Черстві, пісні й нудні новини від «Українського радіо»
"Українське радіо", за станом на восьму годину ранку 15 травня ц.р. ще ні разу не повідомило новину про перемогу співачки Джамали на пісенному конкурсі Євробачення-2016. Коли про це гуде весь цивілізований світ. Скажіть: навіщо нам таке радіо, яке фінансує
Скажіть, будьласка, для чого, навіщо нам потрібне радіо? Напевне ж, для того, абидізнаватися з його випусків новин, ексклюзивних включень, повідомлень, репортажівпро все найяскравіше, привабне, що й де відбулося, сталося в Україні і світі.Чи не так?
Аякщо це стосується «Українського радіо»? Воно, либонь, має нині, в поругібридної війни московітів, продовжувачів загарбницької політики рашівських «братків»з ментальністю «золотої орди» блискавично подавати вісті, які пропагують,возвеличують славу України і її волелюбного народу. Де, як не у новинахдержавного «Українського радіо» ще з минулої ночі має крутитися, не сходити зефіру звістка про перемогу української співачки Джамали на пісенному конкурсіЄвробачення-2016 у Стокгольмі, відгуки на цю чудову подію. Але ось о восьмій годині ранку, 15 травняц.р., налаштовую свій приймач в авто на хвилю українського радіо. Випуск ведедиктор Дмитро Васильченко. І жодного, ні єдиного слова про тріумфкримськотатарської українки. Таке враження, що в Києві на радіо ще й досі незнають, що фінал найбільш престижного європейського мистецького конкурсу, вякому принципово зійшлися таланти України і країни окупанта, агресора не знають.Хоча остаточні результати голосування стали відомими ще о першій годині 45хвилин у ніч на 15 травня.
Ужевесь інформаційний світ широко пише, розповідає тисячами голосів про те, щоспівачка Джамала володіє унікальними вокальними даними з великим діапазоном,голос її потужний і пронизливий, у чому могли переконатися всі присутні на стокгольмськійарені Ericsson Globe, а також аудиторія в двісті мільйонів телеглядачів. А трагічнапісенна балада «1944» про долю власного народу, якого неодноразово позбавлялирідної домівки, неперевершена за пісенною логікою і зваженістю виконання.Критики сходяться в оцінці, що вона виконана надзвичайно професійно, чуттєво ізворушливо. З огляду на те, що відбувається нині на Сході України, традиційнадля подібного конкурсу танцювальна ритміка було б як мінімум недоречною. НаписанаДжамалою пісня передала глядачам настрій і маленьку частинку великого болюволелюбного народу, частки України, який з новою силою пригнічуєтьсямосковітською воєнщиною в Криму.
Думається,що українське радіо цю новину повинно було розносити з першої ж хвилиниперемоги нашої співачки по всьому світові. І насамперед для радіослухачівтимчасово окупованих територій Донбасу та Криму. Адже кремлівські пропагандистище уночі почали верещати на всі голоси, що це їхній співак (зайняв третє місцев офіційному конкурсі) має бути визнаний переможцем Євробачення, а не Джамала. Івони, власне, його вважають таким. Так що у Донецьку, Луганську, як меніповідомили знайомі з тих країв, вважають, що переможцем Євробачення-2016 ставрашівець Лазарєв. А державне радіо Київ щодо цього просто мовчить.
Воно,о восьмій ранку, 15 травня ц.р., розповідало про те, як П. Порошенко напередодніу Краматорську твердив свою пісну й нудну мантру про те, що «миром і дипломатією»звільнить Донбас від загарбників.
Думаю,що за таку недбалість, як на мене, то просто таки ворожу байдужість всього радіоначальства до виконання своїх інформаційних обов’язків варто звільняти з роботиусіх, - від керівника медійної галузі до рядового диктора. Бо якби навіть він по-людськивболівав за справу, то міг би з Інтернету, який буквально забитий подробицямиперемоги українки в Стокгольмі, скачати одне=два речення, повідомити їх в ефірпро успіх України. Думаю, що сотні тисяч людей на просторах нашої держави і закордоном чекали цієї новини і не почули її. Бо на українському радіо працюютьчерстві, товстошкірі, апатичні люди, зовсім не журналісти, а буденні споживачігрошей з податків українських громадян. Сірятина проникла й на радію,заполонила його. І це вельми болюче. Образливо…
- Корпоративний добробут: турбота про співробітників чи форма м’якого контролю? Анна Пархоменко 15:04
- Як AI змінює структуру бізнесу: замість відділів – малі команди і агентні системи Юлія Гречка 14:07
- Жіноче лідерство в українському бізнесі: трансформація, яка вже відбулася Наталія Павлючок 09:50
- Проведення перевірок в частині вчинення мобінгу: внесено зміни до законодавства Анна Даніель 01:16
- Суд не задовольнив позов батька-іноземця про зміну місця проживання дитини Юрій Бабенко вчора о 17:15
- Як повернутись до програмування після довгої IT-перерви Сергій Немчинський вчора о 16:39
- Моральна шкода за невиконання рішення суду Артур Кір’яков вчора о 14:21
- Путінський режим знову показує своє справжнє обличчя: цього разу – проти азербайджанців Юрій Гусєв вчора о 10:51
- Зелений прорив 2025: як відновлювана енергетика відкриває шлях для України Ростислав Никітенко вчора о 10:22
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним Максим Гусляков 28.06.2025 20:49
- Мир начал избавляться от иллюзий, связанных с ИИ Володимир Стус 27.06.2025 23:54
- Триваюче правопорушення – погляд судової практики Леся Дубчак 27.06.2025 16:19
- Дике поле чи легальна сила: навіщо Україні закон про приватні військові компанії (ПВК)? Галина Янченко 27.06.2025 16:03
- Реформа "турботи" Андрій Павловський 27.06.2025 12:07
- Оцінка девелоперського проєкту з позиції мезонінного інвестора, як визначити дохідність Роман Бєлік 26.06.2025 18:39
- Президент поза строком: криза визначеності й мовчання Конституційного суду України 731
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним 302
- Реформа "турботи" 239
- Житлово-будівельні товариства: як знизити ризики у новому житловому будівництві 117
- Краще пізно, ніж бідно: чому після 40 саме час інвестувати в фондовий ринок 106
-
Літній базовий гардероб – 2025: як зібрати стильну і зручну капсулу – пояснює стилістка
Життя 7809
-
На Черкащині викрили незаконний видобуток каолінів: за майже три роки – 14 000 тонн
Бізнес 6365
-
21 удар по одному заводу. У Дрогобичі розповіли про наймасштабнішу атаку за час війни
Бізнес 5186
-
Антиамбітність – не лінь, а вибір: чому slow success набирає обертів
Життя 4260
-
Втратив бізнес в окупації та пережив два інсульти. Як ветеран відкрив поліграфічну фірму в Одесі
Бізнес 3312