Чому очільник держави-ворога, підтримує діючу Верховну Раду України?
Більшість українців, та навіть можна сказати і більшість мешканців світу, які спостерігають за війною, що московія розв’язала супроти України, з подивом слухали спіч великого пітерського юриста Володимира путіна спрямований у конституційні нетрі Основного Закону України. З виглядом великого знавця права, час від часу підкріплюючись посиланням на висновки якихось колег, що допомагали мабуть зазубрювати шпаргалку, особа, яка наплювала не тільки на власну конституцію, а і на усі принципи загальновстановленого і визнаного міжнародного права, взялася тлумачити нашу Конституцію.
То не й дивно. Бо розв’язана ним війна принесла у наш дім не тільки смерть, горе і руїну, а і ситуацію, при якій управління державними механізмами у час війни вимагає високого рівня професіоналізму та глибоких знань. Фах, професіоналізм та науковий підхід – ось рецепт від небезпечних симптомів правової невизначеності. Нажаль, за останні 5 років, державні інституції не тільки не посилилися таким кадровим складом, а і значно послабилися. Що і призвело до багатьох негативних наслідків у нашій державі, у тому числі і призвело до різночитання конституційних норм в Україні. Особливо небезпечною стала ситуація із довільним тлумаченням легальності перебування на посаді Президента України - Володимира Зеленського.
Мої піврічні публічні взивання до влади із закликами убезпечити майбутні негативні наслідки, нівелювати їх правовим підґрунтям – наштовхнулися не тільки на повне нерозуміння і байдужість, а і викликали агресію, призвели до ганебного публічного цькування через замовні публікації!
Перелік статей із моїм аналізом і пропозиціями розміщено у кінці статті.
Тож повернемося до «великого пітерського юриста» та його розуміння конституційних норм Основного Закону України, підкріпленого бажанням втовкмачити світу саме те, що йому потрібно. А йому потрібне тільки одне. Вірніше одна – наша люба Україна але без національно свідомих та патріотичних українців.
Захопити силою та наскоком йому не вдалося, то тепер у хід пішли витончені способи. Підсумовуючи враже тлумачення Конституції України, можна зрозуміти, що у нього немає розуміння по легальності (яку він помилково називає легітимністю) у здійсненні повноважень Президентом України Володимиром Зеленським. Зате він чітко проголошує, що є повноважна Верховна Рада України на чолі із Головою ВРУ який у вражому розумінні і повинен бути зараз Главою держави, зважаючи на парламентсько-президентську форму республіканського правління в Україні.
Я далекий від думки про те, що у ворога зберігається надія, привести на штиках до влади Віктора Медведчука. Попередньо через суд поновивши його у статусі народного депутата України і обравши під військовим примусом Головою Верховної Ради України. Цей сценарій, як один із можливих, у ворога не вдався на початку вторгнення, завдяки українському патріотизму, мужності, стійкості та жертовності.
Також навряд чи вдасться чергова спроба утворити на окупованих територіях ПіСюАР (південно-східну автономну республіку) на чолі із президентом-втікачем Януковичем. Як би нас не страхали обмеженою допомогою, розмірами ворожої армії, численними жертвами бомбардувань та іншими жахіттями – українська нація непереможна! З нами Бог і Україна!
А от взяти нас хитрістю – ворог спробує. І для цього йому необхідно нав’язати свою гру. Спочатку загнати нас у кут визнання зупинення війни по територіальним реаліям, нав’язати зручне керівництво державою, провести контрольовані вибори, обрати лояльних політиків.
Тому і зводить ворог нас на манівці, довільно тлумачачи нашу Конституцію. Тому і ницо підіграє Верховній Раді України, показово підкреслюючи стабільну легальність парламенту України і вказуючи на сумнівність здійснення повноважень Президента України Володимиром Зеленським.
Але так не буде і ось чому.
Як я неодноразово зазначав у своїх науково-практичних публікаціях – можливість збереження легальності посту Президента України зберігається, навіть і у таких не стандартних ситуаціях, що пораз виникають із владними інституціями під час війни. Не пізно навіть і після 20 травня 2024 року.
Як хоче ворожий очільник, виступаючи із коментарями української Конституції, автоматичного переходу повноважень президента України до Голови ВРУ після 20 травня 2024 року не відбувається.
Відповідно до статті 112 Конституції України, тільки у разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов'язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України.
А дострокового складення повноважень президентом України до 20 травня 2024 року – не відбулося.
