Буремний травень
Протистояння прибічників святкування Дня перемоги чи Дня пам'яті і примирення і примирення має одну дуже важливу ознаку. Жодна із сторін протистояння не відноситься до своєї точки зору критично
Травень в Україні останні десять років період доволі спекотний та багатий на міфі та ідеологічні війни.
Головна лінія баталій проходила навколо дати 9 травня, а точніше тлумачення Дня Перемоги в контексті постколоніального сьогодення в Україні. Так вже сталось, що в українців немає спільного бачення на події що стались більше 75 років тому, як в принципі немає порозуміння у питанні більшості історичних питань починаючи з битви на Калці у 1223 році.
Причини таких непорозумінь криються у тому, що українці як нація народжувалась під впливом одночасно декількох векторів культур: московського, польського, наддніпрянського, валашського, прибалтійського, тюрського тощо. Один вплив був більш потужний, другий менш. Але через відсутність власної держави чи принаймні не перебування під управлінням однієї адміністрації зумовлює в українців полярність думок на поглядів на важливі події історії, і відповідно майбутнього. Ще більш ускладнює ситуацію те, що певні політичні кліки з метою приходу до влади чи утримання її, створюють нові історичні міфи, які доволі слабо кореспондуються с фактами, але завдяки емоційну направленість цих міфів можуть сприйматись населенням за встановлений факт.
Що вже казати, якщо найбільш вагомий труд «Повість минулих років» Нестора Літописця має доволі сильне ідеологічне забарвлення, яке створювало міф («норманська теорія»), що слов’яни не можуть створити нормальну державу без варягів, тобто іноземців. («Повість минулих років» почала активно передруковуватись при Катерині II, яка було саксонською принцесою, використовувала даний міф з метою легітимізації засилля іноземців в державному апараті Російської імперії).
Повертаючись до питання «9 травня – День перемоги», то тут українці тикаються і з тяжким спадком колоніальних комплексів, стереотипів і міфів, та віковою тягою українця до ідей трайболізму та намаганням будь-якою ціною виправдати дії свого родича, сусіда, села, регіону.
Проблема постколоніальних комплексів полягає у шаленому прагненні відмежуватись у всьому від колишньої метрополії, шляхом спростування позитивних ефектів всіх здобутків за часів метрополії та ревізії історії під призмою героїзації власного історичного минулого та народу. Найяскравішим прикладом тут є вислів Петра Порошенка: «Військові календарі України і Росії не мають співпадати». Яка мета? Який профіт? Якщо Росія почне святкувати День перемоги - 8 травня, то що тоді робити Україні виходити з означеного Президентом курсу?
Хоча й на мою думку тези, що радянська влада залишила незалежній Україні в спадок розвинену індустрію та ядерну зброю, адже радянська влада це робили це не заради українців, а заради забезпечення власних імперських амбіцій і індустріалізації імперії. Збільшення рівня життя конкретно українців, Москву не цікавили.
Проблеми стереотипів і міфів полягає у тому, що колоніальна влада запроваджувала власні міфі, які мали сприяти створенню спільної історії та відчуття спорідненості народів метрополії та колонії. День Перемоги, 9 травня, 23 лютого, спільний інтернаціональний борг – це все штампи, якими годували українців десятиріччями, і які будуть існувати доти доки вони існують в метрополії, та поки в України і Росії буде спільний інформаційний простір. При чому не слід ототожнювати питання мови і інформаційного простору, але без власного якісного україномовного контенту, та проукраїнські налаштованого російського контенту ми не зможемо знищити міфи і стереотипи минувшини.
Також важливим формуванням власних символів, які не будуть внести собі мету спростування колонізаційного минулого, а будуть створювати власні українські змісти. Питання ідеологічної накачки дітей та підлітків теж є важливі, але без цих трьох названих умов сенсу не матимуть.
Проблема трайбалізму та хуторянства, в українців визначається у прислів’ї: «Кожна жаба своє болото хвалить». Прив’язуючись до питання Другої світової війни, то хто в кого де дід воював, та сторона і є взірцем чеснот народу. Якщо узагальнити, то нащадки червоноармійців, НКВСівців і парторгів святкують День перемоги над загарбником, нащадки воїнів СС «Галичина»– День примирення, УПА – День примирення та День перемоги над нацизмом, але не 8 травня.
