Як українцям - жертвам російського тероризму відшкодувати завдані збитки та моральну шкоду? Чи допоможе з цим Європейський суд з прав людини?
Сьогодні ми як нація переживаємо трагічні події в нашій історії. Країна переповнена стражданнями та душевним болем від воєнних злочинів, від приниження нашої честі та гідності, від геноциду українського народу.
Війна завдала жахливої та непоправної шкоди здоров’ю нації, адже крім фізичних травм і каліцтв українці отримали ціле покоління глибоко травмованих війною людей і, що найстрашніше - дітей.
Постає справедливе питання: чи є шанс компенсувати завдані війною збитки та моральну шкоду? Чи можемо ми розраховувати на Європейський суд з прав людини та що потрібно зробити вже зараз, щоб не проґавити таку можливість?
Лікбез про ЄСПЛ. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) - це міжнародний суд, заснований у 1959 році. ЄСПЛ приймає рішення щодо індивідуальних або міждержавних заяв про порушення громадянських і політичних прав, викладених у Європейській конвенції з прав людини, яка є одним з найбільших досягнень Ради Європи та являє собою фундаментальну основу міжнародно–правового регулювання в галузі прав і свобод людини, її законних інтересів та потреб.
Судова практика ЄСПЛ є переконливим прецедентом як для англо-саксонської, так і романо-германської правових систем. У прецедентних рішеннях ЄСПЛ формуються правові позиції, які мають юридичну значущість як для національних судових систем, так і судів держав, проти яких такі рішення ухвалені.
За майже п'ятдесят років діяльності ЄСПЛ виніс понад 10 000 рішень, які є обов’язковими для держав-учасників Конвенції, завдяки чому уряди держав не раз були вимушені лібералізувати своє законодавство та адміністративну практику в багатьох сферах.
Надалі розглянемо практику Суду в збройних конфліктах
Війна в Югославії та роль ЄСПЛ. Сербсько-боснійська війна 1992 - 1995 років показала, що Суд не мав важелів правового впливу, щоб перешкодити вчиненню різанини в Сребрениці та інших воєнних злочинів або щоб компенсувати завдану шкоду жителям районів бойових дій. Через те, що жодна зі сторін війни не була членом Ради Європи та не ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, агресор зумів уникнути відповідальності в рамках структур Ради Європи.
Та потрібно розуміти, що ЄСПЛ не був створений для розгляду справ про воєнні злочини. ЄСПЛ створено для підтримання демократії та реального правосуддя в державах-учасниках Європейської конвенції. З тих пір кількість держав-учасників Конвенції й, відповідно, членів Ради Європи значно збільшилась. Україна увійшла до складу Ради Європи в 1995 році, а росія - в 1996. Щоправда, 16 березня 2022 року росію виключили з Ради Європи, рішення було ухвалено одностайно.
Війна в Грузії. 1 серпня 2008 року підтримувані росією південноосетинські терористичні сили почали обстріли грузинських сіл, що спровокувало відповідь у вигляді введення військ Грузії до Цхінвалі. 8 серпня 2008 року, на той час, прем'єр-міністр росії володимир путін, а пізніше і президент дмитро медвєдєв засудили “вторгнення” Грузії в так звану "південну осетію". Вже о 10 годині ранку за місцевим часом того ж дня російські літаки почали атаки на грузинські позиції біля міст Цхінвалі та Горі. Зрозумівши нездатність чинити дієвий воєнний опір окупанту, а також оцінивши жахливі наслідки російської воєнної стратегії, яка передбачала нищення населених пунктів, влада Грузії прийняла рішення підписати перемир’я з росією за посередництва ЄС, 12 серпня 2008 року.
Після короткого, але дуже кровопролитного конфлікту виникла правова невизначеність щодо того, хто саме має відшкодовувати шкоду за збитки, завдані війною. Не менш важливим було питання того, яка сторона здійснювала контроль над окупованими територіями: Грузія чи росія. Адже ключовою умовою притягнення держави до відповідальності за недотримання Конвенції є факт здійснення порушення на підконтрольній їй території.
Наслідки юридичної боротьби Грузії в ЄСПЛ. Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в Конвенції. Грузія судилася з росією більше 10 років в ЄСПЛ за те, щоб визнати регіони так званих "абхазії" та "південної осетії" зоною російської окупації. Не в останню чергу так сталося через той факт, що росія навмисне затягувала розгляд справ. Зокрема, агресор користувався своїм правом виступу в Суді з метою поширення своїх пропагандистських лозунгів.
