Карта майбутнього українця – PR чи спроба візуалізації майбутнього?
20 серпня на передодні 16-ї річниці Незалежності України компанією "Київстар" була презентована "Карта майбутнього України". По словам інціаторів, карта майбутнього – це набір понять, без яких майбутнє громадян країни, не буде позитивним.
20 серпня на передодні 16-ї річниці Незалежності України компанією "Київстар" була презентована "Карта майбутнього України". По словам інціаторів, карта майбутнього – це набір понять, без яких майбутнє громадян країни, не буде позитивним.
В основі карти – п'ять "мозкових штурмів" за участю відомих українцівта масштабні соцілогічні дослідження проведені Київським Міжнародним Інститутом Соцілогії на замовлення мобільного оператора. Мета перших – намалювати позитивні сценарії розвитку українського суспільства в таких сферах, як цілеполягання, здоров'я, культура, молодь та бізнес.
Результатом роботи соціологів стало "Бачення свого майбутнього населенням України" - 20 сторінковий документ в якому викладені типові уявлення щодо майбутнього, його тенденції та тренди.
Узагальнивши цю інформацію «Київстар» презентував набір цінностей, які складають зараз майбутнє громадянина України: 1) сім'я та діти; 2)здоров'я; 3) матеріальні блага; 4) спілкування і порозуміння; 5)рішучість, упевненість і саморозвиток; 6) робота та кар'єра; 7)освіта, навчання і здобуття знань; 8) духовність і культура. Причомуспілкування та порозуміння є об'єднуючим фактором, без якого неможливе існування всіх інших складових «Карти майбутнього». Безспілкування своє життя не можуть уявити близько – 82 % українців.
На перший погляд – традийційний набір понять, але якщо ми подивимось на "Карту майбутнього українців" через призму досліджень проведених КМІС, то прийдемо до цікавих висновків.
Так, згідно з результатами, більше 70% наших співвітчизників не маютьстартегічного бачення власного майбутнього, а більше 50% - уявляютьйого доволі смутно. Додаймо до цього 70% які вважають, що майбутнєзалежить від "держави", "долі", чи "родичів" і ми отримаємо доволіпесимістичну картину. Проживши 16-ть років незалежними українці неспромоглися піднятися над буденістю і подивитись в перспективу.Замість стратегічного розвитку вибрали топтання на місці та коливанняміж різними сценаріями розвитку власного майбутнього.
Можливо, виною всьому наше аграрне минуле? Адже важко розраховувати на власні сили тому, тому чий урожай залежить від погоди.
Та зараз не 16-те, а 21 століття – глобальний світі інформаційноїепохи в якому сенс ідея, сенс коштує більше, ніж матеріальна річ, якувона позначає. А у нас за за останіх шістнадцять років жоднаінституція нашої країна не спромоглася на формулювання довгострокових цілі та стратегії. Я не кажу про формування, а хоча б проформулювання. Владні інститути, масс-медіа, четвертий сектор живуть вкращому випадку "до виборів".
А може і не варто очікувати від них ідей та симислів? Можливо це вінтересах великого соціально відповідального бізнесу, який дужезалежить від своїх клієнтів? Такої думки притримується відомийтелеведучий та редактор журналу "Тиждень" Ю.Макаровов,який вважає, що надихнути українців на бачення кращого майбутньогоможе вдало структурований бізнес, який має необхідні ресурси таможливості, щоб сприяти формуванню позитивного сценарію майбутнього кожного українця та суспільства в цілому.
І справді, компанія Київстар є єдиною українською компанією, від якоїщосекунди залежить можливість спілкування половини населення країни. Але ця залежність – як двосічний меч – самакомпанія залежить від досекундного вибору та майбутнього мільйонівабонентів. І тут хочеш, не хочеш, та треба давати власним абонентамбільше – не тільки на рівні послуг чи якості зв'язку.
Можливо, презентована мобільним оператором "Карта майбутнього України" не може служити вектором розвитку всієї країни, але може бути гарний орієнтиром для кожного горомадянина нашої країни напередодні 16 річниці Незалежності.
- Неочевидні деталі, від яких залежить успіх івенту Олексій Куліков 13:46
- На сцену виходить Дональд Федорович, в руках тримає череп Дана Ярова 13:35
- Судова експертиза для адвокатів: як не програти справу через неправильний вибір експерта Юрій Григоренко 12:46
- Невидимий бізнес не заробляє Олеся Стойко 09:43
- Скандал з мобілізацією на Буковині: багато питань та шокуючі зізнання Дана Ярова вчора о 19:06
- Коли справедливість перестає бути спільною мовою Андрій Мазалов вчора о 18:00
- Ліміт 10% у закупівлях електричної енергії: чому позиція ВС є дискусійною? Віталій Булат вчора о 15:41
- Освітня реформа: діти без освіти чи освіта без дітей? Любов Шпак вчора о 15:09
- Професія, якої не вчать: як закупівельникам здобути знання? Дмитро Соловей вчора о 11:37
- Скасування Господарського кодексу України. Головні положення змін Павло Пирков вчора о 11:13
- CBAM ЄС: як українському бізнесу підготуватись до вуглецевого кордону у торгівлі Ростислав Никітенко вчора о 09:20
- Євроінтеграція, права людини та ЛГБТІК+: виклик для України та історичне вікно можливостей Анастасія Чеботарьова 07.06.2025 19:28
- Форензик у бізнесі: інструмент викриття шахрайства, повернення активів і контролю Артем Ковбель 07.06.2025 18:03
- 5 путінських олігархів остаточно програли суд ЄС щодо санкцій Володимир Горковенко 07.06.2025 11:01
- Instagram-усмішка, яка шкодить. Що не розповідають ті, хто рекламує вініри Анастасія Опанасюк 06.06.2025 19:23
- Особисті заощадження під час війни: чому важливо продовжувати інвестувати 134
- Реформа лісової галузі: коли чесні правила не для всіх 125
- Instagram-усмішка, яка шкодить. Що не розповідають ті, хто рекламує вініри 83
- Участь батьків у вихованні дитини після розлучення: правові механізми та обов’язки 80
- Скандал з мобілізацією на Буковині: багато питань та шокуючі зізнання 76
-
Путін готує засідання Ради безпеки – якими є вірогідні сценарії його дій
Думка 31778
-
Відставка Драпатого і призначення Мадяра: аналіз кадрових перестановок у ЗСУ
11778
-
Батьківський контроль та емоційний тиск – як не зламати довіру дитини
Життя 4793
-
Збройовий експорт на мільярди: між монополією, корупцією та потребами фронту
Бізнес 4279
-
Випускники шкіл та НМТ: зручність чи відбите бажання вчитися?
Думка 3658