"Азов", СБУ та інкасатори
Не хотілось вклинюватись у шквал емоційних звинувачень, які посипались на добровольців і, зокрема, на «Азов» після пограбування інкасаторів. Проте у мене, як і у більшості зацікавлених людей, було бажання з’ясувати, що ж сталось насправді і найбільше ? хто
Не хотілось вклинюватись у шквал емоційних звинувачень, які посипались на добровольців і, зокрема, на «Азов» після пограбування інкасаторів. Проте у мене, як і у більшості зацікавлених людей, було бажання з’ясувати, що ж сталось насправді і найбільше – хто ці нападники, що представились азовцями.
Безумовно, у час коли керівництво полку «Азов» та нашого цивільного руху застосовуючи усі можливості, намагається дотримуватись принципів системності та порядку у розвитку нашого військового підрозділу та цивільного крила, дії цих людей шкодять кожному із нас і перекреслюють нашу кропітку працю. Очевидно, що вони зазнають осуду не тільки з боку правоохоронної системи, а й з боку Азовського руху загалом і кожного його порядного члена особисто.
Та чи дійсно це зробили наші? Щоб з’ясувати це, потрібно розуміти, що у цього питання є як формальна, так і фактична сторона.
Азовці не є штампованими під кліше. Це соціальний організм. До нас дійсно час від часу потрапляють покидьки, мотивами яких є, зокрема, примітивне бажання швидкого та легкого збагачення. Проте за півтора роки моєї служби у батальйоні і полку та більш, ніж півроку роботи у Цивільному корпусі, я неодноразово ставав свідком того, як негідні люди з поміж наших рядів зазнавали привселюдної ганьби та вигнання з-поміж членів нашої спільноти.
Бути азовцем – честь та відповідність високим вимогами. Якщо ти банальний грабіжник, асоціальний тип чи бездарний пройдисвіт – ти не азовець. Наша система постійно очищується від тих, хто потрапляє сюди нечесним способом або випадково. Проте ексцеси, як бачимо, трапляються.
Великим питанням залишається те, чи дійсно нападники на інкасаторів були належні до «Азову», оскільки те, що вони стверджують, може бути лише прагненням, аби за них заступились саме очільники «Азову». Проте як я пересвідчився з чисельних прецедентів, покидькам розраховувати на допомогу марно. Водночас варто сказати, що, якщо бодай один із них формально належав до лав нашого військового підрозділу, то фактично азовцем він не був і не мав морального права ним називатись, здійснюючи подібний злочин.
Полк «Азов» – авангард Українського війська, його найпасіонарніша та найбоєздатніша частина. Прикрий, проте нікчемний випадок з цими нападниками не має плямити справжньої бойової слави нашого підрозділу і заслуговує на однозначний осуд, конструктивні висновки та справедливе забуття.
У здоровому націоналістичному середовищі полку та Цивільного корпусу не могла зародитись ідея щодо такого цинічного пограбування, яка іде врозріз з нашою ідеологією, нашими прагненнями та діями. Натомість у корумпованому та продажному середовищі СБУ залюбки могла з’явитись не тільки ідея, а й детальний план втілення подібних речей. Більше того, це могла бути цілеспрямована акція, метою якої є очорнення добровольчого руху і найбільш перспективної, сильної та відповідно небезпечної для антинаціональної влади її частини – Азовського руху.
Сумнозвісна служба безпеки неодноразово доводила нам та всьому Українському суспільству, що діє далеко не у національних інтересах та залюбки може організувати фізичну ліквідацію чи посадку за ґрати найактивніших громадських активістів з патріотичними поглядами. Це підтверджується чисельними випадками, про які ми знаємо і які завжди маємо на увазі.
З’ясований факт про причетність працівників СБУ до пограбування лише додає переконливих аргументів на користь сказаного. Чесні та патріотичні люди у середовищі цієї служби, яка часом фактично виконує функцію філіалу ФСБ в Україні, вкрай рідкісне явище. Та настане час, коли ми сконцентруємо досить можливостей та сили, щоб витягти назовні паскудні злодіяння посадовців та службовців усіх рівнів і правда проступить на поверхню, прибираючи останні плями з нашої слави та честі.
- Міцний крафт в Україні: як недосконале законодавство гальмує галузь Катерина Камишева 00:16
- Імпорт російського урану до Німеччини зріс майже 70%. Володимир Горковенко вчора о 22:07
- Чи є місце Ханукії в центрі Києва? Олег Вишняков вчора о 13:28
- Про газ для "чайників" Євген Магда вчора о 12:23
- Особливості аудиту земельних ділянок для успішної реалізації будівельних проєктів Ольга Сидорчук вчора о 11:39
- Витяг з держреєстру не є належним доказом самопредставництва в суді для юрособи Євген Морозов вчора о 09:35
- Як стати відомим адвокатом за 1 рік? Тетяна Лежух 02.01.2025 16:26
- Як українським трейдерам успішно працювати на біржі EPEX Spot Ростислав Никітенко 02.01.2025 12:29
- Синьо-жовтий прапор у Гаазі: як Україна змінює правила глобального правосуддя Дмитро Зенкін 02.01.2025 12:05
- Юридичні послуги у 2025 році: виклики, перспективи та етика професії Світлана Приймак 02.01.2025 10:00
- Стягнення на один і той самий предмет іпотеки в різні способи Євген Морозов 02.01.2025 09:48
- ПЗУ "Про ринок деревини" – найкраща робоча модель захисту вітчизняних деревообробників Юрій Дюг 02.01.2025 09:08
- Статистика 2024: Як форензик допомагає виявити фінансові злочини Артем Ковбель 02.01.2025 02:12
- О распаде (разделе, национализации) крупнейших мировых ТНК Володимир Стус 01.01.2025 22:56
- 5 причин, навіщо складати CELPIP у 2025 році? Олександра Смілянець 01.01.2025 12:25
-
Вартість електрики в Німеччині впала нижче нуля. Цей феномен трапляється дедалі частіше
Бізнес 103729
-
Кінець епохи. Що буде з мережею АЗС "Авіас"
Бізнес 85526
-
До України їдуть ракети Sea Sparrow. Що це за зброя і як для них адаптували радянські "Буки"
Технології 44837
-
"Пропускна здатність русла була майже нульова". Біля Києва розчистили річку за 11 млн
Бізнес 12504
-
У Вознесенську відновив роботу залізничний вокзал – фото
Бізнес 12432