У справах щодо Грузії під час виступів російських представників були доповіді про те, як влада кавказької країни займалася “знущаннями та геноцидом російськомовного населення”, довгі беззмістовні дебати про те, як ЄСПЛ варто було організовувати свою діяльність, а також відтермінування засідань шляхом використання процесуальних недосконалостей. Але й такі зухвалі вияви зневаги до права та справедливості не зупинили Суд на важливому шляху до визнання так званих "абхазії" та "південної осетії" територіями, на які поширюється юрисдикція рф.
Відповідне рішення ЄСПЛ визнало росію державою, якій підконтрольні окуповані території Грузії. Таким чином, нині люди, що проживають в захоплених районах Грузії, мають подавати скаргу в ЄСПЛ саме проти росії. Це рішення означає, що механізм захисту прав людини знову став доступний мешканцям тих територій навіть після встановлення російського окупаційного режиму.
Принцип ефективного контролю над окупованою територією при розгляді справ в ЄСПЛ.Принцип визнання ефективного контролю над територією застосовується Судом у випадку окупації регіону іноземної держави та встановлення агресором власного публічного управління. З 2014 року росія контролює Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, фактично визнавши це після анексії шляхом внесення змін до власної конституції. Після цього акту грубого порушення міжнародного права, саме держава-окупант несе відповідальність за недотримання прав людини за Конвенцією.
Разом із тим Україна вже має досвід визнання контролю окупанта над своєю територією. Україна спробувала запозичити успішний досвід у Грузії, подавши в ЄСПЛ заяви щодо ефективного контролю росії над Кримом. І на початку 2021 року Суд погодився з більшістю аргументів України, встановивши, що росія контролювала півострів як мінімум з 27 лютого 2014 року, а не з 18 березня 2014 року, як на цьому наполягали росіяни.
З огляду на даний позитивний досвід юридичної перемоги маємо надію, що окупанта притягнуть до відповідальності за періоди його окупації земель нашої Батьківщини, а мешканці цих територій отримають шанс виграти справу проти росії за порушення їхніх прав.
Політичні ігри росії, спрямовані на відмову від виконання рішень ЄСПЛ. Факт виключення Радою Європи росії зі свого складу агресор використав з метою уникнення відповідальності за порушення конвенційних зобов’язань та вніс наступні зміни до власного законодавства:
- рішення ЄСПЛ, винесені після 15 березня 2022 року, не підлягають виконанню в росії;
- до 1 січня 2023 року Генпрокуратура РФ може здійснювати виплату грошової компенсації заявнику за рішеннями ЄСПЛ, винесеними до 15 березня 2022 року;
- виплати здійснюватимуться лише у рублях і лише на рахунки у російських банках;
- рішення ЄСПЛ не будуть підставою для перегляду рішень, що приймаються російськими судами;
- виключається з Кримінально-процесуального кодексу РФ положення про те, що рішення ЄСПЛ є підставою для скасування російських судових рішень, що набрали законної сили, а також для відновлення провадження у кримінальній справі через нові або знову відкриті обставини.
Усі ці та інші штучні перешкоди на шляху до справедливості є викликом, з яким нам та цивілізованому світу доведеться мати справу ще десятиліттями.
Будемо сподіватися, що механізм виплати компенсації за рахунок росії без її згоди стане не тільки можливим, але й ефективним. Доволі вірогідним виглядає використання заарештованого в ЄС та США майна агресора в якості фонду виплат компенсацій жертвам російського вторгнення.
Тож що нам робити?
Враховуючи вищевикладене та факт виключення росії з ЄСПЛ, рекомендуємо українцям, які постраждали від російської агресії, зазнавши матеріальних збитків та моральної шкоди, невідкладно зібрати якомога більшу кількість відповідних доказів та подати позов проти росії в ЄСПЛ.
На прикладі зруйнованого житла, потрібно зробити фото та відео з місця подій, зібрати свідчення сусідів та очевидців, знайти посилання на відповідні публікації в медіа; знайти або відновити власні документи, що підтверджують право власності, скласти акт про пошкодження, пожежу тощо. Часу обмаль, адже такі скарги приймаються лише протягом 4 місяців після відповідної події (факту незаконних дій агресора) й лише щодо подій, які мали місце до 16 вересня 2022 року.
