Золото, вкладене у придбання товарів однієї з національних економік, було показником дієздатності цієї нації.
Сьогодні, після відмови світових економік підтверджувати золотим запасом конвертаційну вагу своїх національних валют, стало коректніше визначати вагу нацвалют дієздатністю своїх виробничих сил.
З погляду економічної хрестоматії – дієздатність нації найточніший захід для визначення конвертаційної ваги її національної валюти:
• Гроші, це не товар і не актив, гроші – перетворювальна функція… «ГРОШІ-ТОВАР-ГРОШІ»;
• Гроші – умовний еквівалент реальних активів і всі ми розуміємо, що умовне не може бути дорожчим за реальне, мати власну ціну, бути товаром чи ресурсом - гроші інструмент перетворення дієздатності нації у необхідні нації активи.
… сподіваюся на розуміння всіма:
1. Доступність національної валюти для перетворення цього грошового паперу на реальні рукотворні активи – дійство, що створює велич держави, створити яку можуть виключно виробничі сили нації!
2. Обтяжуючі обмеження НБУ, спрямовані проти використання національної валюти на фінансування дієздатності нації – це геноцид нації.
3. Породження банкірами інфляційних процесів – диверсія проти майбутнього нації, тому що інфляція знищує накопичувальну функцію національних валют, щоб національні виробничі сили знецінились разом з владою, бо вага національної валюти вже не підтверджена золотим запасом держави, а заробіток виданий папером - це ніщо. Виробничі сили нації втрачають сенс продавати свою дієздатність задарма в державі, що не виконує своїх гарантій на поліпшення життя громадян.
Держави не керують людьми, це неможливо.., держави керують дієздатністю нації, але ціна дієздатності повинна бути незмінна у часі – це і є державна гарантія.
Основним інструментом управління дієздатністю була і залишається національна валюта - каталізатор активності нації, адже гроші – це монополія держави на розвиток, держава без розвитку – повна дурня, а гроші, що постійно втрачають ціну, не є умовним еквівалентом реальних активів держави – це ніщо.
Дієздатність – це не лише освіченість та соціалізація знань та умінь, це система можливостей, створених державою для виробничих сил нації, яка забезпечує застосування нацією, у себе в країні, своїх – досвіду, знань та навичок.
Підсумовуючи, власна система розвитку нації, це незмінність умов довгострокового планування розвитку життя та бізнесу, що можливо лише за видачі гарантій владою про збереження накопичувальної та купівельної спроможності національної валюти.
