Росія, гібридна війна і особисті кишені спецпредставників

Куди б не приходив російський агресор, з собою він приносив страждання, розруху і пустку – достатньо поглянути на Карабах, Абхазію, Осетію, Придністров’я, Крим і Донбас.

Кредо зовнішньоїполітики Росії полягає в тому, щоб поширити хаос на територіях, які з тих чиінших причин розглядаються як конкуренти – наразі це фактично всі сусіди окрімхіба що КНДР. Дуже виразно і чутливо для нас це виявляється на прикладіПридністров’я, де Росія змогла зберегти свій воєнний контингент всупереч своїмже обіцянкам, закріпленим в тому числі і в міжнародних документах (Стамбульськізобов’язання). Даний контингент перебуває на території, яка непідконтрольнаофіційній владі Республіки Молдова і підтримується Росією на дипломатичномурівні в ООН, фінансами, енергоносіями та ідеологічно інформаційними ресурсами.

Неконтрольованатериторія є зручним майданчиком для ведення гібридної війни проти Молдови. Заперіод свого існування Придністров’я економічно інтегрувалося в Молдову, сповнавикористовує переваги зони вільної торгівлі з ЄС та безвізового режиму,одночасно залишаючись центром поширення корупції і контрабанди. ЧерезПридністров’я Москва надійно «посадила» Кишинів на «енергетичну голку» іефективно застосовує фінансові претензії для контролю молдавської влади таолігархів, формуючи зокрема газовий борг через контрольований неютираспольський режим. Єдине, що напряму не вдалося реалізувати, так це напряму завестипридністровських маріонеток у парламент Молдови для ветуваннязовнішньополітичних рішень.

Придністров’явикористовується не тільки у гібридній війні проти Молдови, а й проти України.Обидві держави успадкували після розпаду СРСР інтегровану системуенергопостачання, яка після встановлення Росією фактичного контролю надПридністровським регіоном виявилася розчленованою. Росія почала впливати наенергопостачання частини Одеської області і потенційно могла завдати серйозноїшкоди енергосистемам обох держав, адже вони продовжують функціонувати усинхронному режимі.

До 2015 року фінансоваі ресурсна підтримка з сторони Росії, а також відсутність санкцій за діяльністьна непідконтрольній Кишиневу території Придністровського району приваблювалатуди різних політичних пройдисвітів та ділків, які охоче розподіляли пряміфінансові вливання та контролювали радянську промислову спадщину –металургійний завод, виробництво алкогольних напоїв та енергетику. При цьомуросійські та придністровські керманичі контролювали потоки електроенергії, якійшли зокрема з Молдовської або як її ще називають Кучурганської ТЕС як вМолдову так і в Україну, а також газопостачання і транзит на Балкани. І якщо дотранзитних потоків «було зась», то обсяги, які списувалися на Молдову, можнабуло повністю контролювати.

Тираспольські керманичіта їх московські господарі запровадили Кишиневу оплату за електроенергію,вироблену з придбаного Молдовою газу за такі ненависні їм (за офіційноюверсією) американські долари, тобто один раз ними платили «Газпрому», другий –Тирасполю. Одночасно робилося все для того, щоб мінімізувати придбанняелектроенергії з сусідніх країн, в першу чергу України. Така схема дозволялазабезпечити стабільний потік валюти на «потрібні» рахунки, які вже потім управлялисямісцевими і кремлівськими «президентами» та «спецпредставниками».

Як вдалосяз’ясувати з копії листа «президента» Придністров’я, який гуляє просторами Інтернет, частина валюти з продажуелектроенергії поступала на спеціальний так званий «газовий рахунок», який всвою чергу ставав джерелом для фінансування дефіциту бюджету та пенсійногофонду в Придністров’ї. «Газовим» рахунок називають ймовірно через те, що валютнийпотік формувався за рахунок газу, уже купленого Молдовою за американські доларив «Газпрому» і записаний Кишиневу у борг, тому фактично собівартість експортноїелектроенергії була надзвичайно низька. Російські наставники проте могливимагати, щоб частина сплачених Молдовській ДРЕС коштів на користь «псевдореспубліки» все ж використовувалася для підтримки її життєдіяльності тасоціального забезпечення населення.

