Як я складав присягу в американському суді
Сьогодні виповнилося 65 літ Павлові Івановичу Лазаренку. Щиро вітаю багатолітнього бранця!
Не знаю, чи пам’ятає хто в Україні, але сьогодні, 23 січня, день народження колишнього прем’єр-міністра Павла Івановича Лазаренка. Йому виповнилось – 65! Із лютого 1999-го він мешкає в Сполучених Штатах Америки. Ось-ось уже дев’ятнадцять літ! Нині можна сказати – всіма покинутий і забутий, окрім, зрозуміло, близьких та рідних. Але найстрашніше – зраджений усіма без винятку колишніми начебто соратниками, насамперед тими, хто відверто і нахабно заявляв у часи його влади і слави про свою відданість і дружбу. Одне слово, все за чітким українським національним супер-сценарієм: ти потрібен лише до тих пір, поки в тебе можна чимсь розжитися…
Як на мене, Павло Іванович у новітній нашій історії державотворення був і залишається фактично єдиною яскравою, колоритною фігурою, людиною здатною хаос перетворювати в порядок, брати до рук усі стихійні процеси, налагоджувати ходи там, де й не було натяку на упорядкованість. Він умів домовлятися, вимагати, відстороняти ледачих і брехливих, знаходити і довіряти толковим та колоритним. Висовувати на командні висоти якнайкращих. Тому при ньому все рухалося лише впередУ цю мить зі словами:
(У дужках зазначу: кому щось з цього, можливо, не зрозуміло, справтесь, будь ласка, про вірогідність переданої мною ситуації у нині здрастуючого народного депутата Івана Кириленка!)
За станом на 1 січня 1998 року «ПУ» набрала феноменальний за всі часи незалежності України тираж у 632 тисячі екземплярів, (цей показник можна сміливо заносити до книги рекордів Гіннеса, позаяк подібної вже популярності ніколи й ніхто не матиме в незалежній Україні! Нині наклад у 40-50 тисяч вважається геройством.) Це було, до речі, значно більше, ніж у вічного рекордсмена - «Сільських вістей», для котрих у тодішньому грандіозному за масштабами українському селі конкурентів зовсім не було. Ми ще 70 тисяч примірників газети спрямували у роздріб, і відтак, вийшли на ДОБОВИЙ НАКЛАД понад 700 тисяч екземплярів! Це означало, що за місяць з лишком «ПУ» загалом витрачала на випуск видання ешелон газетного паперу!
О, вельмишановні, пані й панове, ви просто не уявляєте, яке то радісне, щемне почуття поселяється в душі журналіста, коли мовлене, виведене на папері ним слово озивається тут же мільйонно в душах твоїх вірних читачів, а значить і переконаних прихильників, позаяк вони гроші платять за те, щоб ти їм доносив, казав правду про те, що насправді відбувається!
Заради справедливості скажу, що іноді ми випускали спеціальні номери тиражем у мільйон, у два, і навіть було – у п’ять мільйонів екземплярів. Це траплялося тоді, коли полоси заповнювалися матеріалами, які бажали прочитати всі. На наше прохання активісти «Громади» вантажені нашою газетою автомобілі підганяли під ринки, і там вилаштовувалися довжелезні черги за безкоштовним публічним товаром. Цьому всяко протидіяли спецслужби держави. Приміром, КаМАЗ з причепом, який транспортував 10 тонн примірників "Правди України" з Києва до Львова невідомі особи викрали і спалили у лісі. Інше подібне авто з цим же товаром поцупили також, його на знайшли й по нині…
Більшість тих номерів були справжніми публіцистичними бестселерами. У червні 2006 року, працюючи керівником патронатної служби Міністра аграрної політики України, я разом із членом Кабміну побував у Слов’янську Донецької області. У нього був запланований виступ у тамтешньому агротехнічному коледжі. До мене там підійшов сивочолий чоловік, здається, це був заступник директора навчального закладу. Він стиха справився: "а це, бува, не ви свого часу трудилися головним редактором «Правди України». Довелося зізнатися.
-Зараз я вам піднесу цікавий сюрприз, - сказав і по-змовницьки підморгнув при цьому. - Я тут поруч мешкаю, принесу одну цікаву річ.
