Строк подання скарги до Мінюсту на рішення державного реєстратора

Строк подання скарги до Міністерства юстиції України на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації

19 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/17492/20, адміністративне провадження №К/9901/5501/21 (ЄДРСРУ № 97005286) досліджував питання щодо строку подання скарги до Міністерства юстиції України на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації.

Верховний Суд зауважує, що зі змісту статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вбачається, що законодавцем чітко визначено строк в межах якого особа, права якої порушено діями чи бездіяльністю суб`єкта державної реєстрації, може звернутися з відповідною скаргою на них до Міністерства юстиції України, та порядок його обчислення.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що під час подання скарги на рішення не дотримано вимог статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки скаргу до Міністерства юстиції України подано з пропущенням встановленого строку, тоді як рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Відповідно до пункту 7 Порядку у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Таким чином, недотримання особою, яка подає скаргу, передбачених законом вимог щодо строків подання такої, виключає можливість розгляду скарги та є безумовною підставою для відмови у її задоволенні.

При цьому Міністерство юстиції України позбавлено дискреційних повноважень щодо вирішення питання щодо правових наслідків пропуску відповідного строку звернення, оскільки це питання врегульоване законодавством та не передбачає альтернатив.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 6 липня 2018 року у справі № 826/3442/17 та від 22.08.2018 у справі № 826/10548/17.

Повноваження Міністерства юстиції України щодо розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав та їх обтяжень регламентовано статтею 37 Закону №  1952-IV. Пунктом 7 Порядку № 1128 визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких комісія відмовляє у задоволенні скарги без розгляду по суті. В усіх інших випадках мотивована відмова у задоволенні скарги може бути прийнята лише за результатом розгляду такої скарги по-суті.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 805/4508/16-а.

Примітка: Якщо скарга подана до Комісії з дотриманням встановленого статтею 37 Закону №  1952-IV строку, то зобов`язання Міністерства юстиції України розглянути скаргу позивача по суті за даних обставин не є втручанням у дискреційні повноваження (30 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 400/1825/20, адміністративне провадження № К/9901/33306/20 ЄДРСРУ № 95904409).

ВИСНОВОК: Мін`юст перед початком розгляду скарги по суті повинен встановити, чи подана скарга з дотриманням строків, встановлених для її подання, і у разі, якщо строк подання скарги порушено, прийняти мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.