І коли починається дискусія про те що ж слід святкувати День примирення чи перемоги ніхто не звертається ані до історичних фактів, ані до просто без емоційної розмови. Більш того жодна сторона не ставиться до своєї позиції критично. Хоча я б звернувся все ж до фактів. Відповідно до яких дивізія СС «Галичина» - це колаборанти. У той же час вони не є фашистами, тож будь які закиди про те, що вулиці називають на честь фашистів і нацистів це брехня. У той же час найбільшим військовим підрозділом з колаборантів була Російська визвольна армія генерала Власова.
УПА не є колаборантами і є єдиною силою, яка боролась за незалежність України у той же час борючись проти нацистів і комуністів. Бандера і Шухевич тим більш не мають жодного відношення до нацизму і колаборації. І до речі вони внесли свій вклад у світову перемогу над нацизмом. Червона армія звільняла від нацистів пів-Європи і перемогла у тій війні. Зверну увагу, що до військових злочинів були причетні всі армії, як брали участь у Другій світовій війні.
Та, на жаль, українці зараз просто не готові до нормальної дискусії. Наразі іде війна символів, міфів і штампів, і звичайно в середньостроковій перспективі ново українські штампи переможуть, але чи саме це потрібно українській нації?
- Як AI змінює структуру бізнесу: замість відділів – малі команди і агентні системи Юлія Гречка 14:07
- Жіноче лідерство в українському бізнесі: трансформація, яка вже відбулася Наталія Павлючок 09:50
- Проведення перевірок в частині вчинення мобінгу: внесено зміни до законодавства Анна Даніель 01:16
- Суд не задовольнив позов батька-іноземця про зміну місця проживання дитини Юрій Бабенко вчора о 17:15
- Як повернутись до програмування після довгої IT-перерви Сергій Немчинський вчора о 16:39
- Моральна шкода за невиконання рішення суду Артур Кір’яков вчора о 14:21
- Путінський режим знову показує своє справжнє обличчя: цього разу – проти азербайджанців Юрій Гусєв вчора о 10:51
- Зелений прорив 2025: як відновлювана енергетика відкриває шлях для України Ростислав Никітенко вчора о 10:22
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним Максим Гусляков 28.06.2025 20:49
- Мир начал избавляться от иллюзий, связанных с ИИ Володимир Стус 27.06.2025 23:54
- Триваюче правопорушення – погляд судової практики Леся Дубчак 27.06.2025 16:19
- Дике поле чи легальна сила: навіщо Україні закон про приватні військові компанії (ПВК)? Галина Янченко 27.06.2025 16:03
- Реформа "турботи" Андрій Павловський 27.06.2025 12:07
- Оцінка девелоперського проєкту з позиції мезонінного інвестора, як визначити дохідність Роман Бєлік 26.06.2025 18:39
- Весна без тиші: безпекова ситуація на Херсонщині Тарас Букрєєв 26.06.2025 17:24
- Президент поза строком: криза визначеності й мовчання Конституційного суду України 730
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним 301
- Реформа "турботи" 238
- Житлово-будівельні товариства: як знизити ризики у новому житловому будівництві 117
- Краще пізно, ніж бідно: чому після 40 саме час інвестувати в фондовий ринок 106
-
Літній базовий гардероб – 2025: як зібрати стильну і зручну капсулу – пояснює стилістка
Життя 7608
-
На Черкащині викрили незаконний видобуток каолінів: за майже три роки – 14 000 тонн
Бізнес 5953
-
21 удар по одному заводу. У Дрогобичі розповіли про наймасштабнішу атаку за час війни
Бізнес 5118
-
Антиамбітність – не лінь, а вибір: чому slow success набирає обертів
Життя 4245
-
Втратив бізнес в окупації та пережив два інсульти. Як ветеран відкрив поліграфічну фірму в Одесі
Бізнес 3231