Через хвилин п'ятнадцять він представив підшивку номерів «Правди України» за 1997-1998 роки. Я оторопів від несподіванки. Тут у перевеслі були зібрані номери газети, які пристрасно і натхненно передавали дух найгарячіших протистоянь опозиційної газети проти режиму Л. Кучми. Колись, коли буде в Україні створюватись музей боротьби за демократію і свободу слова, ці бойові номери опозиційного видання, напевне, мають зайняти там чільне місце.
Я сьогодні вперше назву тих людей, котрі допомагали нам робити цікавою ту ратну газету, це були чудові люди «Громади», її бойовий інформаційний центр – Михайло Голишев, блискучий аналітик і організатор творчого процесу (нині уже покійний), майстерні журналісти Олег Оленюк, Василь Юричко, Орест Сохар, Людмила Блищик, Алла Носова. Здається, назвав усіх.
Одним із перших відвернувся від «Громади» саме Сергій Правденко, тодішній головний редактор «Голосу України». Це саме Павло Іванович особисто його піднімав усе вище й вище в партійному списку, вважаючи, що Сергій Макарович, ставши народним депутатом, активно допомагатиме його партії. Мене, як його опонента (головного редактора видання) записав аж на сорокову, завідомо непрохідну позицію. Ну й отримав, те, що заслужив. Сергій дуже швидко смачно геть сплюнув у бік політсили, яка його піднесла на щабель влади, зробив вигляд, що Лазаренка і зовсім не знає. Склав йому дулю в кишеню, коли тому потрібна вкрай була його допомога. А якби нардепом став тоді я, стовідсотково вам гарантую, що ніхто би «Правду України», найпотужніше видання того бурхливого часу, яке й накладом своїм обходило той таки, нікому не потрібний «Голос України» (інформаційний бюлетень ВР) вдвоє-втроє, ніхто не закрив би. Ми б тільки наростили свої і без того колосальні потужності, і Лазаренка неодмінно б пронесли в президенти на майбутніх виборах. Це точно.
Ви ж, звичайно, мене запитаєте, а чим, власне, Павло Лазаренко був би кращим за Кучму? Начебто обидва вихідці з однієї регіональної Дніпропетровської кузні. Ой, не кажіть…
Кучма – хрещений батько нинішньої безберегої корупції. Він породив і виплекав буквально з сосочки всіх нинішніх олігархів, зростив-схрестив їх із владою, забур’янив їхніми антинародними рецедивами всі ділові стосунки в державі.
Це вам, друзі мої хороші, не комік Міхо Суліко, який ранками бігає по дахах столичних будинків. Павло завжди серйозний конкурент...
Це різні слідчі з прокурорами, бо їм за це повсякчас підвищували платню, чіпляли цяцьки на погони і груди, розраховувалися з ними за подібне новими квартирами і посадами, штучно зробили Лазаренка злодієм №1 у державі. Хоча насправді це повна буза. А як же ж могло бути інакше, коли вісім із десяти років свого правління Л. Кучма присвятив жорсткому, ненависному переслідуванню свого колишнього прем’єр-міністра. Підключив до цього весь юридичний ресурс держави. Просив про подібне сім'ю Клінтонів, які прописалися в сім'ї Кучми-Пінчука головними поїдачами борщу та варенків на різних там раутах.
…У той саме ранок весни 2013-го, коли небо над Києвом розчинилося і на землю випала неймовірно величезна кількість снігу, перетворивши столицю України на єдину грандіозну білу кучугуру, снігову бабу (пригадуєте, розігрався був такий рідкісний природний катаклізм?!), я не без величезних зусиль вилетів з Борисполя до Сан-Франциско. Більш як за пів доби на вулицю одного з найбільших міст Каліфорнії довелося виходити в тенісці, щоб не ... спаритись. У затоці Сан-Францисько, прохолодних водах Тихого океану на сонці ніжилися велетенські морські льви. Знаменитий 39 пірс набережної, найбільш велюдний, через кожні пів години відправляв у морську прогулянку довкруги самої знаменитої тюрми світу Алькатрас теплоходи туристів і мандрівників, яка островом виднілася у затоці. (Тюрма ця давно не працює, вона вельми привабний об'єкт туризму). Я прибув сюди у якості свідка на судовий процес Павла Лазаренка.
