. «Атлант» співпрацює щонайменше з п’ятьма друкарнями з Києва та Харкова: «Поліпринт», «Конві», «Ісп», «Тріада», «ПЕТ». Менеджмент «Атланту» комплектував замовлення таким чином, щоб друкарні друкували «невигідні» малі тиражі також. Якби журналісти дослідили вартість у «ПЕТ» 11 найменувань перекладних підручників накладом від 112 до 2 286 примірників, 12 найменувань підручників для дітей з ООП від 771 до 1 042 примірників, то вони б приємно здивувалися. Може, і досліджували, але про це не написали?
Так само неточною є спроба журналістів розрахувати вартість виготовлення накладу підручника, розіславши відомості з угоди в кілька друкарень. Адже тираж, щільність паперу та його обсяг, які вказані в самому договорі, — це лише частина технічного завдання. Для точної калькуляції замовлення потрібно мати повне завдання, що містить відомість про ілюстрації, їх кількість, тип скріплення блоку, особливість фарб та багато іншого. Насторожують і так званні анонімні експерти, які нібито підтвердили факт завищення цін. Адже не зрозуміло, чи це представники друкарень, що спеціалізуються на випуску підручників, чи ні, і чи достатньо обізнані вони в цьому взагалі.
Загалом же у цьому матеріалі можна пошукати ще багато прикладів маніпуляцій. Проте навіть ті кілька уривків, які я проаналізував, показують, наскільки непрофесійним і поверховим є розслідування. Схоже, що комусь просто не подобається робота «Атланту» чи його засновників. Чи може я помиляюся і хтось хоче у такий спосіб привернути увагу до проблеми нестачі спеціалізованих підручників в Україні?
У будь-якому разі я готовий продовжувати діалог та відповідати на всі питання щодо діяльності «Атланту» та подальшого розвитку ситуації.
