Докладніше про «вічну музику». Частина 4.
Ця стаття є продовженням циклу, присвяченому питанням затягування судового провадження у справах про банкрутство. Рекомендую читати частини циклу по порядку (відповідно до їх номерів). Частина 4. Про менш ефективне оскарження.
Частина 4. Про менш ефективне оскарження.
1.2.Тепер торкнемося питання чи варто оскаржувати ухвали, при оскарженні яких до суду апеляційної інстанції передаються лише копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги (ч. 3 ст. 106 ГПК).
Серед таких ухвал, які можна оскаржити в процедурі банкрутства, зокрема, ухвала про вжиття заходів щодо забезпечення вимог (ч. 1 ст. 12 Закону), ухвала про скасування або зміну заходів щодо забезпечення вимог кредиторів (ч. 3 ст. 12 Закону), ухвала про призначення розпорядника майна (ч. 1 ст. 11 Закону). Щоправда, дуже часто на практиці в справах про банкрутство кілька видів таких ухвал, що підлягають оскарженню, оформлюються однією ухвалою.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 ГПК подання апеляційних скарг на такі ухвали не буде мати наслідком затягування справи. Але тут хочеться нагадати про положення, закріплене в ст. 20ГПК України, відповідно до якого суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участь в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю. Варто зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 17 ГПК якщо після відводу суддів неможливо розглянути справу в господарському суді, до підсудності якого відноситься справа, то така справа передається до господарського суду, найбільш територіально наближеного до цього господарського суду. Якщо ви не зацікавлені в розгляді вашої справи в суді першої інстанції одним і тим же суддею протягом всього провадження рекомендую звернути увагу на зазначене положення.
Не слід, однак, розраховувати на стопроцентну ефективність такого заходу. По-перше, відповідно до п. 4 роз’яснень ВГСУ № 02-5/289 від 18.09.97 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» у разі скасування апеляційною або касаційною інстанцією ухвал, які не стосуються суті спору (як-от про передачу справи за підсудністю, про забезпечення позову, про зупинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду, окремої ухвали), справи може бути передано у встановленому порядку на розгляд суддів, якими винесено відповідні ухвали. По-друге, незадоволення відводу судді оскарженню не підлягає (див., наприклад, постанову ВГС України від 15 червня 2010 р. № 15/81). Тому мають місце оскарження не відмов в задоволенні відводу, а судових рішень на підставі того, що вони прийнятті суддею, у якого були підстави заявити самовідвід, тобто справа розглянута у незаконному складі суддів, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 104 ГПК це є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду (див., наприклад, постанови ВГС України від 16 червня 2009 р. № 24/93-б, від 20 січня 2009 р. № 23/551-б).
1.3. Щодо оскарження ухвал, оскарження яких не передбачено законодавством.
Для затягування розгляду справи про банкрутство сторони часто оскаржують всі ухвали у справі (про відмову в задоволенні клопотань, призначення слухання, зобов’язання учасників вчинити певні дії тощо). З метою боротьба з таким процесуальними диверсіями ВГС України та Верховний Суд України надавало різні роз’яснення (п. 9 інформаційного листа ВГС України № 01-8/155 від 13.02.2002 р., інформаційний лист Верховного Суду України від 17 січня 2005 року № 3.2.-2005, рекомендації президії ВГС України від 19.07.2010 № 04-06/113 «Про внесення змін і доповнень до деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України» тощо). 07.07.2010 р було внесено зміни до ГПК, відповідно до яких на підставі ч. 2 ст. 106 ГПК у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню. Але не все так просто.
На сьогоднішній день норми ч. 2 ст. 106 ГПК часто не виконуються.
Підґрунтя для оскарження ухвал, оскарження яких не передбачено ні ГПК України, ні Законом можемо віднайти в п. 2.6 Рекомендацій Президій ВГС України від 04.06.2004 № 04-5/1193, в якому сказано: «Сама лише відсутність у Законі та ГПК України прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників провадження та введення тих чи інших процедур банкрутства, не може бути підставою для повернення чи відмови у прийнятті апеляційних та касаційних скарг, які оформлені відповідно до вимог господарського процесуального законодавства, при відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження».