Левів і породистих чайок довелося мені годувати аж дев’ять днів, бо в суді все тривали і тривали дебати. На десятий день покликали й мене.
Ось ми, (на знімку вище) із беззмінним адвокатом Павла Івановича Мариною Петрівною Довгополою чекаємо на виклик до судової кімнати, де триває процес. Нас ось-ось гукнуть за двері, котрі у мене за спиною. Там я зустріну Павла Івановича Лазаренка. Якщо не помиляюся, ми в останнє перед цим із ним бачилися у кінці вересня (можливо, 19-20 числа) 1998 року. Дуже-дуже давно це було, п'ятнадцять років тому…
Нарешті двері відкриваються. Ще через якийсь час мене попросять до трибуни. Я стаю перед суддею. Вона просить підняти праву руку і скласти присягу.
-Я… зобов’язуйсь говорити правду і тільки правду, нічого крім правди!
Слава Богу Павло Іванович уже давно дома, в колі своїх рідних і близьких. У нього троє старших дітей – дві заміжні дочки і син, ще троє синів від другого шлюбу. Старшому з них п'ятнадцять. Весь, кажуть, у батька. Менші беруть з нього приклад…
Здоров’я і щастя сьогоднішньому іменнику. Тепла і затишку в їхньому родинному колі.
Україна, як рідна мати, завжди Вас чекає до рідного дому, панове…
- Відшкодування шкоди завданої транспортним засобом, яким володіє роботодавець Євген Морозов вчора о 21:07
- Інвестиційний клімат України в 2025 році: виклики та сподівання Олексій Волохов 27.12.2024 23:02
- Вимога щодо посвідчення заповіту при свідках при наявності хвороби заповідача Євген Морозов 27.12.2024 21:08
- Використання подарункового сертифікату платником єдиного податку Євген Власов 27.12.2024 19:07
- Виклики і тенденції. Що чекає на український бізнес в 2025 році Віктор Андрухів 27.12.2024 17:46
- Як повернути активи за кордону: адвокатський погляд на спецконфіскацію, практику й виклики Дмитро Зенкін 27.12.2024 13:51
- Юридичні нюанси встановлення когенераційних установок для виробництва та продажу е/е Ростислав Никітенко 27.12.2024 12:09
- Бідних стає все більше Андрій Павловський 26.12.2024 22:57
- Використання підробленого військово квитка з метою перетину держкордону Євген Морозов 26.12.2024 21:03
- Авіакатастрофа "Азербайджанських авіаліній": пошуки правди Юрій Гусєв 26.12.2024 14:40
- Підписано Закон про право слідчих і прокурорів обмежувати роботу бізнесу Андрій Хомич 26.12.2024 14:08
- Особливості імпортно-експортних операцій з електроенергією та газом у Європі: аналіз країн Ростислав Никітенко 26.12.2024 13:30
- Партнерства заради сталого розвитку в технологічному секторі: Україна та світ Оксана Захарченко 26.12.2024 11:48
- Шестимісячний строк для оголошення особи померлою: право, яке має служити людяності Світлана Приймак 26.12.2024 11:43
- Етика суддів 2025: нові показники доброчесності чи додаткові виклики? Дмитро Зенкін 26.12.2024 10:13
- Бідних стає все більше 487
- Підписано Закон про право слідчих і прокурорів обмежувати роботу бізнесу 289
- 2025. Рік економічного відновлення, репатріації та інтеграції військових. Чи буде так? 273
- Legal instruments to combat stalking, based on international experience 91
- JIT – концепція, час якої настав 69
-
Зимовий манікюр 2024-2025: трендові кольори, фото дизайнів та поради від топмайстрині
Життя 14215
-
ДТЕК Ахметова почав купувати американський газ: перше судно прибуло в Грецію
Бізнес 7054
-
УП: Найновішу модель Rolls-Royce в Україні уже купили 13 разів – хто власники
Бізнес 6310
-
Зеленський зібрав на зустріч представників великого бізнесу: хто прийшов
Бізнес 5425
-
Осадча, Дорофєєва, KOLA: сукні, костюми й аксесуари. П'ятірка розкішних образів українських зірок
Життя 5231