Звертаю вашу увагу, що стаття 112 Конституції України вживає термін «новий Президент» який повинен змінити виконуючого обов’язки Президента. А от 108 Конституції говорить про «новообраного Президента» який змінює попереднього. А стаття 104 Конституції визначає, хто такий «новообраний Президент». Це особа, яка є оголошеною Президентом України, після офіційного оголошення результатів виборів, та до моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України. Після присяги «новообраний Президент України» набуває повноважень Глави держави, стає Президентом України. Це може бути й та сама особа обрана разово на другий підряд строк. Але порядок вступу на пост – чітко визначений Конституцією України.
Що ж робити? Які і кому дії слід було вчиняти і чи ще не пізно вчинити?
24 лютого, віроломно, підло російська федерація здійснила повномасштабне вторгнення на територію України без оголошення війни. Звісно, що злочинцю не потрібні жодні юридичні визначення. Але Конституція України у пункті 19 статті 106 зобов’язуюче вказує, що Президент України вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;
На це ж імперативно вказує стаття 4 Закону України «Про оборону України» яка визначає відсіч збройній агресії проти України.
У разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.
Я так розумію, що Президент України вчинив такі дії.
На офіційному порталі Верховної Ради України 24 лютого 2022 року було опубліковано проект Закону України "Про оголошення стану війни", реєстраційний номер 7114, внесеного Президентом України до Верховної Ради України, режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webpr.... Однак, незважаючи на те, що даний проект був позначений як невідкладний, відповідний Закон України не був прийнятий, а його картка, взагалі, видалена. Збереглася лише архівна копія, режим доступу: https://web.archive.org/web/202204130446...
Натомість воєнний стан в Україні запровадили 24 лютого 2022 року. Тоді Верховна Рада 300 голосами підтримала законопроект №7111 про затвердження указу президента «Про введення воєнного стану в Україні». З того часу відповідна процедура регулярно повторюється.
Чому ж немає факту прийняття Закону України «Про оголошення стану війни»? Можливо тому, що поточному складу парламенту вигідний такий стан речей. Бо стан війни – це інший правовий режим управління державою. А так воєнний стан дає можливість не проводити вибори до Верховної Ради України, а натомість дає можливість використовувати бюджетні кошти у режимі майже мирного часу. Бо ж згідно пункту 20 статті 106 Конституції України введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу. А не фактичного нападу.
Так на нас же напали, скажете ви. Вороже ІПСО – скажуть провладні парламентарі.
Згодом український парламент пішов ще далі. У пряме порушення Конституції України не прийняв постанову про оголошення виборів Президента України на останню суботу березня 2024 року.
Зрозуміло, що ніхто б ніяких виборів би не проводив у такій ситуації. І про це б ЦВК на своєму засіданні б проголосила, що не має можливості забезпечити проведення виборчого процесу.
А ВРУ у свою б чергу мала б прийняти відповідний акт, який би слугував би твердим підґрунтям для виконання Володимиром Зеленським повноважень Президента України. За відсутності виборів – найвищий мандат на здійснення повноважень вправі видати найвищий представницький орган – Парламент.
Схожа ситуація у нас вже була під час самоусунення від виконання повноважень президентом-втікачем Януковичем В.Ф.
Тоді парламент прийняв відповідні рішення.
Таку ж думку у дискусії про легітимність Президента України після 20 травня 2024 року, коли закінчується термін повноважень обраного навесні 2019 року Володимира Зеленського, висловив Микола Мельник, суддя Конституційного суду України (2014 -2019), доктор юридичних наук, професор.
Але чомусь парламентарі цього не зробили і занурили країну у конституційну невизначеність.
Недалекоглядні переконувачі Президента України посилаються на положення, що передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану», ст. 11 якого встановлено, що: 1) разі закінчення строку повноважень президента під час дії воєнного стану його повноваження продовжуються до вступу на пост новообраного президента, обраного після скасування воєнного стану; 2) повноваження президента, передбачені Конституцією, в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені.
А якщо наступного разу парламент не продовжить режим воєнного стану? І не важливо з якої причини! Важливі будуть наслідки!
Вкотре наголошую, що легальне здійснення повноважень Президентом України Володимиром Зеленським під час війни, буде сприйняте і українським суспільством, і світовим співтовариством, і ворогами. І таку легальність, задля уникнення невизначеності та різночитань, повинен підтвердити парламент, як найвищий представницький орган України, що має на це право за відсутності виборчого процесу у зв’язку із війною.
Перелік попередніх статей:
Влада і опозиція на межі скоєння злочину - Валерій Карпунцов / ЛІГА.Блоги (liga.net)
Строк президента та рішення Конституційного Суду України - Валерій Карпунцов / ЛІГА.Блоги (liga.net)
