Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Візит Трампа до Польщі — це прояв тенденції, яку можна було передбачити ще восени минулого року. Курс нового американського президента комплементарний інтеграційним процесам у Центрально-Східній Європі. В умовах протистояння прагненням франко-німецького ядра ЄС зближення країн Міжмор'я та трампівської Америки — річ цілком логічна. Можна ставити питання про те, наскільки потенціал взаємодії стане реалізованим. Але те, що такий потенціал наявний, не викликає сумнівів.
У Центральній Європі чекали обрання Трампа. Про те, що перемога позасистемного кандидата-республіканця стане ще й європейською перемогою, чітко говорив угорський лідер Віктор Орбан. Невдовзі після виборів відбулася телефонна розмова між Трампом та Орбаном, яка дала знати, що новообраний американський президент підтримуватиме європейські країни-дисиденти. Досить високо перемога Трампа була оцінена неформальним польським лідером Ярославом Качинським.
Комплементарність політики Трампа та проекту Міжмор'я стосується не лише прагматичного протистояння з Берліном, Парижем та Брюсселем, але й глибшого, ідеологічного протиборства. Уже в грудні Орбан декілька разів висловлював надію, що обрання Трампа покладе кінець “ері політкоректності” і що 2017 рік узагалі стане роком “постання” здорових сил проти ліво-ліберального божевілля. Новий господар Білого Дому не продемонстрував уміння користуватися чарівною паличкою, одним помахом якої можна досягти радикальних змін. Але висловлені угорським прем'єром надії справджуються — нехай і повільно.
Так чи інакше, на трансатлантичних просторах сьогодні спостерігається поляризація. Трампівська Америка і Міжмор'я опинилися в одній партії. Лінія розмежування поки що накреслена пунктиром, але достатньо кількох різких кроків з боку однієї зі сторін, аби рука історичної динаміки упевнено навела по пунктиру товсту червону лінію.
В умовах такої поляризації Україна має достатньо приводів стати приналежною до партії Міжмор'я і Трампа. Реалії протистояння з Москвою переконливо продемонстрували безперспективність ставки на Німеччину та Францію. “Дружба” з брюссельською бюрократією виявилася занадто нерівноправною. Одначе Порошенко знайшов зону зовнішньополітичного комфорту саме в партії Берліну та Брюсселю і вперто не хоче її покидати.
Навіть якби українська делегація взяла участь у польському саміті, вона опинилася би на чужому святі. Будучи приналежною до берлінсько-брюссельської партії, Україна просто не може нічого запропонувати у якості суб'єкта ні Міжмор'ю, ні Вашингтону: жодного рішення, жодного проекту, який міг би зацікавити усі сторони. Порошенко на липневому саміті виглядав би так само, як Гройсман на минулорічному форумі у Криниці-Здруй, коли той ніс якийсь оффтоп у ході обговорення міграційної катастрофи і скромно відмовчувався, коли учасники форуму висловлювали справедливі претензії у бік Брюсселю.
Поки що Україна може претендувати хіба на участь у якихось спільних із центральноєвропейськими країнами інфраструктурних проектах. Це теж певний здобуток. Але повноцінно долучитися до творення нових європейських реалій вона не спроможна. Попри всі наявні можливості. Відмова від претензій на власну суб'єктність — дуже дорога ціна за перебування в зоні зовнішньополітичного комфорту. Та Порошенко обрав саме цей шлях.
27.06.2017 21:11
Зона зовнішньополітичного комфорту
Американський президент Дональд Трамп 6 липня має відвідати Польщу, де якраз проходитиме саміт країн Міжмор'я. Про участь України в цьому саміті поки що не можна сказати нічого певного. А це дивує, адже одним із основних питань, якому буде присвячено саміт
Американський президент Дональд Трамп 6 липня має відвідати Польщу, де якраз проходитиме саміт країн Міжмор'я. Про участь України в цьому саміті поки що не можна сказати нічого певного. А це дивує, адже одним із основних питань, якому буде присвячено саміт, а також переговори його учасників із Трампом, буде безпека Центрально-Східної Європи. Очільник польського МЗС Вітольд Ващиковський уже заявив, що в ході переговорів підніматиметься українська тематика. “Польська сторона спонукатиме американців брати участь у вирішенні конфлікту в Україні” — заявив Ващиковський в одному зі своїх інтерв'ю.Візит Трампа до Польщі — це прояв тенденції, яку можна було передбачити ще восени минулого року. Курс нового американського президента комплементарний інтеграційним процесам у Центрально-Східній Європі. В умовах протистояння прагненням франко-німецького ядра ЄС зближення країн Міжмор'я та трампівської Америки — річ цілком логічна. Можна ставити питання про те, наскільки потенціал взаємодії стане реалізованим. Але те, що такий потенціал наявний, не викликає сумнівів.
