Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.

11.10.2016 12:34

Окремі проблемні аспекти звільнення працівника за власним бажанням

Ярослав Ковальчук Блогер, викладач, науковець та юрист

В даній статті з’ясовується часовий проміжок, протягом якого у випадку порушення працедавцем законодавства про працю працівник може розірвати трудовий договір, що укладений на невизначений строк.

Власник чиуповноважений ним орган не завжди дотримується обов’язків, які, будучи за своєюсуттю майновими або немайновими, водночас покладені на нього національним законодавствомпро добросовісну та сумлінну працю. Виникає природне запитання: чи в такомувипадку працівник може розірвати безстроковий трудовий договір у встановлений нимтермін?

Юридичну регламентацію вказаного питання забезпечуютьокремі закони. Зокрема правове регулювання дострокового припинення трудовогодоговору, здійснюється: Головнимзаконом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року№ 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайнимизаконами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпПУкраїни).

Найманий працівник є одним з основнихсуб’єктів трудових правовідносин. Така особа, працюючи за строковим абобезстроковим трудовим договором, водночас створює майнові чи немайнові об’єкти, які в свою чергуприносять істотну користь незалежній Україні та її згуртованому народу.

Юридичний статус, який має найманийпрацівник, будучи багатогранним, включає в себе різні елементи, одними з яких єсоціально-економічні права. Данаособа, скориставшись будь-якою зі згаданих юридичних можливостей, може отриматибезперешкодний та своєчасний доступ до матеріальних благ, які в свою чергу спроможні задовольнити їївсілякі потреби.

Право на працю є одним з найважливішихсоціально-економічних прав, скориставшись яким найманий працівник можезабезпечити високий рівень матеріального і духовного благополуччя своєїпрацьовитої та чесної родини. Таку можливість вітчизняним законодавцемзакріплено в юридичних нормах, що охоплені ч. 1 ст. 43 Конституції України тач. 1 ст. 2 КЗпП України.

Будь-який працівник, реалізовуючи право напрацю, яке йому гарантовано, укладає трудовий договір про роботу на підприємстві, установі чиорганізації або з фізичною особою. Безпосередня вказівка про зазначений фактотримала своє належне закріплення в ч. 2 ст. 2 КЗпП України.

Чіткий зміст вказаних норм в частиніз’ясування правил, згідно з якими особа, що працює за трудовим договором, укладенимна невизначений строк, за власною ініціативою може звільнитися, отримаввідповідну конкретизацію в інших положеннях чинного законодавства. Що цеозначає?

Найманий працівник, звільняючись зі своєїроботи за власним бажанням, зобов’язаний вчинити певні дії, які передбаченівітчизняним законодавством. Зокрема, як закріпленоч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник може розірвати трудовий договір, укладенийна невизначений термін, попередивши про це власника або уповноважений органписьмово за два тижні.

Але треба пам’ятати про те, що даному правилувластиві істотні винятки. Зокрема за обов’язкової наявності поважної причинипрацедавець розриває безстроковий трудовий договір в строк, який проситьпрацівник в своїй заяві, що в свою чергу підтверджується ч. 1 ст. 38 КЗпПУкраїни.

Чинне законодавство передбачає приблизнийперелік життєвих обставин, за неодмінного існування будь-якої з них громадянинудозволено звільнитися за своєю ініціативою в терміни, які для нього в своючергу є оптимальними. Наприклад, у відповідності до вказівки, закріпленої ч. 3ст. 38 КЗпП України, працівник має право у строк, встановлений ним, розірватитрудовий договір за власним бажанням, якщо власник чи уповноважений ним органне виконує законодавство про працю.

Усі матеріали автора