Також обґрунтовувати можливість оскарження таких ухвал можна рішенням Конституційного Суду України № 12-рп/2010 від 28 квітня 2010 р. в якому зокрема зазначається: «Аналізуючи ці норми Кодексу у взаємозв'язку з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, Конституційний Суд України дійшов висновку про можливість апеляційного оскарження судового рішення у випадках, коли закон не містить прямої заборони на таке оскарження». Щоправда, в зазначеному рішенні мова йде про норми Цивільного процесуального кодексу України. Однак, в деяких своїх постановах ВГС України посилається на це рішення (див., наприклад, постанови ВГС України від 16 червня 2010 р. № 29/38пн, від 14 липня 2010 р. № 15/39пд, від 27 липня 2010 р. № 26/8, 27 липня 2010 р. № 5020-6/018-5/074). Але є кілька постанов, прийнятих після 07.07.2010 р., в яких ВГС України висловлює думку, що рішенням № 12-рп/2010 в господарському процесі керуватися не слід (див. постанови ВГС України від 06 вересня 2010 р. № 40/109-10, від 16 вересня 2010 р. № 28/109-10, від 12 жовтня 2010 р. № 2/86-10.
- Проведення перевірок в частині вчинення мобінгу: внесено зміни до законодавства Анна Даніель 01:16
- Суд не задовольнив позов батька-іноземця про зміну місця проживання дитини Юрій Бабенко вчора о 17:15
- Як повернутись до програмування після довгої IT-перерви Сергій Немчинський вчора о 16:39
- Моральна шкода за невиконання рішення суду Артур Кір’яков вчора о 14:21
- Путінський режим знову показує своє справжнє обличчя: цього разу – проти азербайджанців Юрій Гусєв вчора о 10:51
- Зелений прорив 2025: як відновлювана енергетика відкриває шлях для України Ростислав Никітенко вчора о 10:22
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним Максим Гусляков 28.06.2025 20:49
- Мир начал избавляться от иллюзий, связанных с ИИ Володимир Стус 27.06.2025 23:54
- Триваюче правопорушення – погляд судової практики Леся Дубчак 27.06.2025 16:19
- Дике поле чи легальна сила: навіщо Україні закон про приватні військові компанії (ПВК)? Галина Янченко 27.06.2025 16:03
- Реформа "турботи" Андрій Павловський 27.06.2025 12:07
- Оцінка девелоперського проєкту з позиції мезонінного інвестора, як визначити дохідність Роман Бєлік 26.06.2025 18:39
- Весна без тиші: безпекова ситуація на Херсонщині Тарас Букрєєв 26.06.2025 17:24
- Краще пізно, ніж бідно: чому після 40 саме час інвестувати в фондовий ринок Антон Новохатній 26.06.2025 16:20
- Коли рак – це геополітика. Або чому світ потребує термінової операції Дана Ярова 26.06.2025 12:35
- Президент поза строком: криза визначеності й мовчання Конституційного суду України 721
- Як керувати бізнесом за тисячі кілометрів і залишатися лідеркою: мій особистий досвід 629
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним 280
- Реформа "турботи" 235
- Житлово-будівельні товариства: як знизити ризики у новому житловому будівництві 117
-
Шалений дефіцит ракет. Чому чиновники гальмують розвиток системи ППО-ПРО України
35853
-
Чому ми роками терпимо токсичних людей і як захиститися від маніпуляторів
Життя 11609
-
Літній базовий гардероб – 2025: як зібрати стильну і зручну капсулу – пояснює стилістка
Життя 6521
-
21 удар по одному заводу. У Дрогобичі розповіли про наймасштабнішу атаку за час війни
Бізнес 4189
-
Антиамбітність – не лінь, а вибір: чому slow success набирає обертів
Життя 3278