Навіщо нам помісна церква? Погляд атеїста
Річниця Об’єднавчого собору знову здійняла в мережі хвилю бурчання штибу "21-е сторіччя на дворі – а вони в церкви граються".
Річниця Об’єднавчого собору, який поклав початок створенню помісної автокефальної Православної церкви в Україні знову здійняла в мережі хвилю бурчання штибу «релігія віддалена від держави – чому держава займається справами релігії» та «21-е сторіччя на дворі – а вони в церкви граються». Чому ж так важливо було Україні здобути власну помісну церкву?
Викладу погляд ніяк не пов’язаний з догматами віри – чисте раціо. Почнемо з того чому православна церква в тій чи іншій форму в Україні є, і ще довго буде.
Причина перша – історична. Україна – християнська держава, тісно пов’язана історією саме з грецьким православ’ям. Від цього нікуди не подітися і це сидить у нас на рівні підсвідомості. Викорінити православ’я з українців не змогли навіть більшовики з усією їхньою каральною машиною.
Причина друга – традиційна. Знову таки, попри 70 років більшовизму в наш побут наразі твердо увійшли християнські обряди – хрестити дитину народжену і відспівувати в церкві небіжчика. Активно поширюється традиція вінчання у церкві. Робиться це без жодного примушення й відтак, вочевидь – процес триватиме.
Причина третя – моральна. У державі мусить бути інституція, працівники якої мусять нагадувати громадянам що не хлібом єдиним, і що держава – це спільна справа, яка не тільки надає права, а ще й вимагає обов’язків а бува й самопожертви. Досвід того таки Радянського Союзу, який руйнував церкви силами «воїнствуючих безбожників», але сам же побіг до церков коли німці підходили до Москви – яскравий приклад. Людина – смертна. Один з найжахливіших страхів людини – страх перед смертю, при чому не тільки своєю, а й рідних, дітей, тощо. З цим страхом людина так чи не так, а піде що певного фахівця з питання, в Україні переважно – до православного священика.
Причина четверта – соціальна. Отут ми приходимо до питання «навіщо займатися питаннями церкви у 21-му ст.»? Знаєте, є така країна Сполучені Штати Америки, яка наукових патентів щорічно видає більше ніж весь інший західний світ разом узятий, і в якій, водночас, в кожному номері готелю разом з рушниками та халатом, ви знайдете Біблію. Де в провінційному містечку, люди які виробляють продукцію для Apple, або General Electric, не пропускають жодного християнського свята. Є сувора реальність – критично ставитися до свого життя і всього пов’язаного з ним здатні не більше 7-10% людей, усі інші потребують просто набору обрядів. У США – от так. Чому хтось думає, що в Україні, після провалу більшовицького експерименту з дехристиянізації людей, бути мусить якось інакше?
Все це доводить, якась домінуюча церква, при чому саме християнська і православна, в Україні існувати буде, так чи не так. Питання лише в тому – яка? І от саме це, як на мене – і є каменем спотикання. Бо до появи ПЦУ на місце домінуючої претендувала філія церкви колишньої імперії, тобто УПЦ-МП – філія російської РПЦ. Київський патріархат, скажете ви? Насмілюся нагадати, що церква має справу в першу чергу з людьми віруючими. А для них дуже важливим є питання благодаті. І невизнаність церкви Філарета ані Фанаром (центром світового православ’я), ані іншими православними церквами, примушували багатьох віруючих іти до храмів філії РПЦ. З появою ПЦУ ця проблема була вирішена – ПЦУ визнана вже і Константинополем, і двома православними церквами у світі. Далі – буде.
Отут ми підходимо й до питання, чи мусила питанням церкви займатися держава? Очевидно, церква яка домінує в країні, має на пересічних громадян чималий вплив. А це вже питання національної безпеки – особливо за наявності війни. Очевидно, якщо без православної церкви українці не можуть, це мусить бути українська церква – керівні органи якої містяться в Україні, а не в державі, чия мета аби України не було. Саме тому створення ПЦУ викликала бурну істерику у Москві, там дуже гарно розуміють, що поява ПЦУ – це радикальний відрив України від Московії. Чим далі – тим сильніший.
Зроблено це було рік тому. Це зробила команда президента Порошенка. А оцінять це по достоїнству вже наші нащадки.
- Рішенням суду з працівника (водія) стягнуто упущену вигоду Артур Кір’яков вчора о 18:25
- Чому корпоративний стиль – це більше, ніж просто форма Павло Астахов вчора о 12:09
- От трансфера технологий к инновационному инжинирингу Вільям Задорський 18.04.2025 21:33
- Начинается фаза глобального разгона инфляции и масштабных валютных войн Володимир Стус 18.04.2025 18:53
- Омріяна Перемога: яким українці бачать закінчення війни? Дмитро Пульмановський 18.04.2025 18:12
- Баланс між обставинами злочину та розміром застави Богдан Глядик 18.04.2025 17:09
- Люди в центрі змін: як Франковий університет створює сучасне академічне середовище Віталій Кухарський 18.04.2025 16:32
- Інноваційні виклики та турбулентність операційної моделі "Укрзалізниці" в агрологістиці Юрій Щуклін 18.04.2025 14:16
- Тіньова пластична хірургія в Україні: чому це небезпечно і як врегулювати ринок Дмитро Березовський 18.04.2025 11:30
- Модель нової індустріалізації України Денис Корольов 17.04.2025 20:15
- Історія з "хеппі ендом" або як вдалося зберегти ветеранський бізнес на київському вокзалі Галина Янченко 17.04.2025 16:18
- Ілюзія захисту: чим загрожують несертифіковані мотошоломи Оксана Левицька 17.04.2025 15:23
- Як комплаєнс допомагає громадським організаціям зміцнити довіру та уникнути ризиків Акім Кібновський 17.04.2025 15:17
- Топ криптофрендлі юрисдикцій: де найкраще розвивати криптобізнес? Дарина Халатьян 17.04.2025 14:18
- Червоні прапорці контрагентів у бізнесі Сергій Пагер 17.04.2025 08:44
-
Оприлюднено текст меморандуму щодо угоди про копалини
Фінанси 13662
-
"Якщо заробляємо півтори гривні – щасливі" – власник мережі АЗС
Бізнес 5642
-
Аграрії з Кіровоградщини купують недобудовану лікарню в центрі Києва. Для чого
Бізнес 5631
-
FT: Raiffeisen призупинив продаж російської "дочки" через зближення США та РФ
Фінанси 5199
-
Угода про надра не визнаватиме допомогу США боргом України – Качка
Бізнес 5096