Воднева галузь США після обрання Трампа: чи зупинить Америка рух зеленого водню?
Політика Трампа та виклики водневого сектору
Минулого тижня США обрали нового президента, яким став представник Республіканської партії Дональд Трамп. Вже під час своєї кампанії він неодноразово висловлював скептичне ставлення до кліматичної політики, що викликало серйозне занепокоєння серед представників “зеленої” енергетики та, зокрема, водневого сектору. Для США, які останніми роками вклали значні ресурси у розвиток водневих технологій, цей новий політичний курс створює невизначеність. Стурбованість посилюється на тлі обіцянок Трампа скоротити кліматичні стимули та переглянути ініціативи, закріплені Законом про зниження інфляції (IRA). Тож перед водневою галуззю постають питання: як саме нова адміністрація США планує діяти щодо чистих технологій, та чи збережуться ключові програми підтримки, завдяки яким країна вийшла на передові позиції у водневій індустрії?
Історія кліматичної політики Трампа: “Скасування заради розвитку”
Трамп під час свого першого президентства неодноразово виступав проти екологічних норм, які, на його думку, стримували економічне зростання. Його політичний підхід, зосереджений на гаслі “America First”, базувався на відмові від зобов’язань, взятих його попередником, включаючи Паризьку кліматичну угоду, з якої він вивів США у 2017 році. Тоді він також підписав виконавчий указ, спрямований на скасування декількох кліматичних норм епохи президентства Обами, зокрема обмеження викидів для енергетичних компаній. Для Трампа розвиток економіки та промисловості був на першому місці, навіть якщо це означало збільшення викидів або підтримку викопних джерел енергії.
Цей курс не обійшов стороною і водневу галузь, яку розглядають як один із ключових секторів майбутньої “зеленої” енергетики. У США впровадження водневих технологій значною мірою залежало від державної підтримки. Якщо Трамп продовжить політику мінімізації екологічних стимулів, інвестиції у водень можуть постраждати, а галузь ризикує втратити позиції у глобальній конкуренції. Втім, залишається питання, наскільки глибоко нова адміністрація буде готова “втрутитися” у чинні програми підтримки водню, такі як IRA та BIL, які були запроваджені з метою стимулювання чистих технологій і зниження залежності від викопного палива.
Ключові програми для водню та ризики їхнього скорочення
Найважливішими чинними ініціативами, які підтримують розвиток водневих технологій у США, є Закон про зниження інфляції (IRA) та Біпартійний інфраструктурний закон (BIL). Ці програми спрямовані на стимулювання інновацій та залучення інвестицій у сфері чистої енергетики. Наприклад, податковий кредит на виробництво чистого водню 45VH2-GREET є важливим інструментом для підтримки виробництва “зеленого” водню, який покликаний зменшити залежність промисловості від викопних джерел енергії та підвищити рентабельність водневих проєктів.
Проте Трамп неодноразово заявляв про намір скоротити ці стимули, аргументуючи це надмірними витратами на “кліматичні фантазії”. Серед аналітиків побутує думка, що адміністрація може скористатися гнучкішим підходом, зберігаючи деякі елементи підтримки, які відповідають її економічним цілям. Можливий варіант — часткове збереження податкового кредиту 45V, який сприяє розвитку водневої інфраструктури, особливо у штатах, залежних від підтримки таких проєктів. Збереження кредиту може стати компромісом, щоб забезпечити зайнятість та розвиток промисловості в окремих регіонах.
Сценарії для водневих проєктів США та їхній вплив на глобальну водневу економіку
Можливий сценарій розвитку водневих проєктів у США включає збереження часткової підтримки, яку нова адміністрація може назвати стратегією “все вищеперелічене”. Це означає, що, попри скорочення фінансування та зміни в умовах стимулювання, певні елементи підтримки водневих технологій залишаться. Зокрема, цей підхід може передбачати збереження мінімальної підтримки водневого сектору, щоб задовольнити потреби великих інфраструктурних хабів у штатах, де водень відіграє значну роль у забезпеченні робочих місць.
Якщо США оберуть цей шлях, країна може втратити позиції лідера у сфері водневих технологій, що автоматично посилить позиції Європи та Китаю. Країни ЄС мають власні амбітні програми розвитку водню, підтримані європейським Зеленим Курсом (Green Deal). У такій ситуації Європа може скористатися обмеженим розвитком американської водневої галузі та пришвидшити власні інвестиції у водневі інновації, що в перспективі відкриє нові можливості для експорту “зеленого” водню у США або інші країни, орієнтовані на декарбонізацію.
