Організаційні форми адвокатської діяльності. Що змінилося?

З набранням чинності Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (№ 5076-VI від 5 липня 2012 року) відходить в історію Закон «Про адвокатуру» (N 2887-XII від 19 грудня 1992 року). Старий (на жаль, саме так ми тепер його називатимемо) закон

З набранням чинності Законом  України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (№ 5076-VI від 5 липня 2012 року) відходить в історію Закон «Про адвокатуру» (N 2887-XII від 19 грудня 1992 року).

Старий (на жаль, саме так ми тепер його називатимемо) закон втратив чинність, хоча потенціал його норм так і не був повністю реалізований.  Норми старого закону безкарно порушувалися суб’єктами владних повноважень, але не тільки. Закон нерідко ігнорували і самі адвокати. Особливо це стосується організаційних форм адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 4 ЗУ «Про адвокатуру», адвокати мали право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання.

Однак на практиці чимало адвокатів фактично працювали поза рамками передбачених законом організаційних форм. Повісивши адвокатські свідоцтва у рамках на стіну, адвокати реєструвалися як підприємці, створювали товариства з обмеженою відповідальністю та приватні підприємства. Таке нехтування нормами профільного закону самими порушниками пояснювалося відсутністю прямих вимог стосовно обов’язкового обрання тієї чи іншої організаційної форми здійснення адвокатської діяльності, хоча аналіз норм ЗУ «Про адвокатуру» свідчить про відсутнітсть у особи, що має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, можливості реалізовувати професійні права поза встановленими законом організаційними формами.

Своєрідною була (і ще залишається) організація адвокатської дільності  в колегіях - адвокатських об’єднаннях, спадкоємцях ще радянських колегій адвокатів. Адвокати таких колегій, хоч і є членами адвокатського об’єднання,  фактично здійснюють практику індивідуально. Їх відносини з колегіями іноді обмежуються лише сплатою внесків «на утримання президії».

Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» організаційні форми здійснення адвокатської діяльності фактично залишає незмінними.  Стаття 4 закону встановлює, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Як бачимо, все лишилося як було, хіба що законодавець прибрав варіанти назв адвокатських об’єднань (фірми, контори, тощо). Тепер адвокати створюватимуть тільки об’єднання. І хоча ніхто не може завадити включити у найменування об’єднання ті ж поширені зараз «фірма» і «контора», слова «адвокатське об’єднання» як інформація про організаційно-правову форму юридичної особи тепер обов’язково мають вказуватися у найменуванні на виконання вимог статті 90 ЦК України.

Відповідно до статті 13 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою і може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до статті 14 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив. Відповідно до статті 15 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатське об’єднання є юридичною особою, створеною шляхом об’єднання двох або більше адвокатів (учасників).

Адвокатське бюро та адвокатське об’єднання діють на підставі статуту. Державна реєстрація адвокатського бюро  та адвокатського об’єдрання здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".  Адвокатське бюро  та адвокатське об’єднання мають самостійний баланс, можуть  відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням. 

Тепер закон передбачає ведення Єдиного реєстру адвокатів України (стаття 17 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), що має забезпечувати відкритий доступ зацікавлених осіб до достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів, а також  про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності.

 Адвокат протягом трьох днів з дня зміни відомостей про себе, що внесені або підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів України, письмово повідомляє про такі зміни раду адвокатів регіону за адресою свого робочого місця. Відповідно до статті 17 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до Єдиного реєстру  вносяться відомості про найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності.

Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського бюро адвокат, який створив адвокатське бюро, протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону. 

Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського об’єднання, зміну складу його учасників адвокатське об’єднання протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.

Якщо старий закону «Про адвокатуру» надзвичайно лаконічно регулював питання організації і структури адвокатських об’єднань, то, як це не дивно,    новий закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у цих питаннях навіть ще більш лаконічний.

Старий закон передбачав такі засади діяльності адвокатських об'єднань, як добровільність, самоврядування, колегіальність та гласність. Відповідно до старого закону порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об'єднань, структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, порядок їх обрання та інші питання, що належать до їх діяльності, мали регулюватися статутом відповідного об'єднання.

У новому законі  не знайти  ні засад діяльності адвокатських бюро та об’єднань, ні навіть натяків на вимоги до змісту їх статутів. Не можу не зауважити, що цей факт яскраво свідчить про справжні інтереси авторів тексту закону, які прагнули не врегулювати адвокатську діяльність, а об’єднати адвокатів у певну структуру з ієрархією і бюрократичним апаратом, що існуватиме за рахунок внесків (що і вдалося).