Така«стабільність» цілком влаштовувала кремлівських кураторів Придністров’я,особливо згадуваного в листі спеціального представника Д.О.Рогозіна,призначеного кремлівським фюрером на цю посаду 21 березня 2012 року. І коли вКремлі після запровадження першої та другої хвилі санкцій з сторони ЄС і США запорушення територіальної цілісності України вже восени 2014 року почали ділитизалишки фінансів на підтримку різних проросійських «псевдо республік» тавиявилося, що фінансовий потік в Придністров’я дуже скоротиться, ініціативнимспецпредставником було швиденько запущено схему оптимізації власних заробітківвід важкої посадової місії у Придністровський регіон. Фірма-посередник«Енергокапітал» дуже вигідно скористалася правами щодо реєстрації на територіїМолдови та успішно вивела за два роки понад 160 млл. «вічно зелених» уматеринські офшори в Гонконгу, Единбурзі та Сейшельських островах.

Д.Рогозін післявідсторонення Є.Шевчука від посади ймовірно запропонував схему «Енергокапіталу» новому«президенту» ПМР – Вадиму Красносельському. Поки вони з’ясовували відносини,Молдова обрала постачальником українську компанію і скоротила свою залежністьвід Тирасполя до 30%. Щоб врятувати від колапсу ввірені йому «заморські»володіння, Д.Рогозін дозволив В.Красносельському звернутися з відповіднимлистом напряму до В.Путіна, а вже той натиснув на «Газпром» та ИНТЕР РАО(власника Молдовської ДРЕС), а також на І.Додона для створення передумов поновленняу повному обсязі прямих поставок електроенергії з Молдовської ДРЕС з червня2017 року. Які дивіденди при цьому почали надходити в кишені І.Додона іВ.Красносельського, наразі невідомо, як і їх фінансову «компенсацію» регіональномукуратору Д.Рогозіну.

Як видно із справиу Європейському суді з прав людини «Катан та інші проти Молдови та Росії» (укр.перекладдоступний тут), Росія скористалася у повній мірі схемою ведення гібридноївійни щодо Молдови – воєнною базою, проросійським населенням, енергетичним важелем,корупцією та спокійно нехтує своїми ж міжнародними зобов’язаннями. При цьомурегіональні куратори дуже турботливо ставляться до власної вигоди і нецураються заробітку на ввірених їм територіях будь-якими способами.

У 2016 році маламісце гучна історія розслідування Transparency International про квартирні оборуткиД.Рогозіна, адже йому вдалося стати власником квартири за 500млн.рублів шляхом обміну, тоді як його попередня приватизована квартира за йогож словами коштувала 31 (за кадастровою вартістю Росреєстра все ж таки не менше64,8 млн.рублів).

У лютому-березні2018 року в Молдови знову з’являється шанс на боротьбу за зниження залежностівід Придністров’я та Росії в постачанні електроенергії. Як зазначалося у статті«Газова гібридна війна. Чи здатні Київ і Кишинів спільно піти проти Москви»(Главком), на шальках ваг з однієї сторони європейські устремління двох країн,членів Енергетичного співтовариства і асоційованих партнерів ЄС, а з іншої –агресивна Росія з корупцією, шантажем і «спецпредставниками», готова піти набудь-які порушення задля задоволення власних амбіцій кремлівських керманичів. Боротьбаза незалежність і відновлення територіальної цілісності складається в томучислі і з тестування стійкості політичної еліти до різних «диявольських» спокус,готовності пожертвувати власними інтересами, капіталами,власністю і навіть важити життям. Даний етап боротьби за молдавськими політиками,їх рішення визначатиме, в яку сторону зробить Молдова свій черговий крок.