Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Візит Трампа до Польщі — це прояв тенденції, яку можна було передбачити ще восени минулого року. Курс нового американського президента комплементарний інтеграційним процесам у Центрально-Східній Європі. В умовах протистояння прагненням франко-німецького ядра ЄС зближення країн Міжмор'я та трампівської Америки — річ цілком логічна. Можна ставити питання про те, наскільки потенціал взаємодії стане реалізованим. Але те, що такий потенціал наявний, не викликає сумнівів.
У Центральній Європі чекали обрання Трампа. Про те, що перемога позасистемного кандидата-республіканця стане ще й європейською перемогою, чітко говорив угорський лідер Віктор Орбан. Невдовзі після виборів відбулася телефонна розмова між Трампом та Орбаном, яка дала знати, що новообраний американський президент підтримуватиме європейські країни-дисиденти. Досить високо перемога Трампа була оцінена неформальним польським лідером Ярославом Качинським.
Комплементарність політики Трампа та проекту Міжмор'я стосується не лише прагматичного протистояння з Берліном, Парижем та Брюсселем, але й глибшого, ідеологічного протиборства. Уже в грудні Орбан декілька разів висловлював надію, що обрання Трампа покладе кінець “ері політкоректності” і що 2017 рік узагалі стане роком “постання” здорових сил проти ліво-ліберального божевілля. Новий господар Білого Дому не продемонстрував уміння користуватися чарівною паличкою, одним помахом якої можна досягти радикальних змін. Але висловлені угорським прем'єром надії справджуються — нехай і повільно.
Так чи інакше, на трансатлантичних просторах сьогодні спостерігається поляризація. Трампівська Америка і Міжмор'я опинилися в одній партії. Лінія розмежування поки що накреслена пунктиром, але достатньо кількох різких кроків з боку однієї зі сторін, аби рука історичної динаміки упевнено навела по пунктиру товсту червону лінію.
В умовах такої поляризації Україна має достатньо приводів стати приналежною до партії Міжмор'я і Трампа. Реалії протистояння з Москвою переконливо продемонстрували безперспективність ставки на Німеччину та Францію. “Дружба” з брюссельською бюрократією виявилася занадто нерівноправною. Одначе Порошенко знайшов зону зовнішньополітичного комфорту саме в партії Берліну та Брюсселю і вперто не хоче її покидати.
Навіть якби українська делегація взяла участь у польському саміті, вона опинилася би на чужому святі. Будучи приналежною до берлінсько-брюссельської партії, Україна просто не може нічого запропонувати у якості суб'єкта ні Міжмор'ю, ні Вашингтону: жодного рішення, жодного проекту, який міг би зацікавити усі сторони. Порошенко на липневому саміті виглядав би так само, як Гройсман на минулорічному форумі у Криниці-Здруй, коли той ніс якийсь оффтоп у ході обговорення міграційної катастрофи і скромно відмовчувався, коли учасники форуму висловлювали справедливі претензії у бік Брюсселю.
Поки що Україна може претендувати хіба на участь у якихось спільних із центральноєвропейськими країнами інфраструктурних проектах. Це теж певний здобуток. Але повноцінно долучитися до творення нових європейських реалій вона не спроможна. Попри всі наявні можливості. Відмова від претензій на власну суб'єктність — дуже дорога ціна за перебування в зоні зовнішньополітичного комфорту. Та Порошенко обрав саме цей шлях.
27.06.2017 21:11
Зона зовнішньополітичного комфорту
Американський президент Дональд Трамп 6 липня має відвідати Польщу, де якраз проходитиме саміт країн Міжмор'я. Про участь України в цьому саміті поки що не можна сказати нічого певного. А це дивує, адже одним із основних питань, якому буде присвячено саміт
Американський президент Дональд Трамп 6 липня має відвідати Польщу, де якраз проходитиме саміт країн Міжмор'я. Про участь України в цьому саміті поки що не можна сказати нічого певного. А це дивує, адже одним із основних питань, якому буде присвячено саміт, а також переговори його учасників із Трампом, буде безпека Центрально-Східної Європи. Очільник польського МЗС Вітольд Ващиковський уже заявив, що в ході переговорів підніматиметься українська тематика. “Польська сторона спонукатиме американців брати участь у вирішенні конфлікту в Україні” — заявив Ващиковський в одному зі своїх інтерв'ю.Візит Трампа до Польщі — це прояв тенденції, яку можна було передбачити ще восени минулого року. Курс нового американського президента комплементарний інтеграційним процесам у Центрально-Східній Європі. В умовах протистояння прагненням франко-німецького ядра ЄС зближення країн Міжмор'я та трампівської Америки — річ цілком логічна. Можна ставити питання про те, наскільки потенціал взаємодії стане реалізованим. Але те, що такий потенціал наявний, не викликає сумнівів.
У Центральній Європі чекали обрання Трампа. Про те, що перемога позасистемного кандидата-республіканця стане ще й європейською перемогою, чітко говорив угорський лідер Віктор Орбан. Невдовзі після виборів відбулася телефонна розмова між Трампом та Орбаном, яка дала знати, що новообраний американський президент підтримуватиме європейські країни-дисиденти. Досить високо перемога Трампа була оцінена неформальним польським лідером Ярославом Качинським.
