Отже, ще одна фіскальна служба?

Боротьба з корупцією для нас понад усе! Цим ми здатні опікуватися з ранку до ночі, щодня і цілодобово. З ініціативи Міністерства фінансів в Україні невдовзі може з’явитися Служба фінансових розслідувань (СФР).

Боротьба з корупцією для нас понад усе! Цим ми здатні опікуватися з ранкудо ночі, щодня і цілодобово. З ініціативи Міністерства фінансів в Україніневдовзі може з’явитися Служба фінансових розслідувань (СФР).

Безперечно, ідеяоб’єднати функції податкової міліції, ГУБОЗ, УДСБЕЗ  на часі. Кадрове забезпечення СФР будевідчутно посилене. Найголовніше, що ця служба стане не силовою, а в першу чергуаналітичною.

Декларативні переваги можна звести до переліку, щоСФР — це:

а)запобіжник від розпорошення зусиль фахівців, які проводять фінансовірозслідування та уникнення колективної безвідповідальності;

 б)передумова посилення контролю за державними монополіями та  приватними корпораціями;

в) дієвий  механізм детінізації  фінансових надходжень і витрат не лише у бюджетній,а й позабюджетних сферах.

Проте,насторожує та очевидність, коли на кожну нагальну суспільну проблемустворюється бюрократична структура. Наразі в Україні існує близько трьохдесятків державних структур, покликаних запобігати і протидіяти зліснимфінансовим зловживанням та хронічній корупції…

Нагадаємоокремі з них: Національне антикорупційне бюро (НАБУ), Спеціалізованаантикорупційна прокуратура (САП), Національне агентство з питань запобіганнякорупції (НАЗК), Національне агентство України з питань виявлення, розшуку тауправління активами. От-от розпочне свою діяльність Державне бюро розслідувань(ДБР). Передбачається, що ДБР має акумулювати значні повноваження, якимипослуговується  Генеральна прокуратура,СБУ, МВС, Державна фіскальна служба. Також нещодавно прийнятим законом «Просудоустрій і статус суддів» передбачено утворення Спеціалізованогоантикорупційного суду України.

Очевидно, щоза такого фронту борців з фінансовими зловживаннями провокується значнедублювання функцій, пріоритетів та сфер впливу. Уже зараз спостерігаємо за«перетягуванням канату» між НАБУ і Генеральною прокуратурою, керівниками НАБУ йАнтикорупційної прокуратури.

Хоча, засуттю, саме ці установи мали б являти собою єдиний, неконфліктний організм іпри цьому демонструвати найвищу компетентність, миттєву аналітичну реакцію тапринципову вимогливість до себе за кінцеві результати фінансових розслідувань. Але,на жаль, факти свідчать про надто низький коефіцієнт корисної дії цихінституцій.

Щоб перебороти  корупційну епідемію, щороку необхіднорозслідувати кілька тисяч проваджень щодо зловживань. Реальна ж статистиканинішніх «звершень» засвідчує малу ефективність існуючої системи боротьби зфінансовими правопорушеннями.

Накопиченийзарубіжний досвід  (Австрії, Грузії, Італії, Польщі, США, Швеції) свідчить,що ефективно діє кілька (а не десятки) органів фінансових розслідувань тазапобігання й протидії корупції. У Румунії щороку ув’язнюють близько 1000корупціонерів. Отже, не кількість контрольно-наглядових органів забезпечуєефективне запобігання і протидію найбільш розповсюдженим і небезпечним різновидамфінансових правопорушень, а наявна політичної волі та визначеність найважливішихпріоритетів держави.

Звідсинапрошується висновок, про важливість підвищення практичної дієвості вже діючихорганів, покликаних здійснювати фінансові розслідування.

Отже,особливим загальнодержавним дороговказом має стати не множенняконтрольно-наглядової бюрократії, а створення реальних умов для ефективноїроботи вже існуючих. Слід розуміти, що держава дедалі відчутніше має впливатина фінансові процеси в країні як жорсткий контролер і домагатися невідворотноївідповідальності ініціаторів і провідників злочинних схем.