У Центральній Європі чекали обрання Трампа. Про те, що перемога позасистемного кандидата-республіканця стане ще й європейською перемогою, чітко говорив угорський лідер Віктор Орбан. Невдовзі після виборів відбулася телефонна розмова між Трампом та Орбаном, яка дала знати, що новообраний американський президент підтримуватиме європейські країни-дисиденти. Досить високо перемога Трампа була оцінена неформальним польським лідером Ярославом Качинським.
Комплементарність політики Трампа та проекту Міжмор'я стосується не лише прагматичного протистояння з Берліном, Парижем та Брюсселем, але й глибшого, ідеологічного протиборства. Уже в грудні Орбан декілька разів висловлював надію, що обрання Трампа покладе кінець “ері політкоректності” і що 2017 рік узагалі стане роком “постання” здорових сил проти ліво-ліберального божевілля. Новий господар Білого Дому не продемонстрував уміння користуватися чарівною паличкою, одним помахом якої можна досягти радикальних змін. Але висловлені угорським прем'єром надії справджуються — нехай і повільно.
Так чи інакше, на трансатлантичних просторах сьогодні спостерігається поляризація. Трампівська Америка і Міжмор'я опинилися в одній партії. Лінія розмежування поки що накреслена пунктиром, але достатньо кількох різких кроків з боку однієї зі сторін, аби рука історичної динаміки упевнено навела по пунктиру товсту червону лінію.
В умовах такої поляризації Україна має достатньо приводів стати приналежною до партії Міжмор'я і Трампа. Реалії протистояння з Москвою переконливо продемонстрували безперспективність ставки на Німеччину та Францію. “Дружба” з брюссельською бюрократією виявилася занадто нерівноправною. Одначе Порошенко знайшов зону зовнішньополітичного комфорту саме в партії Берліну та Брюсселю і вперто не хоче її покидати.
Навіть якби українська делегація взяла участь у польському саміті, вона опинилася би на чужому святі. Будучи приналежною до берлінсько-брюссельської партії, Україна просто не може нічого запропонувати у якості суб'єкта ні Міжмор'ю, ні Вашингтону: жодного рішення, жодного проекту, який міг би зацікавити усі сторони. Порошенко на липневому саміті виглядав би так само, як Гройсман на минулорічному форумі у Криниці-Здруй, коли той ніс якийсь оффтоп у ході обговорення міграційної катастрофи і скромно відмовчувався, коли учасники форуму висловлювали справедливі претензії у бік Брюсселю.
Поки що Україна може претендувати хіба на участь у якихось спільних із центральноєвропейськими країнами інфраструктурних проектах. Це теж певний здобуток. Але повноцінно долучитися до творення нових європейських реалій вона не спроможна. Попри всі наявні можливості. Відмова від претензій на власну суб'єктність — дуже дорога ціна за перебування в зоні зовнішньополітичного комфорту. Та Порошенко обрав саме цей шлях.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Изменения в оформлении отсрочки по уходу: новые требования к акту и справке Віра Тарасенко 12:23
- Як втримати бізнес на плаву: ключові фінансові помилки та способи їх уникнути Любомир Паладійчук 10:27
- 5 управлінських викликів для державних підприємств під час війни Дмитро Мирошниченко 10:22
- Культ "хастлу" розсипається – і це добре Валерій Козлов 10:15
- Як поводити себе на допиті підприємцям і їхнім працівникам Сергій Пагер 08:42
- Стамбул 2.0 Василь Мокан вчора о 17:37
- Як NIS2 змінить правила гри для енерготрейдерів: кібербезпека як нова реальність Ростислав Никітенко вчора о 14:03
- Післявоєнна відбудова: вікна можливостей і як ними скористатися Дмитро Соболєв вчора о 12:54
- Реальні потреби та гранти: Як краще адаптувати допомогу до змін Юлія Конотопцева вчора о 12:13
- Розлучення без згоди іншого з подружжя: коли це можливо? Альона Пагер вчора о 08:50
- Лідерство розгортання: коли стратегія виходить за межі кабінету Жанна Кудрицька 13.05.2025 19:06
- Як навчитися ухвалювати рішення на перемовинах? Розглядаємо на прикладі покеру Владислав Пʼявка 13.05.2025 14:57
- Встигнути до штормів: чи готові інвестори до українських податкових гірок? Сергій Дзіс 13.05.2025 10:40
- Від парової тяги до цифрової етики: як змінювалось людство й корпоративна безпека Ігор Шевцов 13.05.2025 08:54
- "Справедливість" судді Канигіної Лариса Гольник 12.05.2025 18:43
Топ за тиждень
Популярне
-
Стамбульські перемовини не принесуть результату. Ось чому
Думка 20771
-
Держава і бізнес: партнерство краще за протистояння
Думка 11074
-
Змагання за Трампа. Чому Зеленський вирішив летіти в Туреччину, а Путін – відмовився
7427
-
"Російська весна – 2025". Як Москва посилила агресивну кампанію проти Молдови й Одещини
5465
-
Mercedes перенесе виробництво найпопулярнішого позашляховика у США через мита Трампа
Бізнес 5388
Контакти
E-mail: [email protected]