Однак не слід вважати відсутність згаданих норм у новому законі недоліком. Адже і  у рамках старого закону адвокати мали при створенні адвокатських об'єднань  значний «простір для маневру». Нормами статуту структуру адвокатського об’єднання та відносини адвокатів - членів об’єднання власне з об’єднанням і між собою можна було «підігнати» фактично під будь-яку зручну для адвокатів схему.

Очевидно, що ця можливість зберігається і з набранням чиності новим законом.

На сьогоднішній день в Україні склалися два типи адвокатських об’єднань, що відрізняються перш за все своєю внутрішньою організацією. У своїх попередніх роботах я назвав їх «традиційні» та «командні (партнерські)».

Традиційні об’єднання за своєю організацією є прямими спадкоємцями адвокатських колегій і юридичних консультацій радянського часу. Саме у такі  об’єднання переродилася більшість старих  адвокатських колегій.    Адвокати, що здійснюють свою діяльність в рамках традиційних  об’єднань фактично працюють індивідуально. Кожен адвокат такого об’єднання «сам по собі».  Він сам підшукує клієнтів, сам веде справи.  Можна сміливо сказати, що адвокати традиційних  об’єднань об’єднувалися  не для здійснення адвокатської діяльності, а для спільної експлуатації офісних приміщень, оргтехніки та утримання своїх керівних органів. 

Фінансування традиційних об’єднань здійснювалося  за рахунок внесків адвокатів – членів. Заробіток та майновий стан адвоката такого об’єднання практично  не залежить від результатів роботи інших адвокатів та  об’єднання в цілому. Члени традиційних об’єднань як правило  не можуть розраховувати на якісь виплати при виході з об’єднання. Така взаємна незалежність адвокатів – членів традиційного об’єднання один від одного і від об’єднання в цілому  аж ніяк не стимулює їх до співпраці.

Роль керівних органів традиційних об’єднань  до недавнього часу зводилася майже виключно до представницьких функцій, а також до вирішення питань щодо здійснення адвокатом захисту у кримінальній справі за призначенням. Зміна законодавства (набрання чинності законами «Про безоплатну правову допомогу» та «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») зводить  ці дві функції нанівець.

Відповідно до нового закону, саме адвокатське бюро та адвокатське об’єднання є стороною договору про надання правової допомоги. Від імені адвокатського об’єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об’єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об’єднання. Ця норма дещо ускладнить роботу традиційних об’єднань, членами яких часто є сотні адвокатів.

Тому скорише за все найближчим часом традиційні адвокатські об’єднання припинять свою діяльність, а їх керівники спробують пересісти у крісла посадовців  органів адвокатського самоврядування.

 На відміну від традиційних, партнерські адвокатські об’єднання продовжать свою діяльність за новим законом практично без суттєвих змін. Партнерське адвокатське об’єднання у більшості випадків будується на тих же основних засадах, на яких створюються  господарські товариства. У адвокатів партнерського об’єднання відсутні «індивідуальні» клієнти.  Всі клієнти – це клієнти фірми.   Розподіл гонорарів здійснюється відповідно до установчих документів. Партнерські об’єднання здатні забезпечити реальну спеціалізацію своїх адвокатів, адже навіть якщо якийсь час для адвоката певної спеціалізації не буде роботи, він зможе отримувати доходи зі спільних заробітків об’єднання. Тільки партнерські об’єднання здатні забезпечити формування «єдиного стилю» роботи. А новий закон, як уже зазначалося, дає адвокатам у створенні адвокатського об’єднання навіть більшу свободу, ніж це було раніше.

З набранням чинності ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з’явиться значно більше адвокатських бюро, що по суті являтимуть собою адвокатське об’єднання з одним учасником.

І адвокатські бюро, і адвокатські об’єднання за новим законом мають можливість залучати до виконання укладених  договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах, за умови забезпечення дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності. Такий собі «адвокатський субпідряд».

У наступній публікації буде спроба розглянути проблемні питання  відносин між адвокатами і юридичними особами - організаційними формами адвокатської діяльності.

P.S. Запрошую до дискусії у групах Facebook:

Адвокати України http://www.facebook.com/groups/433922186650561/

Адвокати Донецької області http://www.facebook.com/groups/350669505007746/