9 травня як національний комплекс
Проблема 9 травня в тому, що люди, які нібито перемогли, так і не стали справжніми переможцями і їм залишається лише щоразу нагадувати самим собі про славне минуле
Проблема 9 травня в тому, що люди, які нібито перемогли, так і не стали справжніми переможцями і їм залишається лише щоразу нагадувати самим собі про славне минуле, де вони були важливими і де їх дії мали значення. І саме цим важливий цей день, а не міфічною пам'яттю про загиблих.
На папері в Другій світовій перемогли росіяни, українці, білоруси... А в реальності - німці й італійці. Інакше як пояснити, що переможені живуть значно краще, ніж переможці? То переміг хто?
І це неймовірно давить на тих українців і росіян, які першими говорять про "дєди воєвалі". І вся ця ненависть і заздрість веде людей на паради, змушує надягати георгіївські стрічки і брати до рук портрети загиблих. Бо так вони відчувають свою важливість.
Однак цікаво, ким би обрали бути ці люди: німцем із Мюнхена, в якого дід воював в СС, і в якого є непоганий автомобіль, пристойна квартира і 4000 євро зарплати, чи росіянином, в якого автомобіль "лада-калина" і зарплата 400 євро? Тільки чесно.
Тому 9 травня - це ніяка не пам'ять про загиблих. Бо пам'ять - це кладовище і тиша. Пам'ять - це запалити свічку на вікні, згадавши Голодомор. А паради з піснями - це зовсім не заради пам'яті. Це заради відчуття власної важливості. І це від злоби і власної безпорадності.
Зрештою, хіба часто переможці кричать про свою перемогу? Та ні. Тому що їх статус говорить краще за їх слова. Успішність держав тут і зараз - це краще свідчення справжньої перемоги. А не паради і стрічки.
А коли людям немає що сказати про теперішнє, не кажучи вже про майбутнє, то вони завжди згадують про минуле. Тому що там вони були великим народом, який переміг фашистського монстра. А тут і зараз вони по великому рахунку ніхто.
І цей комплекс 9 травня існуватиме до того часу, поки буде ненависть до переможених. І вже не залишиться живим жодного ветерана Другої світової, а паради все одно ходитимуть. Бо тільки вони дають таке солодке відчуття перемоги і власної значущості, якого так не вистачає в реальному і бідному сьогоденні.
- Стосунки з собою Людмила Євсєєнко 10:00
- Від США до фронту: контракти, що змінять правила гри Віктор Плахута вчора о 19:56
- Смертна кара у часи війни: вибір між гуманізмом і виживанням Дмитро Зенкін 10.03.2025 23:08
- Про оскарження рішень військово-лікарських комісій (ВЛК) Світлана Приймак 10.03.2025 23:00
- Метрики CX – клавіші фортепіано в мелодії прибутку компанії Андрій Волнянський 10.03.2025 22:45
- Хто має право на відстрочку та які документи необхідні? Віталій Єлькін 10.03.2025 21:52
- Як зробити освіту практичною: дієві рішення для університетів Віталій Кухарський 10.03.2025 19:28
- 69-та сесія Комісії ООН зі становища жінок стартувала сьогодні Галина Скіпальська 10.03.2025 15:48
- Що не так із ресурсними угодами США? Ксенія Оринчак 10.03.2025 15:00
- 3526 млрд грн збитків довкіллю: як притягнути агресора до відповідальності? Юлія Овчинникова 10.03.2025 14:42
- Стратегічні та критичні надра. Що це? Віталій Соловей 10.03.2025 14:24
- Україна – "воєнний дикобраз" серед світових хижаків Валерій Карпунцов 10.03.2025 13:37
- Росія не зупиниться: чому майбутнє Європи залежить від України Георгій Тука 10.03.2025 12:43
- Криптоскам на довірі: як не втратити своїх коштів у цифрову епоху Ігор Шевцов 10.03.2025 11:01
- OFAC, санкції та український бізнес: що потрібно знати енергетичним компаніям Ростислав Никітенко 10.03.2025 08:06
-
ПриватБанк змінює застосунок Приват24. Що буде нового – фото
Фінанси 4499
-
Резерви, корейці та атаки на логістику ЗСУ. Що відбувається на Курському напрямку
2507
-
"Це катастрофа". Швейцарія втрачає ринок зброї через заборону на перепродаж в Україну
Бізнес 2178
-
Найбільша автомобільна компанія Німеччини підтримує переозброєння Європи
Бізнес 2069
-
Без Трампа: у Києві перейменували кафе, названі на честь президента США
Життя 1739