Комплементарність політики Трампа та проекту Міжмор'я стосується не лише прагматичного протистояння з Берліном, Парижем та Брюсселем, але й глибшого, ідеологічного протиборства. Уже в грудні Орбан декілька разів висловлював надію, що обрання Трампа покладе кінець “ері політкоректності” і що 2017 рік узагалі стане роком “постання” здорових сил проти ліво-ліберального божевілля. Новий господар Білого Дому не продемонстрував уміння користуватися чарівною паличкою, одним помахом якої можна досягти радикальних змін. Але висловлені угорським прем'єром надії справджуються — нехай і повільно.
Так чи інакше, на трансатлантичних просторах сьогодні спостерігається поляризація. Трампівська Америка і Міжмор'я опинилися в одній партії. Лінія розмежування поки що накреслена пунктиром, але достатньо кількох різких кроків з боку однієї зі сторін, аби рука історичної динаміки упевнено навела по пунктиру товсту червону лінію.
В умовах такої поляризації Україна має достатньо приводів стати приналежною до партії Міжмор'я і Трампа. Реалії протистояння з Москвою переконливо продемонстрували безперспективність ставки на Німеччину та Францію. “Дружба” з брюссельською бюрократією виявилася занадто нерівноправною. Одначе Порошенко знайшов зону зовнішньополітичного комфорту саме в партії Берліну та Брюсселю і вперто не хоче її покидати.
Навіть якби українська делегація взяла участь у польському саміті, вона опинилася би на чужому святі. Будучи приналежною до берлінсько-брюссельської партії, Україна просто не може нічого запропонувати у якості суб'єкта ні Міжмор'ю, ні Вашингтону: жодного рішення, жодного проекту, який міг би зацікавити усі сторони. Порошенко на липневому саміті виглядав би так само, як Гройсман на минулорічному форумі у Криниці-Здруй, коли той ніс якийсь оффтоп у ході обговорення міграційної катастрофи і скромно відмовчувався, коли учасники форуму висловлювали справедливі претензії у бік Брюсселю.
Поки що Україна може претендувати хіба на участь у якихось спільних із центральноєвропейськими країнами інфраструктурних проектах. Це теж певний здобуток. Але повноцінно долучитися до творення нових європейських реалій вона не спроможна. Попри всі наявні можливості. Відмова від претензій на власну суб'єктність — дуже дорога ціна за перебування в зоні зовнішньополітичного комфорту. Та Порошенко обрав саме цей шлях.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- З чого починати описувати бізнес-процеси? Жанна Кудрицька вчора о 23:46
- Неустойка за неповернення майна з оренди: між штрафом та пенею Дмитро Шаповал вчора о 13:56
- Стягнення шкоди з закладу освіти та батьків внаслідок пошкодження ока дитині Артур Кір’яков вчора о 13:11
- СЗЧ – вихід з ситуації є Сергій Пєтков вчора о 10:18
- Декілька ФОП: оптимізація податків чи дроблення бізнесу? Сергій Пагер вчора о 09:07
- Захист дітей від насильства: як працює модель Барнахус в Україні та Польщі Галина Скіпальська 23.04.2025 17:02
- ПРРО як шлях до детенізації бізнесу та збільшення надхожень у бюджет Андрій Сухов 23.04.2025 11:59
- Cпеціальні військові операції – міжнародна політика кремля Сергій Пєтков 23.04.2025 10:18
- 100 днів, які не повернули мир в Україну Дмитро Пульмановський 23.04.2025 10:15
- За фасадом новобудови: як виявити ризики перед купівлею Юрій Бабенко 22.04.2025 15:32
- Як енергетичні компанії оптимізують КІК: досвід ЄС та українські реалії Ростислав Никітенко 22.04.2025 11:46
- 4 помилки, які заважають власнику бізнесу побудувати сильну компанію Олександр Висоцький 22.04.2025 10:27
- Где покупать жилую недвижимость и какую? Володимир Стус 21.04.2025 23:53
- ТЦК – треш, хайп, фейк або соціальна допомога військовим та їх сім’ям Сергій Пєтков 21.04.2025 19:52
- Китай закручує "рідкоземельну гайку". Як Україні скористатися своїм шансом? Ксенія Оринчак 21.04.2025 16:53
Топ за тиждень
- Омріяна Перемога: яким українці бачать закінчення війни? 150
- Стажування і підвищення кваліфікації: сенси та підходи 139
- Люди в центрі змін: як Франковий університет створює сучасне академічне середовище 111
- ТЦК – треш, хайп, фейк або соціальна допомога військовим та їх сім’ям 96
- Китай закручує "рідкоземельну гайку". Як Україні скористатися своїм шансом? 92
Популярне
-
Казахстан заявив, що видобуватиме стільки нафти, скільки потрібно йому, а не ОПЕК
Бізнес 26859
-
"Останній інгредієнт отруйного коктейлю". У Швейцарії стривожені різким зростанням франка
Фінанси 19732
-
"Я приніс вам мир". Чому зірвались мирні переговори у Лондоні і що далі – сценарії
15228
-
У юристки Панаіотіді пройшов обшук. ЇЇ чоловік Коболєв каже, що вилучили телефони й компʼютер
Бізнес 7657
-
Держборг України у 2025 році вперше перевищить "психологічну" позначку 100% – МВФ
Фінанси 6057
Контакти
E-mail: [email protected]