Європейські перспективи: як США можуть стимулювати європейські водневі ініціативи?
Ситуація у США може надати Європі стимул ще більше інвестувати у власну водневу інфраструктуру. Якщо американські водневі проєкти опиняться під загрозою скорочення фінансування, Європейський Союз отримає можливість прискорити реалізацію своїх амбіцій у водневій сфері, щоб заповнити можливу прогалину у світовому ринку. Це також може спонукати ЄС до розширення співпраці з такими партнерами, як Японія та Південна Корея, які активно інвестують у водневі проєкти.
Крім того, Європа вже давно підтримує ініціативи, спрямовані на розвиток водневих технологій, а відтак може стати одним із основних драйверів у цій сфері. Додаткові інвестиції з боку ЄС у водневу інфраструктуру можуть створити сприятливі умови для технологічного лідерства і допоможуть ЄС забезпечити енергетичну незалежність від нестабільних зовнішніх джерел енергії. З цієї точки зору, Європа може лише виграти від можливого обмеження американських інвестицій у водневі технології.
Прогноз для України: можливості і виклики на шляху до водневих амбіцій
Для України політичні зміни в США також мають певні наслідки. По-перше, українські водневі проєкти, які тільки починають зароджуватися, можуть відчути вплив через потенційне зниження доступності американських інвестицій та технологій, оскільки США завжди були одним із головних донорів у сфері чистих технологій. Втім, у цьому є і позитивний аспект: Україна може скористатися можливим зростанням попиту на водень у Європі та розглянути варіанти інтеграції в європейські водневі коридори.
Зокрема, з огляду на географічне положення та наявні енергетичні ресурси, Україна має шанси стати важливим партнером Європи у розвитку водневої інфраструктури. Створення водневих коридорів між Україною та ЄС може стати стратегічним проєктом, що сприятиме зміцненню енергетичної безпеки регіону та розвитку національної економіки. Наприклад, Україна вже має газотранспортну систему, яка потенційно може бути модернізована для транспортування водню, що забезпечить суттєві переваги як для країни, так і для Європи. Це, у свою чергу, дає можливість залучати інвестиції в модернізацію інфраструктури, створювати робочі місця та стимулювати економічний розвиток в Україні.
Крім того, політика ЄС щодо енергетичної незалежності та розвиток внутрішніх “зелених” проєктів відкриває Україні перспективи для інтенсивного трансферу водневих технологій з Європи. Така співпраця дозволить Україні не тільки залучити нові інвестиції, але й отримати доступ до сучасних технологій, які є критично важливими для успішного розвитку водневого сектору. Це особливо актуально в умовах, коли інші країни, такі як Німеччина та Нідерланди, активно працюють над створенням масштабної водневої інфраструктури і шукають надійних партнерів для постачання “зеленого” водню.
Висновки: виклики й перспективи нової реальності
Обрання Трампа на посаду президента США створює певні ризики для розвитку водневої індустрії в країні. Хоча його адміністрація може спробувати зберегти часткову підтримку для водневих хабів, скорочення кліматичних стимулів може зменшити інтерес інвесторів до водневих технологій та послабити роль США на глобальному ринку. Це відкриває перспективи для Європи, яка, скориставшись моментом, може посилити свої позиції у сфері “зеленої” енергетики, ставши провідним інвестором і розробником водневих технологій.
Криза з фінансуванням водневих проєктів у США може надати Європі додатковий поштовх до активного залучення України у водневі інфраструктурні проєкти, що створить нові можливості для української економіки та енергетичного сектору. Завдяки стратегічній співпраці з ЄС Україна може стати важливим гравцем у водневій сфері та забезпечити собі стабільні позиції на європейському ринку енергоресурсів. Такий розвиток подій також сприятиме трансферу водневих технологій в Україну, що стане важливим фактором для досягнення енергетичної незалежності та впровадження екологічних стандартів у країні.
Загалом, хоча політика нової адміністрації США додає невизначеності для розвитку водневого сектору, вона також створює нові можливості для європейського та українського енергетичних ринків. Використання цих можливостей може суттєво змінити баланс сил на глобальному енергетичному ринку, де ключову роль починають відігравати чисті технології та “зелений” водень.
